Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 334/946/20
провадження № 61-2058св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Черкашиним Іваном Івановичем, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року у складі судді Ісакова Д. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., Онищенко Е. А.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «Інвестохіллс Веста») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 04 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком (далі - АКБ) «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ «Форум») був укладений кредитний договір № 0276/07/07-КЕ, за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом у розмірі 100 000 доларів США, зі сплатою 14 % річних за користування траншами, строком до 03 жовтня 2012 року.
За умовами кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник, у свою чергу, зобов'язався здійснювати сплату грошових коштів шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з метою погашення заборгованості за виданим кредитом та нарахованими процентами.
АКБ «Форум» належно виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 100 000 доларів США, а саме: відповідно до додаткової угоди № 1 від 04 жовтня 2007 року у межах відкритої кредитної лінії банк надав позичальнику 1-й транш у розмірі 35 000 доларів США, строком до 03 жовтня 2012 року.
Додатковою угодою № 2 від 02 листопада 2007 року банк надав позичальнику 2-й транш у розмірі 40 000 доларів США, строком до 03 жовтня 2012 року.
Додатковою угодою № 3 від 27 листопада 2007 року банк надав позичальнику 3-й транш у розмірі 25 000 доларів США, строком до 03 жовтня 2012 року.
Додатковою угодою № 4 від 13 червня 2008 року у межах відкритої кредитної лінії банк надав позичальнику 4-й транш у розмірі 31 700 доларів США, строком до 12 вересня 2012 року.
Відповідно до додаткової угоди № 5 від 29 січня 2010 року, у зв'язку зі збільшенням терміну кредитування, сторони дійшли згоди пункт 1.1. кредитного договору викласти в наступній редакції: «банк відкриває позичальнику кредитну лінію з лімітом у розмірі 100 000 доларів США, строком до 03 жовтня 2014 року».
Згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 6 від 23 лютого 2012 року сторони домовились провести реструктуризацію кредитної заборгованості позичальника та змінити валюту зобов'язання за кредитним договором від 04 жовтня 2007 року № 0276/07/07-КЕ з долара США на гривню за курсом міжбанківського валютного ринку України, шляхом проведення конвертації залишку основної заборгованості у сумі 21 091,51 доларів США за курсом 8,03 грн за 1 долар США, що становило 169 364,83 грн.
Пунктом 2 викладено пункт 1.1. кредитного договору у наступній редакції:
1.1. Банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 169 364,83 грн строком до 03 жовтня 2024 року.
Повернення заборгованості за кредитним договором від 04 жовтня 2007 року № 0276/07/07-КЕ та сплату процентів за користування ним позичальник зобов'язується здійснювати згідно з графіком наведеним у цій додатковій угоді.
З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, між АКБ «Форум» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки від 04 жовтня 2007 року № 328.
За умовами договору поруки поручитель зобов'язався нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» був укладений договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/5, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Веста», а воно набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту від 04 жовтня 2007 року № 0276/07/07-KE.
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Веста» від 06 серпня 2019 року № 06/08-2019 «Про перейменування ТОВ «Фінансова компанія «Веста» на ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», товариство змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Інвестхіллс Веста» у зв'язку з чим, ТОВ «Фінансова компанія «Інвестхіллс Веста» виступає правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Фінансова компанія «Веста».
У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору станом на 05 лютого 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 391 669, грн, яка складається з: заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 149 698,31 грн; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 116 641,81 грн; заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором, з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 19 771,29 грн, а також нараховані: 3 % річних - 13 483,91 грн; інфляційні збитки - 42 559,14 грн; подвійна облікова ставка Національного банку України - 49 515,28 грн.
Ураховуючи наведене, ТОВ «Інвестохіллс Веста»просило суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на свою користь вкзааний розмір заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року позов ТОВ «Інвестохіллс Веста» задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Інвестохіллс Веста» заборгованість за кредитним договором від 04 жовтня 2007 року № 0276/07/07-KE у розмірі 391 669,74 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк належно виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши боржнику кошти у кредит, а боржник та поручитель належно не виконали своїх зобов'язань, у зв'язку із чим виникла заявлена банком заборгованість.
При цьому, суд дійшов висновку, що банк не пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було завлено відповідачами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року змінено, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:
Позов ТОВ «Інвестохіллс Веста» задоволено частково.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Інвестохіллс Веста» заборгованість за кредитним договором від 04 жовтня 2007 року № 0276/07/07-KE у розмірі 322 383,17 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції загалом дійшов правильним висновків щодо наявності заборгованості у відповідачів перед позивачем.
