Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 661/5699/19
провадження № 61-4588св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження: державний виконавець Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, правонаступником якого є Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 ,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Петренка Антона Павловича на постанову Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Орловської Н. В., Приходько Л. А.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Новокаховський міський відділ ДВС ГТУЮ у Херсонській області), правонаступником якого є Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 .
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у Новокаховському міському відділі ДВС ГТУЮ у Херсонській області, у провадженні державного виконавця Тищенко Я. А., перебуває виконавчий лист від 09 липня 2012 року № 1-583/11, виданий Новокаховським міським судом Херсонської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн та в рівних частинах витрат на правову допомогу в сумі 19 050,00 грн, по 9 525,00 грн з кожного.
Скаржник зазначала, що державний виконавець Тищенко Я. А. не вчиняє передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій, спрямованих на виконання судового рішення: не направила запити до державних органів, установ та електронних баз даних з метою встановлення майнового стану боржників; не з'ясувала місця проживання боржників, не встановила наявність у них майна; відкрила виконавче провадження лише стосовно одного з двох боржників - ОСОБА_7 ; не вжила заходів щодо накладення арешту на майно боржника та не організувала проведення торгів з реалізації цього майна.
Посилаючись на вказане, заявник просила суд визнати бездіяльність старшого державного виконавця Новокаховського міського відділу ДВС ГТУЮ у Херсонській області Тищенко Я. А. у виконавчому провадженні № 60298203 неправомірною та зобов'язати її усунути допущені порушення, а саме: виконати визначені Законом України «Про виконавче провадження» заходи із примусового виконання виконавчого листа від 09 липня 2012 року № 1-583/11, виданого Новокаховським міським судом Херсонської області.
Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 травня 2020 року скаргу задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Новокаховського міського відділу ДВС ГТУЮ у Херсонській області Тищенко Я. А. у виконавчому провадженні № 60298203. Зобов'язано державного виконавця Новокаховського міського відділу ДВС ГТУЮ у Херсонській області Тищенко Я. А. здійснити виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на розшук майна та коштів боржника ОСОБА_7 , їх арешт, опис, вилучення та звернення на них стягнення.
Задовольняючи вимоги скарги на бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції дійшов висновку, що протягом тривалого часу перебування виконавчого листа на виконанні у провадженні державного виконавця останнім не вчинялися усі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», щодо виконання судового рішення стосовно боржника ОСОБА_7 .
Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 травня 2020 року скасовано. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Петренко А. П., на бездіяльність державного виконавця Новокаховського міського відділу ДВС ГТУЮ у Херсонській області, правонаступником якого є Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа - ОСОБА_3 , закрито.
Апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції, оскільки у цій справі ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Петренка А. П., звернулася до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця, вчиненої у межах виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом № 1-583/11 щодо примусового виконання вироку Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 червня 2012 року, постановленого у кримінальній справі. Розглядаючи скаргу на дії/бездіяльність державних виконавців по суті в порядку цивільного судочинства, місцевий суд, на думку апеляційного суду, не врахував, що виконавчий лист видано на виконання цивільного позову у кримінальній справі, а отже, скарга на бездіяльність державного виконавця мала бути подана за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду першої інстанції як суду адміністративної юрисдикції.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 травня 2020 року необхідно скасувати, а провадження у справі закрити, оскільки вимоги скарги на бездіяльність державного виконавця у справі, що переглядається, мають розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - Петренко А. П. звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга також містила клопотання про зупинення дії постанови Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2021 року.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61236/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 824/297/18-а, оскільки такі ухвалено за інших фактичних обставин. Натомість, апеляційний суд помилково не взяв до уваги висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 569/12295/16-ц.
На думку заявника, приймаючи оскаржуване судове рішення та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд належним чином не визначив характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо належності спору до юрисдикції адміністративного спору.
Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Петренка А. П. на адресу Верховного Суду не надходив.
01 червня 2021 року на електронну адресу Верховного Суду від Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання про долучення доказів до справи, а саме: копії постанови Херсонського апеляційного суду від 16 квітня 2021 року у справі № 661/2457/20, що з огляду на норму частини першої статті 400 ЦПК України щодо компетенції та повноважень суду касаційної інстанції, який є судом права, а не факту, й не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Петренка А. П. передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), витребувано із Новокаховського міського суду Херсонської області матеріали справи № 661/5699/19, відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Петренка А. П. про зупинення дії постанови Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2021 року та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2021 року матеріали справи № 661/5699/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанційустановлено, що з 11 жовтня 2019 року на виконанні у Новокаховському міському відділі ДВС ГТУЮ у Херсонській області, у провадженні державного виконавця Тищенко Я. А., перебуває виконавчий лист від 09 липня 2012 року № 1-583/11, виданий Новокаховським міським судом Херсонської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн та в рівних частинах витрат на правову допомогу в сумі 19 050,00 грн, по 9 525,00 грн з кожного.
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначаєорган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 подала через свого представника скаргу на бездіяльність старшого державного виконавця Новокаховського міського відділу ДВС ГТУЮ у Херсонській області Тищенко Я. А. з проханням визнати таку неправомірною та зобов'язати усунути порушення в межах виконавчого провадження № 60298203, відкритого за виконавчим листом від 09 липня 2012 року № 1-583/11, виданим Новокаховським міським судом Херсонської області.
У свою чергу виконавчий лист від 09 липня 2012 року № 1-583/11 виданий Новокаховським міським судом Херсонської області на примусове виконання вироку від 21 червня 2012 року у справі № 2117/1-583/11, в межах якого частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн та в рівних частинах витрати на правову допомогу в сумі 19 050,00 грн, по 9 525,00 грн з кожного.
Підстави та порядок звернення й розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачені статтею 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, установленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Тобто інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, врегульованим ЦПК України.
Відповідно до статті 447 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Тобто право на звернення зі скаргою та порядок її розгляду й постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства та його примусовим виконанням.
Отже, у цій справі виконавчий лист було видано в кримінальній справі № 2117/1-583/11 за наслідками розгляду цивільного позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд за вищевикладених обставин дійшов помилкового висновку про те, що скарга на бездіяльність державного виконавця мала бути подана за правилами КАС України до суду першої інстанції як суду адміністративної юрисдикції, оскільки ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо виконання виконавчого документа, який був виданий на виконання задоволеного в межах кримінального провадження цивільного позову, а тому такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ (Новокаховського міського суду Херсонської області), та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 569/12295/16-ц (провадження № 14-451цс18) (що стала підставою для відкриття касаційного провадження) та від 10 квітня 2019 року у справі № 806/2886/17 (провадження № 11-1248апп18).
Посилання апеляційного суду на правові позиції, викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61236/16-ц та від 27 березня 2019 року у справі № 824/297/18-а, не є правильними, оскільки у них встановлені інші ніж у даній справі обставини та відповідні їм правовідносини, які не є подібними, зокрема у справі № 757/61236/16-ц банк оскаржував дії державного виконавця про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, виданого на підставі ухваленого слідчим суддею рішення про накладення арешту у межах досудового розслідування кримінального провадження, а у справі № 824/297/18-а йдеться про спір з приводу оскарження дій (бездіяльності) посадової особи органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення витрат на проведення судових експертиз, виданого судом у кримінальній справі, тобто у жодній із цих справ не йдеться про примусове виконання виконавчого листа, виданого у кримінальній справі, про часткове задоволення цивільного позову у кримінальному провадженні.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
У частині третій статті 406 ЦПК України передбачено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно визначився із характером спірних правовідносин та помилково постановив закрити провадження у справі, прийнявши оскаржувану постанову з порушенням норм процесуального права, тому касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Петренка А. П. є обґрунтованою, постанову апеляційного суду слід скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Під час продовження розгляду справи суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене у цій постанові, розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_3 в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у задоволенні клопотання Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про долучення доказів до справи.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Петренка Антона Павловича задовольнити.
Постанову Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО. В. Ступак
Судді:І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко