ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2021Справа № 910/5466/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька обл., м. Маріуполь
до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
про стягнення 138 927,00 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця»/відповідач) про стягнення 138 927,00 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем під час здійснення перевезення вантажу залізничним транспортом у серпні-листопаді 2020 року порушено взяті на себе зобов'язання та доставлено вантаж з простроченням строків поставки, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.04.2021 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.05.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому АТ «Українська залізниця» заперечує проти задоволення позову з огляду на пропуск строку позовної давності за залізничними накладними №50276989, №50316785, №50426378, №50533983, №50644939, №50644947, №50644954, №50645043.
Також, відповідач вказує на те, що позивачем невірно здійснено розрахунок штрафу за накладною №50872662, оскільки ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при розрахунку штрафу за цією накладною не враховано, що вагон № 62197355 на шляху прямування до станції «Волноваха» було направлено на ремонт, внаслідок чого строк доставки вантажу за цією накладною збільшився на 2 доби. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованого штрафу до 50% від суми позову.
21.05.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про долучення доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У серпні-листопаді 2020 року згідно залізничних накладних № 50276989, № 50316785, № 50426378, № 50533983, № 50644939, № 50644947, № 50644954, № 50645043, № 50661164, № 50709666, № 50715416, № 50774710, № 50780030, № 50780048, № 50780097, № 50789098, № 50789148, № 50794858, № 50794874, № 50817196, № 50834415, № 50852250, № 50852268, № 50853050, № 50858257, № 50863653, № 50872662, № 50872670, № 50908334, № 50912807, № 50962562, № 50964147, № 50964162, № 50996214, № 51042265, № 51173839, № 51173862, № 51174068, № 51185841, № 51210292, № 51212439, № 51212991, № 51227965, № 51240273, № 51299550, № 51299618, № 51299972, № 51299998, № 51300002, № 51300010, № 51454569, № 51459410, № 51459790, № 51469310, перевізник в особі Акціонерного товариства «Українська залізниця» зобов'язався доставити вантаж - сталь листова.
Вантажовідправником виступало Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що відповідач прострочив доставку вантажу за вказаними накладними, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 138 927,00 грн штрафу на підставі статті 116 Статуту залізниць України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
В силу приписів статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 ГК України).
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Як передбачено частиною 1 статті 307 ГК України, пунктом 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);
г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на ___число ___місяць» (пункт 2.1. Правил).
Згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил).
Відповідно до пункту 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт», у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно пункту 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
У період з серпня по листопад 2020 року відповідачем здійснено перевезення вантажу позивача, який був доставлений у період з 28.08.2020 по 08.11.2020.
Як підтверджується календарним штемпелем на накладних:
№50533983 від 05.09.2020,
№ 50661164 від 12.09.2020,
№№ 50709666, № 50715416 від 15.09.2020,
№№ 50774710, 50780030, 50780048, 50780097, 50789098, 50789148 від 19.09.2020,
№№ 50794858, 50794874 від 20.09.2020,
№ 50817196 від 21.09.2020,
№ 50834415 від 22.09.2020,
№ 50852250 від 23.09.2020,
№ 50872662 від 24.09.2020,
№ 50962562 від 29.09.2020,
№ 50996214 від 02.10.2020,
№ 51210292, № 51212439, № 51212991 від 15.10.2020, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що за переліченими накладними відбулося прострочення на чотири і більше доби.
Як підтверджується календарним штемпелем на накладних:
№ 50276989 від 21.08.2020,
№ 50316785 від 23.08.2020,
№ 50426378 від 30.08.2020,
№№ 50644939, 50644947, 50644954, 50645043 від 11.09.2020,
№№ 50852250, 50852268, 50853050, 50858257, 50863653 від 23.09.2020,
№ 50912807 від 26.09.2020,
№№ 50964147, 50964162 від 30.09.2020,
№51042265 від 04.10.2020,
№№ 51173839, 51173862, 51174068, 51185841 від 13.10.2020,
№№ 51299550, 51299618, 51299972, 51299998, 51300002, 51300010 від 21.10.2020,
№ 51469310 від 01.11.2020, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що за наведеними накладними відбулося прострочення на три доби.
Як підтверджується календарним штемпелем на накладних:
№ 50872670 від 24.09.2020,
№ 50908334 від 26.09.2020,
№№ 51227965, 51240273 від 17.10.2020,
№№ 51454569, 51459410, 51459790 від 31.10.2020, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що за наведеними накладними відбулося прострочення на дві доби.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача штрафу за прострочення доставки вантажу за переліченими накладними, що складає 138 927,00 грн.
Разом із тим, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача з посиланням на те, що за накладною № 50872662 від 24.09.2020 позивачем здійснено невірний розрахунок штрафу, оскільки вагон № 62197355 було відправлено на ремонт, про що зазначено у графі 49 накладної № 50872662, з огляду на таке.
Як зазначено судом вище, згідно з пунктом 2.4. Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
У ч. 1 п. 2.9. Правил зазначено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
виконання митних та інших адміністративних правил;
тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Частиною 2 п. 2.9. Правил встановлено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Наведена норма вказує на те, що термін доставки вантажу збільшується, в тому числі, у випадку, якщо тимчасова перерва в перевезенні трапилася не з вини залізниці та у випадку інших затримок, які трапилися з вини відправника чи одержувача, про що має бути зазначено у накладній.
Так, у накладній № 50872662 в графі 49 зазначено: «Акт № 2098 від 25.09.2020 Волноваха технесправність, продовжується строк доставки, одержувача повідомлено 02.10.2020, Бондаренко Т.Я.».
Крім того, з наданого відповідачем акту загальної форми № 2098 вбачається, що вагон № 62197355 відчеплений на МРВ.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідачем в порушення вимог п. 2.9. Правил в графі 49 залізничної накладної №50872662 не зазначено причини затримки вантажу. При цьому, судом не приймається як належний та допустимий доказ акт загальної форми № 2098 від 25.09.2020, оскільки з нього неможливо встановити, що стало підставою для проведення ремонту вагона №62197355, та відповідно, не вбачається за можливе встановити з вини залізниці або відправника відбулась затримка вантажу.
Ураховуючи наведене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо неправильного розрахунку штрафу за накладною №50872662, оскільки відповідачем не доведено факту настання підстав для збільшення терміну доставки.
Щодо заяви АТ «Українська залізниця» про застосування наслідків пропуску строку позовної давності за залізничними накладними №50276989, №50316785, №50426378, №50533983, №50644939, №50644947, №50644954, №50645043, суд зазначає таке.
Так, відповідно до п. 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.
Підпунктом «д» ч. 2 п. 134 Статуту встановлено, що термін обчислюється від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Пунктом 136 Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Пункти 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами щодо прострочення доставки вантажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973.
Господарський кодекс України прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 і набрав чинності з 01.01.2004.
Статтею 315 ГК України передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення.
Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Тобто, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положенням ст. 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності.
З огляду на викладене, суд зазначає, що право на звернення з позовом до залізниці у позивача виникає упродовж 6 місяців після спливу 45-денного строку, передбаченого для пред'явлення претензій та 45-денного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 ГК України.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №910/3743/19 та від 21.12.2019 у справі №910/1549/19.
Отже, як вбачається з матеріалів справи датами видачі вагонів за переліченими вище накладними є з 28.08.2020 по 18.09.2020, відповідно строк позовної давності з урахуванням наведених правових норм, закінчується з 27.05.2021 по 17.06.2021 відповідно.
При цьому, позивач звернувся до суду з цим позовом 01.04.2021, тобто в межах строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу до 50 % від суми позову, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Отже, дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши доводи, якими обґрунтовується таке клопотання, зокрема розмір нарахованого штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення суми штрафу.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 314,27 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Зі змісту позовної заяви вбачається попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 9 037,27 грн.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір №845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018, укладений між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з додатковою угодою № 230 від 22.12.2020 та додатковою угодою № 249 від 22.03.2021; розрахунок розміру винагороди приймання-передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018, відповідно до якого винагорода адвоката складає 6 314,27 грн; акт № 1 від 11.05.2021 приймання-передачі надання послуг до додаткової угоди № 249 від 22.03.2021 договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 6 314,27 грн; рахунок на оплату № 225 від 11.05.2021 на суму 6 314,27 грн.
Так, додаткова угода № 249 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №с 845 від 30.03.2018, визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об'єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 138 927,00 грн.
Згідно з п. 3.1. додаткової угоди № 249, оплата послуг здійснюється протягом 45 календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийму-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання. Станом на день, прийняття рішення у цій справі вказаний термін оплати ще не настав.
Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи у розмірі 6 314,27 грн.
Приймаючи до уваги, що позивачем зменшено розмір витрат на правничу допомогу з урахуванням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно не підлягає задоволенню заява відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 1 000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; ідентифікаційний код 00191129) 138 927 (сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн 00 коп. - штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору та 6 314 (шість тисяч триста чотирнадцять) грн 27 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В. В. Бондарчук