Ухвала
Іменем України
11 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 205/4546/20
Провадження № 51-2903 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року щодо останнього,
встановив:
Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2006 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 28 липня 2008 року умовно-достроково від відбування покарання на строк 1 рік 2 місяці 18 днів;
2) вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 жовтня 2010 року за ч. 1 ст. 263 КК України до остаточно призначеного покарання, на підставі ст. 71 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці, звільненого 16 серпня 2012 року умовно-достроково від відбування покарання на строк 5 місяців 12 днів;
3) вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2014 року за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки;
4) вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 листопада 2014 року за ч. 2 ст. 307 КК України до остаточно призначеного покарання, на підставі ст. 71 КК України, у виді позбавлення волі на строк на строк 7 років 6 місяців,
засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК України, із застосуванням ст. 72 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2014 року, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень і встановлених судом першої інстанцій обставин, ОСОБА_5 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 02 червня 2020 року приблизно о 08:45, знаходячись у м. Дніпрі, вул. Данила Галицького, 1А, на території Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)», знайшов біля сміттєвого баку на землі паперовий згорток з кристалічною речовиною, яка містять в собі наркотичний засіб - метадон, загальною масою 0, 3551 г, після чого поклав його у кишеню і почав незаконно зберігати без мети збути до зупинення працівниками вказаної виправної колонії та в приміщенні службового кабінету адміністративної будівлі колонії добровільно його видав співробітникам поліції.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Обґрунтовуючи вимоги скарги, захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та не погоджуючись з оцінкою доказів, вказує, що доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого останньому кримінального правопорушення, ґрунтуються на недопустимих та неналежних доказах, а саме пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки вони аналогічні за змістом. При цьому, вважає, що вказані свідки є заінтересованими особами, оскільки є співробітниками Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№ 89)». Крім того, вказані свідки були понятими при здійсненні огляду, тому на думку захисника, протокол огляду, є неналежним доказом.
Також, вважає, що судом апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. 419 КПК України, залишено поза увагою викладені в апеляційних скаргах доводи сторони захисту та засудженого.
Перевіривши доводи касаційної скарги захисника та додані до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з наведених у ній мотивів, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник оспорює правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду та не погоджується з оцінкою доказів.
Згідно з положеннямич. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни судових рішень лише в апеляційному порядку, згідно з вимогами ст. 409 КПК України.
Як убачається із змісту доданих до касаційної скарги оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 в основу вироку обґрунтовано поклав наступні докази: дані, зафіксовані у протоколі огляду від 02 червня 2020 року з доданими до нього фото таблицями; дані висновку експерта № 19/104-8/2658 від 17 червня 2020 року та показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 і ОСОБА_6 .
Вказані докази були оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК України, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, тому суд дійшов мотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК України кваліфіковані вірно.
Зокрема, відповідно до змісту копії рішення суду першої інстанції були спростовані твердження засудженого щодо недостовірності та необ'єктивності показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , визнавши їх безпідставними, оскільки показання вказаних свідків узгоджувались з показаннями свідка ОСОБА_8 щодо добровільної видачі засудженим працівникам поліції згортку з кристалічною речовиною, який містять в собі наркотичний засіб - метадон, тому у суду не виникло жодних підстав сумніватися у достовірності та об'єктивності показань свідків.
Враховуючи зазначене, доводи касаційної скарги захисника щодо недопустимості покладених в основу обвинувального вироку певних доказів колегія суддів вважає безпідставними.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, засудженого та в його інтересах захисника, відповідно до вимог ст. 419 КПК України детально перевірив викладені в апеляційних скаргах доводи.
Так, переглядаючи справу за апеляційними скаргами засудженого та його захисника в частині неповноти судового розгляду, невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд детально перевірив викладені в апеляційних скаргах доводи в частині недоведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення через недопустимість певних доказів, які за своїм змістом є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
Спростовуючи доводи захисника щодо недопустимості та неналежності певних доказів апеляційний суд зазначив, що жодних письмових доказів на підтвердження доводів засудженого щодо упередженого до нього ставлення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які є працівниками установи виконання покарань, стороною захисту не було надано та питання про витребування таких даних під час судового розгляду не порушувалось.
Враховуючи зазначене, посилання захисника на неналежність доказів отриманих за участю вказаних свідків колегія суддів вважає безпідставними.
Отже, колегія суддів касаційного суду вважає, що при розгляді апеляційних скарг засудженого та його захисника, доводи які за своїм змістом є аналогічними доводам, зазначеним у касаційній скарзі захисника, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і своє рішення належним чином мотивував, а отже, дотримався вимог ст. 419 КПК України.
Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника необхідно відмовити.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року щодо останнього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3