09 червня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/2999/20
Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Панкратова Р.П.
розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/2999/20
за позовом Департаменту розвитку Чернівецької міської ради
до Фізичної особи - підприємця Унгуряна Ярослава Миколайовича
про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 108 272,04 грн.
представники сторін:
від позивача - Іванович Л.Є. - представник.
від відповідача - Гончарук В.В. - представник.
Департамент розвитку Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 108 272,04 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 25.10.2018 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди № 127/К, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення площею 86,95 м2, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , а останній прийняв це приміщення та зобов'язався щомісячно сплачувати орендну плату. В порушення умов Договору відповідач орендну плату не вносив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 55 659,94 грн. За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 13 985,00 грн. та неустойку в розмірі 38 627,10 грн.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.12.2020 р. справу 926/2999/20 передано судді Миронюку С.О.
Відповідно до ухвали Господарського суду Чернівецької області від 10.12.2020 р. позовна заява Департаменту розвитку Чернівецької міської ради була залишена без руху відповідно до ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на недотримання позивачем приписів ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки позовної заяви, тому ухвалою суду від 12.01.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 02.02.2021 р.
Ухвалою суду від 02.02.2021 р. підготовче засідання відкладено на 09.03.2021 р. для надання можливості відповідачу подати письмовий відзив на позов.
09.03.2021 р. через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги не визнає та просить застосувати строк позовної давності в частині стягнення з ОСОБА_1 пені в сумі 13 985,00 грн. та неустойки в розмірі 38 627,10 грн.
Ухвалою суду від 09.03.2021 р. строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, засідання відкладено на 23.03.2021 р.
В судовому засіданні 23.03.2021 р. представник відповідача зазначив, що Бузіла В.В. не може представляти інтереси Департаменту розвитку Чернівецької міської ради в суді, оскільки, ним не подано належних документів на представництво.
Ухвалою суду від 23.03.2021 р. відкладено підготовче засідання на 07.04.2021 р. та зобов'язано позивача надати належні документи на представництво Бузіли В.В. інтересів Департаменту розвитку Чернівецької міської ради в суді, а також відповідь на відзив в порядку ст.ст. 166, 251 ГПК України та докази надіслання відповіді відповідачу.
Судове засідання 07.04.2021 р. не відбулось в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, про що керівником апарату складено відповідне повідомлення.
Ухвалами суду від 15.04.2021 р. та 26.04.2021 р. підготовче засідання відкладалось, судове засідання призначено на 12.05.2021 р.
Ухвалою суду від 12.05.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.05.2021 р.
В судовому засіданні 26.05.2021 р. оголошено перерву до 09.06.2021 р.
В судовому засіданні 09.06.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача підтримав обставини викладені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -
Фактично позов заявлено до фізичної особи, яка під час розгляду справи втратила статус підприємця, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2003 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця Унгурян Ярослава Миколайовича.
29.08.2019 року до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
При цьому у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Враховуючи, що Договір оренди № 127/К від 25.10.2018 року укладений між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та Фізичною особою - підприємцем Унгурян Ярославом Миколайовичем, а саме як з фізичною особою-підприємцем та пов'язані безпосередньо з підприємницькою діяльністю останнього, тому спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.12.2003 року серій НОМЕР_1 територіальна громада м. Чернівців на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09.12.2003 року №990/25 є власником 1/1 частки нежилих приміщень, що знаходяться у АДРЕСА_1 , що складається з нежилих приміщень підвалу та першого поверху в житлового будинку літ. А загальною площею 460,10 кв. м, в тому числі в підвалі приміщення площею 177,30 кв. м, на першому поверсі приміщення площею 282,80 кв. м.
Згідно протоколу електронного аукціону №UA-OS-2018-08-15-000013-2 від 04.09.2018 року переможцем аукціону на нежитлове приміщення 1 поверху та підвалу, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 визнано ФОП Унгурян Я.М.
10.09.2018 року ФОП Унгурян Ярослав Миколайович звернувся з заявою про надання йому в оренду приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 86,95 кв.м, для використання під технічне забезпечення.
Відповідно до витягу із рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 17.10.2018 року №545/20 "Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб щодо оренди комунального майна з використанням електронної торгової системи «РroZoro.Продажі» погоджено передачу в оренду переможцю конкурсу (відповідачу) терміном на два роки й одинадцять місяців приміщення (XIII)-(XIV) підвалу, (1-12), (1-4)-(1-17) частини спільного використання (1-13) 1 поверху на АДРЕСА_1 , загальною площею 86,95 кв.м, з орендною платою на місяць 9488,37 грн. з метою використання під офіс (пункт 1).
25.10.2018 року між Департаментом економіки Чернівецької міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Унгуряном Ярославом Миколайовичем (орендарем) укладено Договір оренди нерухомого майна № 127/К (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого позивач на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради, протоколу електронних торгів та заяви передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нежиле приміщення (підвал), частину приміщення спільного використання першого поверху адміністративної будівлі літ.А, загальною площею 86,95 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з метою використання під офіс для розміщення операторів та провайдерів телекомунікацій (далі - майно).
Згідно з Актом передання-приймання об'єкта оренди по вул. Сковороди Григорія, 1, від 25.10.2018 року позивач передав, а відповідач прийняв приміщення (XIII)-(XIV) підвалу, (1-12), (1-4)-(1-17) частини спільного використання (1-13) 1 поверху на вул. Сковороди Григорія, 1, загальною площею 86,95 кв.м.
Пунктом 1.5 договору оренди передбачено, що його укладено строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 25.10.2018 року по 24.09.2021 року (включно).
За користування майном відповідач сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку орендної плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого міською радою, та на дату укладення цього договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору, з урахуванням ПДВ становить 11386,04 грн. (пункт 2.1).
У свою чергу пунктом 2.2 договору оренди встановлено, що нарахування орендної плати починається з дня підписання договору.
Згідно із пунктами 2.4 та 2.5 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередні місяць на індекс інфляції попереднього місяця. Орендар щомісячно самостійно розраховує орендну плату з урахуванням податку на додану вартість та сплачує її впродовж поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності. При цьому в платіжному документі вказується загальна сума та сума податку на додану вартість.
Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. В разі зміни ставки податку з 20% на іншу орендар самостійно проводить нарахування ПДВ на орендну плату по новій ставці з моменту набрання чинності змін законодавства (п.п.2.6 договору).
Пунктом 2.12 передбачено, що починаючи з першого числа наступного місяця на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період за який сплачується пеня.
При передачі орендарем частини майна в суборенду на передану площу нараховується подвійна ставка орендної плати. При цьому, плата за суборенду не повинна перевищувати орендної плати відповідача (пункт 2.14 договору оренди).
Відповідно до пункту 2.15 договору у разі припинення або розірвання договору орендар сплачує орендну плату по день передачі орендодавцеві об'єкта оренди за актом приймання - передавання.
22.12.2018 року Чернівецька міська рада на 66 сесії VII скликання прийняла рішення "Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради", яким вирішено утворити з 27.12.2018 року управління контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради у зв'язку з чим ліквідувати Департамент економіки міської ради та утворити Департамент розвитку Чернівецької міської ради.
Внаслідок чого, 24.04.2019 року між Департаментом розвитку Чернівецької міської ради та Фізичною особою-підприємцем Унгуряном Я.М. укладено Додатковий договір про зміну орендодавця до Договору оренди нерухомого майна №127/К від 25.10.2018 року, яким сторони підтвердили дійсність договору та визначили, що Департамент розвитку Чернівецької міської ради є правонаступником Департаменту економіки Чернівецької міської ради в частині діючих договорів оренди нежилих приміщень, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Чернівців.
Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Тотожні норми права закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.
При укладенні договору оренди нерухомого майна №127/К від 25.10.2018 року орендодавець діяв на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Положення про департамент економіки, Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернівці, та інших нормативних актів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до пункту 4.1.3 договору орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не сплачував орендні платежі за користування приміщенням в період з 01.06.2019 року по 17.10.2019 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 55659,94 грн.
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем не надано доказів сплати орендної плати за вказаний період. Орендоване приміщення передано відповідачем лише 05.12.2019 р. за Актом приймання-передання.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору в частині своєчасного зобов'язання по сплаті обумовлених наведеним договором платежів.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі за приміщення в сумі 55 659,94 грн. за Договором оренди № 127/К від 25.10.2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно пункту 5.4. договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
З урахуванням пункту 5.4 Договору, статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України позивач вимагає стягнути з відповідача 13 985,00 грн. пені за період з 01.06.2019 року по 17.10.2019 року.
Так відповідачем заявлено вимогу про застосування позовної давності в один рік щодо стягнення пені та неустойки, оскільки, граничним строком для їх стягнення вважає 18.10.2020 року.
Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу).
Відповідно до 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд наголошує, що позивач маючи процесуальну можливість подати позовну заяву до закінчення передбаченого законом строку в один рік, був зобов'язаний вжити всіх заходів для вчинення цієї процесуальної дії, проте, відповідних заходів для цього не вжив, в матеріалах справи відсутні обставини, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.
30.09.2020 р. Департамент розвитку Чернівецької міської ради подав позовну заяву до Шевченківського районного суду м. Чернівці про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі в сумі 108 272,04 грн. за Договором оренди № 127/К.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.10.2020 р. відмовлено у відкритті провадження з підстав п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Позивач вважає, що в зв'язку з зверненням з позовом 30.09.2020 р. строк позовної давності було перервано.
За змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.
Оскільки Департамент розвитку Чернівецької міської ради звернувся до суду за захистом своїх прав лише 17.11.2020 р. відтак, в частині стягнення пені в розмірі 13 985,00 грн. за період з 01.06.2019 року по 17.10.2019 року слід відмовити.
Крім того, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.09.2019 року розірвано Договір оренди № 127/К від 25.10.2018 р. та зобов'язано ОСОБА_1 звільнити приміщення.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення Договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Оскільки відповідачем орендоване приміщення було повернуто 05.12.2019 р. позивач просить стягнути неустойку в розмірі 38627,10 грн. за період з 18.10.2019 р. до 05.12.2019 р.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України.
Оскільки неустойка, заявлена на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, до якої застосовуються приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, то і строк позовної давності в один рік в даному випадку не застосовується, відтак підлягає стягненню з відповідача (аналогічний правовий висновок викладений в Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 № 14-рп/2012 зі справи № 1-20/2012, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 березня 2018 року у справі № 914/730/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 924/80/19).
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.
За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги в повному обсязі спростовані не були.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна заява Департаменту розвитку Чернівецької міської ради підлягає задоволенню частково.
При цьому, враховуючи факт припинення у відповідача підприємницької діяльності стягнення заборгованості покладається на фізичну особу, адже її права та обов'язки за укладеними під час здійснення такої діяльності договорами не припиняються.
Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Департаменту розвитку Чернівецької міської ради (58000, м.Чернівці, вул. О. Кобилянської, 3, код 42843402) заборгованість по сплаті орендної плати за приміщення в сумі 55659,94 грн, неустойку в розмірі 38 627,10 грн та судовий збір в сумі 1830,50 грн.
3. В частині стягнення пені в сумі 13985,00 грн. - відмовити.
4. З набранням рішення законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
В судовому засіданні 09.06.2021 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, повний текст рішення складено та підписано 15.06.2021 року.
Суддя С.О. Миронюк