79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.06.2021 Справа № 914/183/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Агропросперіс Банк”
до відповідача-1 Фермерського господарства “Дуброва”
до відповідача-2 ОСОБА_1
про стягнення солідарно 1074733,86 грн.
за участю представників:
від позивача Бойко А.В.
від відповідача-1 не з'явився
від відповідача-2 не з'явився
Суть спору: Позов заявлено Акціонерним товариством «Агропросперіс Банк» до відповідача-1 Фермерського господарства «Дуброва» та до відповідача-2 ОСОБА_1 про стягнення солідарно 1074733,86 грн., з яких 888000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 160850,82 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 09.06.2020р. по 29.12.2020р., 19833,45 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та 6049,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив таке.
11.09.2018р. між Публічним акціонерним товариством «Агропросперіс Банк» (кредитор) та Фермерським господарством «Дуброва» (позичальник), укладено Генеральний кредитний договір №326, відповідно до пункту 1.1. якого, кредитор надає позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами, що укладатимуться в межах даного договору, а позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити кредитору проценти та інші платежі в порядку та на умовах, що визначені цим договором та відповідними додатковими угодами, укладеними в межах цього договору.
Згідно із пунктом 1.3. договору, форма надання кредиту (невідновлювальна/відновлювана відклична кредитна лінія/кредит), валюта надання кредиту (долар США або гривня). Доступний кредитний ліміт, обмеження щодо цільового використання кредиту встановлюються додатковими угодами, укладеними в межах цього договору. Під «невідновлювальною/відновлюваною кредитною лінією» сторони розуміють форму надання кредиту частинами (траншами) та/або одним траншем в межах ліміту, встановленого додатковою угодою до договору. При цьому у разі часткового або повного погашення кредиту, позичальник не може/може повторно отримати кредит на умовах договору в межах ліміту.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що сума кредиту, наданого в межах цього договору, не може перевищити еквівалент 10000000,00 грн. за курсом, встановленим Національним Банком України на дату надання/погашення чергового траншу кредиту за договором та/або укладення додаткової угоди в межах цього договору щодо надання кредитних коштів (надалі - загальний ліміт кредитування).
Відповідно до пункту 1.6. договору, термін дії цього договору встановлюється - 10.09.2025р. Строк користування Кредитом, виданим в межах цього договору встановлюється додатковою угодою.
Згідно із пунктом 1.9. договору, датою погашення зобов?язань за договором вважається дата зарахування коштів на рахунок визначений у відповідній додатковій угоді.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти за користування кредитом, максимальний розмір яких в межах цього договору становіггь 40% (сорок) процентів річних та розраховується на основі фіксованої процентної ставки або змінюваної процентної ставки. Процентна ставка може бути виражена як числом, так і формулою, яка може включати складові, що можуть час від часу змінюватися. Сторони погоджуються з тим, що вираження розміру процентів у вигляді формули з такими змінними складовими цілком відповідає волі сторін і така зміна не може розглядатися як одностороння зміна умов договору/додаткової угоди, оскільки сторони наперед обумовили настання або зміну своїх прав та обов'язків відповідною обставиною.
Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 договору, кінцевий термін погашення кредиту відповідно до додаткової угоди до договору не може перевищувати термін дії, встановлений пунктом 1.6. цього договору. Надання кредитних коштів здійснюється кредитором на підставі додаткової угоди та письмової заяви позичальника, складеної за формою згідно додатка №1 до цього договору та наданої кредитору в день, що передує дню фактичного отримання кредиту, але не пізніше кінцевого терміну надання кредиту, встановленого додатковою угодою до договору.
Згідно із пунтом 3.4. договору, зобов'язання позичальника забезпечуються заставою майна, що належить позичальнику або будь-якій третій особі, шляхом оформлення відповідного договору застави/іпотеки/поруки, що вчинений на користь кредитора протягом строку дії договору.
Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що сторони домовились, якщо зобов'язання забезпечуються кількома договорами про забезпечення, то у випадку позасудового врегулювання, кредитор має право задовольнити свої вимоги у розмірі зобов'язань та отримати відшкодування витрат, що були понесені кредитором в рамках договору/договору забезпечення, у повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення вимог кредитору, шляхом звернення стягнення на усе заставне майно, якщо інше не буде встановлено кредитором.
Відповідно до пункту 6.2. договору, за порушення строків повернення кредитних коштів, сплати процентів за додатковими угодами позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним по день фактичного виконання грошового зобов'язання включно.
Згідно із пунктом 7.1. договору, кредитор має право у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, виявлення фактів нецільового використання кредитних коштів (їх частки), стягувати штрафні санкції в порядку та на умовах згідно укладених правочинів та або вимагати дострокового повернення кредитних коштів та/або звернути стягнення на предмет забезпечення згідно умов укладених правочинів та договорів забезпечення.
Пунктом 11.1. договору передбачено, що у разі настання обставини невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за правочинами, укладеними в рамках цього договору, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов'язання позичальника за цим договором та правочинами, укладеними в межах цього договору не будуть виконані, кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів), зокрема, вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов'язань за правочинами, укладеними в межах цього договору.
Відповідно до пункту 11.2. договору, кредитор вправі скористатись правами, зазначеними в пункті 11.1. договору, та пред'явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин, яка свідчить про те, що зобов'язання позичальника за правочинами, укладеними в межах цього договору може бути невиконана, зокрема, порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов'язань за за правочинами, укладеними в межах цього договору, якщо прострочення платежу на користь Кредитора складає більше 3 (трьох) банківських днів.
Згідно із пунктом 11.4. договору, позичальник зобов'язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше 10 (десятого) календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання Позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред'явити вимогу позичальнику/поручителям/майновим поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України.
Пунктом 14.2.1. договору передбачено, що позичальник на вимогу кредитора, сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню, у відсотках річних від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним по дату погашення простроченого зобов'язання включно. Пеня за простроченими зобов'язаннями в іноземній валюті сплачується в гривні по офіційному курсу НБУ на дату сплати.
Відповідно до пункту 15.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до дати погашення всіх зобов'язань, що виникли на підставі цього договору.
Згідно із пунктом 15.2. договору, даний договір також втрачає чинність на підставі письмового повідомлення кредитора у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань, передбачених цим договором, додатковими угодами, укладеними в його межах, або у разі порушення позичальником та/або майновим поручителем обов'язків згідно договорів забезпечення.
Пунктом 16.3. договору передбачено, що зміни у даний договір оформлюються договорами про внесення змін та доповнень до цього договору.
11.09.2018р. між кредитором та позичальником укладено додаткову угоду №1-326, відповідно до умов якої кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії в сумі 1462500,00 грн., а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.
Відповідно до пункту 3 додаткової угоди, погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії (додаток №1 до додаткової угоди). Кінцевий термін погашення кредиту - 15.12.2021р. (останній день строку користування кредитом, в який позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за цією додатковою угодою).
Згідно із пунктом 5 додаткової угоди, протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору шомісяця в строк з 1 (першого) по 5 (п'яте) число кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані, проценти за користування кредитом.
Крім того, між кредитором та позичальником було підписано договір про внесення змін та доповнень №1 від 11.09.2019р. до генерального кредитного договору №326 від 11.09.2018р. та договір про внесення змін та доповнень №1 від 19.12.2019р. до кредитної угоди №1-326 від 11.09.2018р., якими частково вносилися зміни та доповнення до генерального кредитного договору №326 від 11.09.2018р. та кредитної угоди №1-326 від 11.09.2018р.
Кредитні кошти в рамках додаткової угоди були надані відповідачу-1 на підставі заяви на видачу кредитних коштів №1 від 11.09.2018р.
11.09.2018р. між Публічним акціонерним товариством «Агропросперіс Банк» (банк) та громадянином ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №326-пор-СМТ, відповідно до пункту 1.2. якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням Фермерського господарства «Дуброва» (ідентифікаційний код 39172577) (надалі - позичальник), які виникають з умов додаткової угоди №1-326 від 11.09.2018р. до генерального кредитного договору №326 від 11.09.2018р. з усіма змінами та доповненнями до нього (надалі - кредитний договір), за умови якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 1462500,00 грн., а позичальник зобов'язується перед банком повернути кредитні кошти, шляхом сплати суми кредиту (частини кредиту), відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії, щомісячної сплати процентів, комісій, а також штрафів та пені, в розмірах, строки та на умовах, обумовлених кредитним договором. Строк повернення кредиту за кредитним договором - 15.12.2021р., а в разі зміни дії кредитного договору - в строк, визначений відповідним договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору.
Пунктом 1.3. договору поруки передбачено, що сторони встановлюють, що зобов'язання поручителя перед банком є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та вказаним в пункті 1.2. договору - не потребують.
Відповідно до пункту 1.4. договору поруки, поручитель відповідає перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, в обсязі визначеному у пункті 1.2. цього договору, в тому числі й в разі пред'явлення банком вимоги до позичальника достроково виконати зобов'язання за кредитним договором згідно його умов.
Згідно із пунктом 2.1. договору поруки, сторони цього договору визначають, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком нарівні з позичальником за кредитним договором. Банк має право вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором як від позичальника, так і від поручителя, так і від них обох одночасно. Банк, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від іншого солідарного боржника.
Як зазначає позивач, відповідач-1 порушив умови кредитного договору, внаслідок чого у відповідача-1 виникла заборгованість в розмірі 1074733,86 грн., з яких 888000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 160850,82 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 09.06.2020р. по 29.12.2020р., 19833,45 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та 6049,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
28.10.2020р. позивачем надіслано відповідачу-1 вимогу №41-1622 від 28.10.2020р. та відповідачу-2 вимогу №41-1624 від 28.10.2020р. про повне дострокове погашення кредиту за кредитною угодою №1-326 від 11.09.2018р.
Як вказано у позовній заяві, станом на 29.12.2020р. вимоги банку щодо повного погашення заборгованості за кредитною угодою не були виконані ні позичальником, ні поручителем.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути солідарно з відповідачів 1074733,86 грн., з яких 888000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 160850,82 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 09.06.2020р. по 29.12.2020р., 19833,45 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та 6049,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Відповідачі проти позову не заперечили, відзив на позову заяву не подали.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, 11.09.2018р. між Публічним акціонерним товариством «Агропросперіс Банк» (кредитор) та Фермерським господарством «Дуброва» (позичальник), укладено договір №326 та додаткову угоду №1-326 від 11.09.2018р.
Факт видачі відповідачу-1 кредиту підтверджується банківськими виписками по рахунках Фермерського господарства «Дуброва» за додатковою угодою №1-326 до генерального кредитного договору №326 від 11.09.2018р.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Як також встановлено судом, 11.09.2018р. між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №326-пор-СМТ, відповідно до умов якого відповідач-2 взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов'язанням відповідача-1, які виникають з умов додаткової угоди №1-326 від 11.09.2018р. до генерального кредитного договору №326 від 11.09.2018р. з усіма змінами та доповненнями до нього.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначає позивач та як вбачається із матеріалів справи, а саме із банківських виписок про рух коштів позичальника, заборгованість по тілу кредиту становить 888000,00 грн., а розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту становить 19833,45 грн.
Враховуючи наведені норми законодавства та перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 888000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту та 19833,45 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачами, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів 160850,82 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 09.06.2020р. по 29.12.2020р. та 6049,59 грн. - пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, суд зазначає таке.
У пункті 6.20. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №910/1238/17 зазначено, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12 зазначено, що відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відтак, у межах строку кредитування відповідач-1 мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
Крім того, у постанові від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц Великою Палатою Верховного Суду сформульовано висновок про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Після цього норми законодавства за якими нараховуються та стягуються проценти за кредитом (за правомірне користування кредитом), не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору. Тобто, факт подання позову прямо спричиняє неможливість подальшого нарахування та стягнення процентів за правомірне користування кредитом.
Підсумовуючи наведені вище обгрунтування Великої Палати Верховного суду, слід зазначити, що підстави припинення нарахування відсотків по кредиту з настанням яких припиняється право кредитодавця нараховувати та стягувати проценти (які фактично не були сплачені до дати позову) за правомірне користування кредитом:
1) після спливу визначеного договором строку кредитування;
2) внесення сторонами змін до умов договору стосовно строку кредитування;
3) припинення (розірвання) договору;
4) у разі пред'явлення кредитором позасудової вимоги про дострокове повернення кредиту (згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України),
5) у разі звернення кредитора з позовом про дострокове стягнення боргу за договором.
Таким чином, настання одного із вищенаведених обставин змінює строк кредитування, що має наслідком припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а саме припинення нарахування відсотків за правомірне користування грошовими коштами за статтями 1048 та 1054 Цивільного кодексу України.
Але у всіх перелічених вище випадках - після втрати позикодавцем права нараховувати відсотки за статтями 1048 та 1054 Цивільного кодексу України, він має право здійснювати нарахування відсотків за неправомірне користування грошовими коштами згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Правова позиція Верховного Суду у постанові у справі №5017/1987/2012 зводиться до того, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з огляду на викладенеі Верховний Суд вважає, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів кредитного договору у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (пункти 49 та 50 постанови від 05.03.2019р. у справі у справі №5017/1987/2012).
Також з висновку Верховної Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц слідує, що проценти за неправомірне користування чужими коштами передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, а є гарантією належного виконання зобов'язання. Тобто в розумінні Великої Палати Верховного Суду ці проценти мають іншу самостійну правову природу ніж проценти за правомірне користування кредитом чи позикою (за статтями 1048 та 1054 Цивільного кодексу України), які за правовою природою є винагородою за користування грошовими коштами.
Отже, судова практика відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду зводиться до того, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Законодавство в першу чергу визначає розмір процетів за неправомірне користування кредитом (чужими коштами) за ставкою визначеною сторонами в договорі. Якщо ж сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти (3%) річних від простроченої суми за весь час прострочення відповідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом, 28.10.2020р. позивачем надіслано відповідачу-1 вимогу №41-1622 від 28.10.2020р. та відповідачу-2 вимогу №41-1624 від 28.10.2020р. про повне дострокове погашення кредиту за кредитною угодою №1-326 від 11.09.2018р.
Враховуючи те, що проценти за користування кредитом за умовами кредитного договору нараховуються щомісячно, а 28.10.2020р. позивач надіслав відповідачам вимоги №41-1622 від 28.10.2020р. та №41-1624 від 28.10.2020р. про повне дострокове погашення кредиту за кредитною угодою №1-326 від 11.09.2018р., суд дійшов висновку, що нарахування процентів за правомірне користування кредитними коштами можливе лише включно по жовтень 2020р., а не включно по грудень 2020р., як зазначає позивач у розрахунку позовних вимог.
З врахуванням наведеного, судом було здійснено перерахунок заборгованості по процентах за користування кредитом. Відповідно до здійсненого перерахунку суд дійшов висновку, що заборгованість по процентах за користування кредитом становить 115000,82 грн., які підлягають стягненню солідарно з відповідачів.
При цьому суд зазначає, що позивачем не було заявлено позовну вимогу про стягнення процентів за користування кредитом на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи те, що позовна вимога про стягнення процентів за користування кредитом підлягає задоволенню частково, судом також було здійснено перерахунок пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом. Відповідно до здійсненого перерахунку суд дійшов висновку, що розмір пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом становить 5756,57 грн., які підлягають стягненню солідарно з відповідачів.
При зверненні до суду з позовної заявою, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 16121,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням №16256238 від 06.01.2021р.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, як вказано в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд дійшов висновку стягнути з відповідачів на користь позивача 15428,86 грн. Тобто на користь позивача слід стягнути по 7714,43 грн. судового збору з кожного відповідача.
Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства “Дуброва” (82489, Львівська область, Стрийський район, село Воля-Задеревацька, вулиця Садова, будинок 13, ідентифікаційний код 39172577) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27-Т (літера А), ідентифікаційний код 35590956) 888000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 115000,82 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом та 19833,45 грн. - пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 5756,57 грн. - пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
3. Стягнути з Фермерського господарства “Дуброва” (82489, Львівська область, Стрийський район, село Воля-Задеревацька, вулиця Садова, будинок 13, ідентифікаційний код 39172577) на користь Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27-Т (літера А), ідентифікаційний код 35590956) судовий збір в розмірі 7714,43 грн.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27-Т (літера А), ідентифікаційний код 35590956) судовий збір в розмірі 7714,43 грн.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 14.06.2021р.
Суддя М.М. Петрашко