10 червня 2021 року Справа № 160/8536/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
27 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій позивач просить:
-визнати протиправною та скасувати Постанову головного державного виконавця Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) Бондаренко Наталії Миколаївни щодо винесення постанови від 11 травня 2021 року у виконавчому провадженні ВИ № 65360151 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гри. 00 коп.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року відкрито провадження по адміністративній справі та призначено проведення судового засідання на 10 червня 2021 року о 11:10 год. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань № 9 та витребувано від відповідача завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №65360151 від 11.05.2021 року.
19.05.2021 08 червня 2021 року до суду надійшла копія матеріалів виконавчого провадження № 61883547 та відзив на позовну заяву, в якій відповідачем зазначено, що 18.05.2021 року ним було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.6 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та 19.05.2021 року, так як виконавчий збір стягнуто не було, постанову про стягнення виконавчого збору було зареєстровано в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ- виконавче провадження № 65496624.
Тобто, на думку відповідача, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 37 цього Закону, не звільняє боржника від обов'язку сплачувати виконавчий збір, а стягнення виконавчого збору є не правом виконавця, а його обов'язком.
В судове засідання, призначене на 10.06.2021 року, представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Частиною 2 ст. 268 КАС України встановлено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
11.05.2021 року державним виконавцем Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) Бондаренко Н. М. на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/4223/19 від 17.12.2020 року про зобов'язання ОСОБА_1 повернути Петропавлівській селищній раді будівлю будинку культури, що знаходиться в АДРЕСА_1 було відкрито виконавче провадження ВП № 65360151, про що прийнято відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.
11.05.2021 року в рамках виконавчого провадження ВП № 65360151 головним державним виконавцем Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) Бондаренко Н.М. винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 12 000 (дванадцять тисяч) грн.
18 травня 2021 року державним виконавцем Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) Бондаренко Н. М. виконавчий документ, наказ Господарського суду Дніпропетровської області №904/4223/19 від 17.12.2020 року, повернуто стягувачу без виконання у зв'язку із неможливістю його виконання з підстав, які не залежать від позивача, та виконавче провадження ВП № 65360151 закрито, а стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження ВП № 65496624
Не погоджуючись з прийнятими постановою від 11.05.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 0000 грн., позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд керувався нормаи чинного законодавства.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII (далі - Закон N 1404-VIII).
Статтею 1 Закону N 1404-VIII закріплено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини першої статті 3 Закон N 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, серед іншого, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону N 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частиною 2 статті 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
На підставі ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
З аналізу наведених норм, вбачається, що про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору постанови виносяться державним виконавцем за наслідком відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій за таким виконавчим провадженням.
Судом встановлено, що виконавче провадження ВП №6560151 було відкрито 11.05.2021 року на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 року про зобов'язання ОСОБА_1 повернути Петропавлівській селищній раді будівлю будинку культури, що знаходиться в АДРЕСА_1
Станом на день відкриття виконавчого провадження ВП №6560151 будівля будинку культури, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належить іншій особі. Таким чином, у боржника ОСОБА_1 відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу.
З матеріалів виконавчого провадження ВП № 65360151 вбачається, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача, а також державний виконавець не стягнув зазначене в наказі Господарського суду Дніпропетровської області №904/4223/19 від 20.12.2020 року майно.Докази протилежного суду відповідачем не надано.
Відповідно до п. 22 розділу ІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зміст якого доречно навести повністю, а тому дослівно: «У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця».
Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача. І ці дії цілком логічні, оскільки при повторному пред'явленні виконавчого документа до виконання необхідно буде стягувати як передбачене виконавчим документом так і суму виконавчого збору.
При стягненні ж виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону 1404-VIII, без реального стягнення боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу, створюються умови для стягнення з боржника подвійного збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, де зазначено, що на момент виникнення спірних правовідносин обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.06.2020 року по справі №823/1824/17, де Верховний Суд звертає увагу на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що постанова від 11.05.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 000,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки фактичного виконання не відбувалось і вона не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року № 37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Наведене доводить , що оскільки виконавчі дії не вчинялись і фактичного виконання рішення суду не відбулось, то позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату № 25131 від 25.05.2021 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 241-246,293,295,297Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Миру, буд. 66 Ідентифікаційний код юридичної особи: 34245430) про визнання дій протиправними та скасування постанови - задоволити.
Визнати протиправною та скасувати винесену головним державним виконавцем Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) Бондаренко Н. М. постанову від 11.05.2021 року про стягнення виконавчого збору, ВП №653660151, винесену при примусовому виконанні наказу №904/4223/19 від 17.12.2020 року, що виданий Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/4223/19
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Миру, буд. 66 Ідентифікаційний код юридичної особи: 34245430)
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук