10 червня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/1120/21
Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Панкратова Р.П.
розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/1120/21
за позовом за позовом Державного підприємства “Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів”
до відповідача Фермерського господарства “Лідер”
про стягнення заборгованості в сумі 434 667,77 грн
представники сторін:
від позивача - не з'явився.
від відповідача - не з'явився.
Державне підприємство “Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фермерського господарства “Лідер” про стягнення заборгованості по Договору безвідсоткової позики № П1 від 28.02.2020 р. в сумі 434667,77 грн., що складається з: основного боргу в розмірі 300000,00 грн., штрафу в сумі 110000,00 грн., 17% річних в розмірі 10339,73 грн., пені в сумі 7389,04 грн., та інфляційних втрат в сумі 6939,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 28.02.2020 року між позивачем та відповідачем укладено Договір безвідсоткової позики № П1, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання перерахувати кошти відповідачу, а останній зобов'язався повернути отримані кошти в строк до 31.12.2020 р.
Свої зобов'язання відповідач щодо повернення отриманої позики в повному обсязі не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 300000,00 грн. За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 110000,00 грн., 17% річних в розмірі 10339,73 грн., пеню в сумі 7389,04 грн., та інфляційних втрат в розмірі 6939,00 грн.
Витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 року позовну заяву передано судді Миронюку С.О.
Ухвалою суду від 23.03.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 14.04.2021 р.
Судове засідання 14.04.2021 р. не відбулось в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, про що керівником апарату складено відповідне повідомлення.
Ухвалами суду від 15.04.2021 р. та 05.05.2021 р. підготовче засідання відкладалось в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання. Підготовче засідання відкладено на 24.05.2021 р.
24.05.2021 р. представником позивача через систему “Електронний суд” подано клопотання про проведення підготовчого засідання за його відсутності. Крім того, останній не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 24.05.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.06.2021 р.
09.06.2021 р. представником позивача через систему “Електронний суд” подано клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.
Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , та підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань), у засідання суду явку уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -
28.02.2020 року між Державним підприємством “Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” (Позикодавець) та Фермерським господарством “Лідер” (Позичальник) укладено Договір безвідсоткової позики № П 1, згідно якого позивач передав у власність відповідачу грошові кошти в сумі 1 100 000,00 грн., а останній зобов'язався повернути зазначену суму в термін до 31 грудня 2020 р.
Суд відмічає, що на день розгляду спору, докази визнання правочину у встановленому законом порядку недійсним відсутні.
На виконання умов вищевказаного договору позивачем на банківський рахунок відповідача протягом березня-червня 2020 року було перераховано 1 100 000,00 грн., що підтверджується наступними документами: платіжним дорученням № 27 від 02.03.2020 р., платіжним дорученням № 237 від 04.03.2020 р., платіжним дорученням № 341 від 29.04.2020 р., платіжним дорученням № 388 від 21.05.2020 р., платіжним дорученням № 483 від 22.06.2020 р.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 4.1., 5.1. Договору сума позики, що надається позичальнику повинна бути повернута у строк до 31.12.2020 р., шляхом перерахування коштів на рахунок позикодавця відкритий в установі банку в розмірі, зазначеному в п. 2.1. Договору (1 100 000,00 грн.).
В порушення вказаних пунктів Договору відповідач грошові кошти позивачеві повернув частково на загальну суму 800 000,00 грн., що підтверджується наступними документами: платіжним дорученням № 787 від 12.11.2020 р., платіжним дорученням № 802 від 27.11.2020 р., платіжним дорученням № 801 від 27.11.2020 р. Станом на 15.03.2021 р. за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 300 000,00 грн.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по поверненню суми позики за Договором безвідсоткової позики № П 1 від 28.02.2020 року становить 300 000,00 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що при прострочені повернення позики (її частини) позичальник додатково до штрафу, передбаченого п. 6.1 Договору, сплачує проценти в розмірі 17 % річних, виходячи з неповерненої суми за весь строк прострочення. При цьому позичальник зобов'язаний повернути суму позики (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.
Суд, перевіривши розмір заявлених позивачем 17 % річних в сумі 10339,73 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6939,00 грн. за період прострочення повернення позики з 01.01.2021 року по 15.03.2021 року зазначає, що останні заявлені в межах можливих нарахувань.
Статтею 230 Господарського кодексу України, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що при прострочені повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 10% від загальної суми позики за цим Договором та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповерненої суми позики за кожен день прострочення.
На цій підставі позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені в розмірі 7 389,04 грн. за період 01.01.2021 р. - 15.03.2021 р. та штрафу в сумі 110 000,00 грн.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.
За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вказані обставини, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ст. 526, 625, 1049 Цивільного кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства “Лідер” (60111, Чернівецька обл., Кельменецький район, с. Зенківці, вул. Церковна, буд. 1, код 21446674) на користь Державного підприємства “Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” (32413, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район., с.м.т. Дунаївці, вул. Лермонтова, 1, код 00952485) основну заборгованість у сумі 300000,00 грн., 17 % річних в розмірі 10339,73 грн., інфляційні втрати в сумі 6939,00 грн, штраф в розмірі 110000,00 грн., пеню в сумі 7389,04 грн. та судовий збір у сумі 6 520,03 грн.
3. З набранням рішення законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повний текст рішення складено та підписано 15.06.2021 року.
Суддя С.О. Миронюк