Постанова
Іменем України
07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 2-582/09
провадження № 61-591св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Пахарем Олегом Анатолійовичем , на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок, літню кухню, три сараї, вбиральню, колодязь та огорожу - загальною інвентаризаційною вартістю 257 396 грн, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від
25 серпня 2009 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зокрема: житловий будинок площею 132,3 кв. м, вартістю 133 875 грн; літню кухню площею 39,3 кв. м, вартістю
45 573 грн, сарай площею 25,4 кв. м, вартістю 26 035 грн; сарай площею 37,3 кв. м, вартістю 17 019 грн; сарай площею 33,6 кв. м, вартістю 21 252 грн; вбиральню площею 1,4 кв. м, вартістю 1 059 грн; колодязь площею 3 кв. м, вартістю 1 008 грн та огорожу площею 104 кв. м, вартістю 11 537 грн - загальною інвентаризаційною вартістю 257 396 грн.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Вказане судове рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, але вважала, що цим рішенням порушено її житлові та майнові права, оскільки спірний житловий будинок за згодою батьків сторін та за кошти від їхнього з позивачем весілля був реконструйований, а його загальна площа збільшилася вдвічі; позивач та його матір - ОСОБА_2 , оформлюючи право власності на перебудоване будинковолодіння, незаконно привласнили кошти, будівельні матеріали, які використані для перебудови цього будинку.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Рожнятівського районного суду від 25 серпня 2009 року; відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рожнятівського районного суду від 25 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності закрито.
Апеляційний суд виходив з того, що визнання рішенням суду першої інстанції права власності на спірний будинок площею на той час 132,2 кв. м не порушує прав і законних інтересів ОСОБА_3 . Відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що між нею та спадкоємцями ОСОБА_5 існувала домовленість про створення внаслідок реконструкції будинку спільної часткової власності.З часу ухвалення в 2009 році судового рішення протягом наступних 10 років площа будинку внаслідок добудови суттєво збільшилась.
У довідці Ясенської сільської ради від 15 серпня 2019 року зазначено, що його площа згідно записів у погосподарській книзі № 12 за 2011-2015 роки на даний час становить 215,5 кв. м.
За умови доведеності об'єктивними доказами своєї участі у реконструкції будинку та істотне збільшення його вартості ОСОБА_3 вправі
в залежності від обставин претендувати на грошову компенсацію витрат або на визнання за нею права на частку власності цього об'єкта нерухомого майна. Наявність оскарженого судового рішення перешкодою для цього не буде.
ОСОБА_3 не входить до кола спадкоємців майна померлого ОСОБА_5 . Сам по собі факт реєстрації місця проживання
ОСОБА_3 та інших осіб (дітей) в житловому будинку по АДРЕСА_1 не надає їй передбаченого частиною першою статті 352 ЦПК України процесуального права апеляційного оскарження судового рішення у цій справі, оскільки рішення прийнято у правовідносинах спадкування, де ОСОБА_3 не є спадкоємцем, чиї права порушені, не визнані тощо.
Тому оскарженим рішенням суду першої інстанції питання про права чи інтереси ОСОБА_3 не вирішувалося.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, поданою адвокатом Пахарем О. А., на ухвалу апеляційного суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила змінити мотивувальну частину ухвали апеляційного суду щодо висновків про те, що:
з часу ухвалення в 2009 році судового рішення протягом 10 наступних років площа будинку внаслідок добудови суттєво збільшилась з 132 кв. м до 215 кв. м;
ОСОБА_3 вправі претендувати на грошову компенсацію витрат або визнання за нею права власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 ;
вказанняфактичного року створення будинку АДРЕСА_1 площею 215 кв. м - 2000 рік;
в іншій частині судове рішення залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що мотивувальна частина ухвали стосовно висновків апеляційного суду щодо прав ОСОБА_3 на частину спірного будинковолодіння не відповідає наявним у матеріалах справи доказам. Зробивши зазначені висновки, суд вийшов за межі предмету спору.
Суд не взяв до уваги докази, зокрема документи, в яких містяться відомості про те, що по одному спірному житловому будинку Ясеньською сільською радою Рожнятівського районну Івано-Франківської області ведеться подвійний облік та містяться відомості про те, що такий житловий будинок має площу 110 кв. м
і 215 кв. м, а також про те, що житловий будинок площею 215кв. м збудований ще в 2000 році - за час життя спадкодавця. Однак при розгляді справи апеляційний суд не взяв до уваги ці відомості, а також те, що всі роботи
з облаштування будинку (перекриття частини даху будинку) проводились виключно за її кошти. Не взяв суд до уваги і доводи позивача про те, що він (разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 ) не затратив жодних коштів на спірний житловий будинок.
Не застосувавши до спірних правовідносин вимоги статті 22 КпШС України та статті16 Закону України "Про власність", апеляційний суд фактично позбавив її права власності на належну їй частину житлового будинку, яку вонанабула під час шлюбу у 2000 році, встановлюючи у судовому рішенні факти того, що після 2009 року проведено реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_2 поруджуючи у шлюбі житловий будинок
в 2000 році вона (відповідач у справі) мала правомірні очікування (набути майнове право на частину житлового будинку у власність).
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до суду відзив, у якому просив оскаржену ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що позивач є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача - ОСОБА_5 помер.
ОСОБА_5 був власником домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 ; заповіт від його імені у сільській раді не посвідчувався.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина. Позивач та відповідач
є спадкоємцями першої черги за законом і вони прийняли спадщину.
Рішенням суду від 25 серпня 2009 року в цій справі право на спадкове майно визнано тільки за ОСОБА_1 .
Відповідно до копії технічного паспорту станом на 2009 рік загальна площа спірного будинку внаслідок реконструкції збільшилась до 132,2 кв. м. До реконструкції загальна площа зазначеного будинку згідно записів
в погосподарських книгах Ясенської сільської ради за 2001-2005 роки, 2006-2010 роки становила 110 кв. м.
Сторони у засіданні апеляційного суду визнали, що цей будинок реконструйовано і добудовано за відсутності проекту. Відомостей про відповідність цього будинку затвердженим державним будівельним, санітарним та протипожежним нормам немає. Будинок в експлуатацію не зданий.
У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПКУкраїни).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У справі, що переглядається, позивач, за яким рішенням суду від 25 серпня 2009 року в цій справі визнано право власності на спірне спадковедомоволодіння, та особа, яка подала апеляційну скаргу на це рішення ( ОСОБА_3 ), не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги, позивач у відзиві заперечив доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .
Така процесуальна поведінка вказаних осіб свідчить про повну згоду з постановою апеляційного суду в частині викладених мотивів закриття апеляційного провадження.
Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 не навела переконливих доводів, яким чином ухвала апеляційного суду в частині викладених мотивів закриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_3 на рішення суду від 25 серпня 2009 року, яким право на спадкове майно визнано тільки за ОСОБА_1 , порушує її права та інтереси за умови, що ці особи не оскаржили постанову апеляційного суду в цій частині, тобто погодилися з цим судовим рішенням, а оскарженою ухвалою апеляційного суду рішення суду першої інстанції не переглядалося по суті.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржену ухвалу апеляційного суду ? без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
М. Ю. Тітов