Разом з тим, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості та пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для нарахування позивачем будь-яких відсотків та неустойки, окрім тієї, що передбачена положеннями статті 625 ЦК України, на суму заборгованості відповідачів, оскільки кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» в частині стягнення з відповідачів суми подвійної облікової ставки Національного Банку України у розмірі 49 515,28 грн та заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості у розмірі 19 771,29 грн. задоволенню не підлягає.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив інші доводи апеляційної скарги відповідачів щодо спливу строку позовної давності, нарахування відсотків після пред'явлення дострокової вимоги та припинення поруки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Черкашин І. І., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду першої інстанції скасувати, постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Інвестохіллс Веста» скасувати, в іншій частині судове рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували пропуск позивачем строку позовної давності. Суди помилково вказали, що вказаний строк повинен обраховуватися з наступного дня після отримання боржником вимоги про дострокове повне погашення заборгованості, оскільки умовами договору були визначені щомісячні платежі, а тому по кожному з таких платежів позовна давність відраховується окремо. Також, вважає, що строк позовної давності сплив і до вимог щодо стягнення платежів, передбачених статтею 625 ЦК України, оскільки зі спливом строку за основним зобов'язанням, кредитор втрачає право й на стягнення штрафних санкцій.
Вказує, що суди незаконно стягнули нараховані банком відсотки до дати відступлення права вимоги, які нараховувалися після пред'явлення вимоги про дострокове повне повернення кредиту.
Також вказує на те, що банк не пред'явив вимог до поручителя протягом строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України, тому порука ОСОБА_2 припинилася.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не спростовують законних та правильних висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
30 березня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Форум», був укладений кредитний договір № 0276/07/07-КЕ, за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом у розмірі 100 000 доларів США, зі сплатою 14 % річних за користування траншами, строком до 03 жовтня 2012 року.
За умовами кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник, у свою чергу, зобов'язався здійснювати сплату грошових коштів шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з метою погашення заборгованості за виданим кредитом та нарахованими процентами.
АКБ «Форум» належно виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 100 000 доларів США, а саме: відповідно до додаткової угоди № 1 від 04 жовтня 2007 року у межах відкритої кредитної лінії банк надав позичальнику 1-й транш у розмірі 35 000 доларів США, строком до 03 жовтня 2012 року.
Додатковою угодою № 2 від 02 листопада 2007 року банк надав позичальнику 2-й транш у розмірі 40 000 доларів США, строком до 03 жовтня 2012 року.
Додатковою угодою № 3 від 27 листопада 2007 року банк надав позичальнику 3-й транш у розмірі 25 000 доларів США, строком до 03 жовтня 2012 року.
Додатковою угодою № 4 від 13 червня 2008 року у межах відкритої кредитної лінії банк надав позичальнику 4-й транш у розмірі 31 700 доларів США, строком до 12 вересня 2012 року.
Відповідно до додаткової угоди № 5 від 29 січня 2010 року, у зв'язку зі збільшенням терміну кредитування, сторони дійшли згоди пункт 1.1. кредитного договору викласти в наступній редакції: «банк відкриває позичальнику кредитну лінію з лімітом у розмірі 100 000 доларів США, строком до 03 жовтня 2014 року».
Згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 6 від 23 лютого 2012 року сторони домовились провести реструктуризацію кредитної заборгованості позичальника та змінити валюту зобов'язання за кредитним договором від 04 жовтня 2007 року № 0276/07/07-КЕ з долара США на гривню за курсом міжбанківського валютного ринку України, шляхом проведення конвертації залишку основної заборгованості у сумі 21 091,51 доларів США за курсом 8,03 грн за 1 долар США, що становило 169 364,83 грн.
Пунктом 2 викладено пункт 1.1. кредитного договору у наступній редакції:
1.1. Банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 169 364,83 грн строком до 03 жовтня 2024 року.
Повернення заборгованості за кредитним договором від 04 жовтня 2007 року № 0276/07/07-КЕ та сплату процентів за користування ним позичальник зобов'язується здійснювати згідно з графіком наведеним у цій додатковій угоді, шляхом сплати щомісячних платежів.
З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, між АКБ «Форум» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки від 04 жовтня 2007 року № 328.
За умовами договору поруки поручитель зобов'язався нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
17 листопада 2017 року ПАТ «Банк Форум» повідомив відповідачів про заборгованість, яка утворилась, та необхідність її сплатити, надіславши на їх адресу вимогу про усунення порушень № 6877/12, якою вимагав погасити кредит у повному обсязі. Однак, заборгованість за кредитним договором відповідачами не була сплачена.
26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» був укладений договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/5, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Веста», а воно набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту від 04 жовтня 2007 року № 0276/07/07-KE.
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Веста» від 06 серпня 2019 року № 06/08-2019 «Про перейменування ТОВ «Фінансова компанія «Веста» на ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», товариство змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Інвестхіллс Веста» у зв'язку з чим, ТОВ «Фінансова компанія «Інвестхіллс Веста» виступає правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Фінансова компанія «Веста».
У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору станом на 05 лютого 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 391 669, грн, яка складається з: заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 149 698,31 грн; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 116 641,81 грн; заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором, з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 19 771,29 грн, а також нараховані: 3 % річних - 13 483,91 грн; інфляційні збитки - 42 559,14 грн; подвійна облікова ставка Національного банку України - 49 515,28 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники вказують неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Черкашина І. І., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов'язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, а також неодноразово підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (провадження № 14-70цс19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 4.1. договору поруки від 04 жовтня 2007 року № 328 встановлено, що порука припиняється, зокрема, якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.
Судами було встановлено та це не заперечується сторонами, що банк 17 листопада 2017 року змінив строк виконання зобов'язання за спірним кредитним договором, пред'явивши до боржника та поручителя вимогу про дострокове стягнення всієї суми заборгованості.
Тобто, саме зі зміненої дати виконання зобов'язання за кредитним договором банк мав право протягом одного року пред'явити позов до поручителя, проте звернувся до суду із цією позовною заявою тільки у лютому 2020 року, тому порука ОСОБА_2 припинилася.
Суди, встановивши вказані обставини, дійшли помилкового висновку про стягнення заборгованості солідарно з боржника та поручителя, не врахувавши обставин припинення поруки.
Суд апеляційної інстанції помилково вказав, що вимога про дострокове стягнення всієї суми заборгованості 17 листопада 2017 року була одночасно направлена й поручителю, тому банк дотримався умов договору поруки щодо пред'явлення вимоги до поручителя протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, а отже ним не пропущено строк, визначений положеннями частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки, як було вказано Верховним Судом України та Великою Палатою Верховного Суду у вказаних вище постановах, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
Отже, суди попередніх інстанцій належно не врахували вказаних норм матеріального права, правових висновків Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, помилково вказавши, що банк не пропустив строк звернення з вимогою до поручителя, тому сума заборгованості повинна бути стягнута у солідарному порядку з боржника та поручителя.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій у частині позовних вимог до поручителя - ОСОБА_2 , були встановлені у достатній мірі для ухвалення судового рішення та немає необхідності для встановлення нових, проте судами першої та апеляційної інстанцій були ухвалені судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права в зазначеній частині, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судових рішень в частині вирішення позовних вимог банку до нього та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги позивача до боржника - ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що банк належно виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши боржнику кошти у кредит, а боржник належно не виконала своїх зобов'язань, у зв'язку із чим виникла заявлена банком заборгованість.
При цьому, суд першої інстанції задовольнив вимоги ТОВ «Інвестохіллс Веста» повністю, а суд апеляційної інстанції скасував рішення тільки в частині стягнення суми подвійної облікової ставки Національного Банку України у розмірі 49 515,28 грн та заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості у розмірі 19 771,29 грн.
Проте, з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив інші доводи апеляційної скарги відповідачів щодо спливу строку позовної давності, нарахування відсотків після пред'явлення дострокової вимоги та припинення поруки.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.
Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).
Зазначені правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Суди попередніх інстанції не звернули уваги, що після пред'явлення 17 листопада 2017 року вимоги до боржника про дострокове стягнення всієї суми заборгованості, кредитор змінив строк виконання зобов'язання та не мав права у подальшому нараховувати відсотки за користування кредитом, а його інтереси були забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, оскільки за умовами кредитного договору ОСОБА_1 повинна була виконувати зобов'язання з повернення кредиту та зі сплати процентів шляхом сплати платежів кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починався з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.
Суди попередніх інстанцій не врахували вказаних норм права та правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо їх правильного застосування, помилково вказали, що строк позовної давності за всією сумою заборгованості відраховується з наступного дня після отримання боржником вимоги банку, не перевіривши доводів відповідачів щодо спливу строку позовної давності до частини щомісячних платежів.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з пунктами 1, 3 частини третьої, частиною четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, які не забезпечили повного та всебічного розгляду справи в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , то справу в цій частині необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
При вирішенні позовних вимог про стягнення платежів, передбачених статтею 625 ЦК України, перевіряючи доводи заявника про сплив строку позовної давності у цій частині, судам слід врахувати правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Враховуючи, що колегія суддів скасовує судові рішення в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 та відмовляє у задоволенні цієї частини позову ТОВ «Інвестохіллс Веста», то з останнього на користь відповідача підлягає стягненню половина сплаченого відповідачами судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 406,29 грн та касаційної скарги у розмірі 5 875,05 грн, оскільки понесення ОСОБА_2 вказаних судових витрат підтверджується відповідними квитанціями, долученими до матеріалів справи.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 411, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Черкашиним Іваном Івановичем, задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку з боржникомскасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» у вказаній частині відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» (код ЄДРПОУ 41264766) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 406,29 гривень та касаційної скарги у розмірі 5 875,05 гривень, а всього 10 281 (десять тисяч двісті вісімдесят одну) гривню 34 (тридцять чотири) копійки.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк