15 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4674/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
11 травня 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі-відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті перерахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП12/2805/фп72966 від 23 жовтня 2020 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП12/2805/фп72966 від 23 жовтня 2020 року про розмір грошового забезпечення із розрахунку 89 відсотків відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що ГУ ПФУ в Полтавській області, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 у справі №440/156/21, здійснило перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП12/2805/фп72966 від 23 жовтня 2020 року, починаючи з 01.04.2019, з обмеженням її максимальним розміром, а саме 17690,00 грн. На звернення позивача щодо перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП12/2805/фп72966 від 23 жовтня 2020 року без обмеження її максимальним розміром, ГУ ПФУ в Полтавській області повідомило про відсутність підстав для перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, адже статтею 43 Закону №2262-ХІІ та статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення формування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668 (із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016) передбачено обмеження пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. Позивач, не погоджуючись із такими аргументами відповідача, посилається на те, що з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною. Крім того, вважає, що положення дія положень Закону №3668-VI у частині застосування обмеження пенсії її максимальним розміром не підлягає застосуванню до його пенсії, оскільки була призначена з 06.11.2007, тобто до 01.01.2016 (дати набрання чинності Закону №911-VIII).
2. Стислий зміст заперечень відповідача
31.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.30-31/, у якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог у частині виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що норми Закону №3668-VI щодо обмеження максимального розміру пенсії є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування.
Крім того, відповідач просив закрити провадження у частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Полтавського обласного військового комісаріату №ФП12/2805/фп72966 від 23 жовтня 2020 року про розмір грошового забезпечення із розрахунку 89 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, оскільки позивач фактично не погоджується з порядком виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а тому подання нового позову спрямованого на виконання іншого судового рішення є неприпустимим. Невиконання або неналежне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового оскарження, а повинно вирішуватися за правилами статті 383 КАСУ.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.05.2021 до суду надійшло клопотання ГУ ПФУ в Полтавській області про закриття провадження у справі /а.с.27-28/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ПФУ в Полтавській області про закриття провадження у справі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 з 06.11.2007 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", що не заперечується сторонами у справі та підтверджується протоколом за пенсійною справою - 1601000797 (Міноборони) від 29.11.2007 /а.с.33/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №440/156/21, що набрало законної сили 12.03.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 відсотків суми підвищення пенсії у період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку основного розміру пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП72966/2805 від 23 жовтня 2020 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунок основного розміру пенсії у розмірі 89 процентів відповідної суми грошового забезпечення на підставі довідки Полтавського обласного військового комісаріату №ФП72966/2805 від 23 жовтня 2020 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с.20-25/.
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини, що встановлені у межах справи №440/156/21 доказуванню не підлягають у силу положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
30.03.2021, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №440/156/21, ГУ ПФУ в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.04.2019 у розмірі 89 % відповідних сум грошового забезпечення, визначених у довідці Полтавського обласного військового комісаріату про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, №ФП72966/2805, а саме: посадовий оклад - 7750,00 грн, оклад за військовим званням - 1410,00 грн, надбавка за вислугу років (50 %) - 4580,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (65%) - 8931,00 грн, надбавка за таємність (15%) - 1162,50 грн, премія (35%) - 2712,50 грн, всього - 26546,00 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) - 23625,94 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії: 14970,00 грн, попередньої суми пенсії 3897,6 грн та підвищення 8304,3 грн (75 % від 11072,4 грн). Остаточний: 12201,90 грн. При цьому підвищення складає 11072,4 грн. З них виплачується, зокрема, з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення 8304,3; з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення: 11072,4 грн. З 01.04.2021 пенсія виплачується у розмірі 17690,00 грн /а.с.35/.
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою від 06.04.2021, у якій просив перерахувати пенсію за вислугу років з 01.04.2018 згідно з статтею 63 Закону №2262-ХІІ на підставі довідки Полтавського ОВК про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019 із розрахунку 89 % відповідних сум грошового забезпечення, яка виготовлена на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у справі №440/4256/20 та виплачувати пенсію без обмеження 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки пунктом 2 розділу 2 Закону №3368-VI від 08.07.2011 обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким призначена до набрання чинності зазначеним Законом /а.с.8-9/.
ГУ ПФУ в Полтавській області, розглянувши звернення позивача від 06.04.2021 щодо проведення перерахунку пенсії згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі №440/156/21 на підставі довідки №ФП72966/2805 від 23.10.2020, без обмеження 10 прожитковими мінімумами, листом №3921-3169/П-02/8-1600/21 від 30.04.2021 повідомило про відсутність підстав для такого перерахунку, адже статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено обмеження пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. Зауважено, що рішення суду не містить зобов'язань щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для осіб з 01.04.2019 /а.с. 10 - 11/.
Позивач, вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у виплаті перерахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП12/2805/фп72966 від 23 жовтня 2020 року, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі-Закон № 2262-ХІІ).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі-Закон №3668) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом №3668-VI частину 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015 частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
У зв'язку з доповненням статті 43 Закону №2262-ХІІ новими частинами згідно із Законом № 1080-VIII від 12.04.2016, частина п'ята статті 43 Закону №2262-ХІІ, що регламентувала максимальний розмір пенсії, стала частиною сьомою.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII у частині сьомій статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Водночас буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18.
Суд критично оцінює посилання пенсійного органу щодо наявності у статті 2 Закону №3668 положень стосовно можливості обмеження пенсії максимальним розміром на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, оскільки Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
Обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року).
При цьому суд враховує, що положення статті 2 Закону №3668 є аналогічними за змістом положенням частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням КСУ від 20.12.2016 №7-рп/2016.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган, обмеживши позивачеві пенсію максимальним розміром з 01.04.2019, діяв всупереч Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність підстав для перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром з огляду на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 у справі №440/156/21 будь-яких зобов'язань на ГУ ПФУ в Полтавській області не покладено, оскільки обов'язок щодо перерахунку пенсії військовослужбовця без обмеження її максимальним розміром покладено на пенсійний орган саме законом.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Полтавській області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром під час перерахунку пенсії на підставі довідки Полтавського обласного військового комісаріату № ФП72966/2805 від 23.10.2020.
Враховуючи те, що саме ці дії ГУ ПФУ в Полтавській області, а не дії з відмови у виплаті перерахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром, порушують право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, суд на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФП72966/2805 від 23.10.2020.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” з 06.11.2007 у розмірі 89 % грошового утримання, що підтверджується відповідним протоколом /а.с. 33/, відтак перерахунок пенсії підлягає здійсненню з урахуванням вказаного відсоткового значення розміру пенсії.
Враховуючи викладене, суд з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Полтавського обласного військового комісаріату №ФП72966/2805 від 23.10.2020 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, із розрахунку 89 % відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
Отже, позов підлягає задоволенню повністю.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №№48258 від 10.05.2021 /а.с.13/.
З огляду на ухвалення рішення про задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності,66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФП72966/2805 від 23.10.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Полтавського обласного військового комісаріату №ФП72966/2805 від 23.10.2020 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, із розрахунку 89 % відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол