СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/15101/20
пр. № 2/759/1434/21
26 травня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Заставнюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування збитків,
встановив:
У вересні 2020р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 48 765,90 грн., 20 000,00 грн. моральну шкоду, судовий збір у розмірі 840,80 грн. та 8 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
В обгрунтування посилалася на те, що 09.05.2020 року за адресою А/Д М 06, Київ -Чоп 19 км сталася ДТП за участю автомобіля «Opel Astra», д/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 та автомобіля «SEAT Ibiza» д/н НОМЕР_2 під керуванням - ОСОБА_1 . Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10.06.2020р. № 759/7769/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та було притягнуто до адміністративної відповідальності. Внаслідок ДТП позивачу нанесена матеріальна шкода, а саме пошкоджено наледжний позивачу автомобіль, вартість відновлювального ремонту складає 107 150,20 грн. про настання страхового випадку було повідомлено страховика відповідача АТ «СГ ТАС» , яким частково було відшкодовано завдані збитки в розмірі 58 384,10 грн. Таким чином, з урахуванням часткового відшкодування страховиком шкоди позивачу, розмір шкоди, яку зобов'язаний відшкодувати відповідач становить 48 765,90 грн. З огляду на те, що відповідальність за шкоду несе безпосередньо винуватець ДТП - особа, яка завдала шкоду. Відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Оскільки вина відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача встановлена постановою суду, кошти витрачені позивачем на ремонт транспортного засобу підтверджені належним чином, страхові відшкоудвання не в повній мірі покрили понесені витрати, позивач вважає, що саме з відповідача підлягає стягненню різниця між отриманими страховими виплатами та реальними витратами у розмірі 48 765,90 грн. вже понесеними позивачем на виконання робіт необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля. Щодо моральної шкоди зазначає,що ДТП відбулось в період запровадженого на території України карантину, чим було обмежено рух громадського транспорту. Протягом тривалого часу у зв'язку з пошкодженням автомобіля, позивач був позбавлений можливості вільно пересуватися, а тому просить стягнути 20 000,00 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 11.09.2020р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.
Позивач в судове засідання не з'явився про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, просила розглядати справу без її участі .
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, відзив не надав.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає за можливим розглянути справу у відсутності сторін та постановити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 19.12.2019р. вищевказане заочне рішення суду скасовано та призначено розгляд вказаної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Судом встановлено, що 09.05.2020р. приблизно о 13 год. 46 хв. ОСОБА_2 на а/д Київ-Чоп 19 км керуючи автомобілем ««Opel Astra», д/н НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території, що прилягає до краю проїжджої частини та позначена дорожньою розміткою 1,2, не надав перевагу в русі автомобілю «SEAT Ibiza» д/н НОМЕР_2 - водій ОСОБА_1 , внаслідок чого здійснив зіткнення з даним автомобілем, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3 (б), 10.2ПДР.
Винним у вищенаведеному ДТП згідно постанови Святошинського районного суду м.Києва від 10.06.2020р. визнано ОСОБА_2 /а.с.6/.
Судом встановлено, що страховиком відповідача АТ «СГ «ТАС» було виплачено позивачу страхове відшкоудвання у розмірі 58 384,10 грн./а.с.12/.
Однак , вказаної суми було недостатньо для ремонту автомобіля.
Відповідно до квитанції до прибуткого касового ордер у№ 32-07 Поліщук О.М. за ремонт автомобіля «SEAT Ibiza» д/н НОМЕР_2 сплатила ФОП ОСОБА_3 107 150,00 грн./а.с.9-11/.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 ЦК України визначено, що діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З урахуванням обставин справи суд може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (статті 9, 22 - 31, 35, 36 Закону).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі
№ 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
В свою чергу, статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки вартість майнового збитку завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП , яка настала з вини відповідача перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з винної особи - відповідача ОСОБА_2 , підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартість відновлювального ремонту автомобіля) і отриманим страховим відшкодуванням.
Таким чином розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 становить 48 765, 90 грн із розрахунку 107 150, 00 грн - 58 384, 10 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди , слід зазначити наступне
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. - під морально шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних страждань, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, до п. 9 даної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Також до п. 5 вищевказаної постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості та з урахуванням порушення звичайного устрою життя, прикладення зусиль для відновлення транспортного засобу, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково, з відповідача слід стягнути 5 000,00 грн. моральної шкоди, яка була завдана позивачу неправомірними діями відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 840,80 грн. судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 81, 83, 95, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування збитків - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 48 765,90 грн., моральну шкоду 5 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 840,80 грн., а всього 54 606,70 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот шість грн. 70 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Н.О. Петренко