ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2021Справа № 910/6147/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий будинок "Аванпост-прим"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангруп"
про стягнення заборгованості в розмірі 184 775,44 грн.
Представники сторін:
від позивача: Болотнікова М.Г., ордер серя КС № 671110;
від відповідача: Снігур В.М., ордер серія КВ № 846874.
Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничий будинок "Аванпост-прим" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангруп" про стягнення заборгованості в розмірі 184 775,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором, уклеєним у спрощений спосіб, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення
27.04.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.05.2021 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 cудове засідання з розгляду справи по суті призначено на 31.05.2021.
28.05.2021 представником позивача подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий будинок "Аванпост-прим" про забезпечення позову відмовлено.
31.05.2021 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 31.05.2021 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання судом відкладено розгляд справи на 07.06.2021.
У судове засідання 07.06.2021 представники сторін з'явились.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 07.06.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Аванпост-прим» (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангруп» (далі - замовник, відповідач) була досягнута домовленість про надання позивачем поліграфічних послуг.
За результатами наданих послуг, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000568 від 12.04.2019 на суму 2 700,00 грн., № ОУ-001124 від 23.07.2019 на суму 10 000,80 грн., № ОУ-001150 від 26.07.2019 на суму 2 436,00 грн., № ОУ-001151 від 29.07.2019 на суму 4 608,00 грн., № ОУ-001438 від 17.09.2019 на суму 6576,00 грн., № ОУ-001777 від 13.11.20019 на суму 21 084,00 грн., № ОУ-001832 від 19.11.2019 на суму 27 000,00 грн., № ОУ-001851 від 25.11.2019 на суму 7 920,00 грн., № ОУ-002043 від 13.12.2019 на суму 37 200,00 грн., № ОУ-002126 від 23.12.2019 на суму 19 824,00 грн., № ОУ-000033 від 10.01.2020 на суму 20 013,60 грн., № ОУ-0000123 від 30.01.2020 на суму 27 900,00 грн., № 0000122 від 30.01.2020 на суму 22 008,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань, оплату отриманих послуг не здійснив, в зв'язку з чим, 29.11.2020 позивач звернувся до відповідача із Листом-вимогою вих. № 349 від 29.11.2020, у якій просив у семиденний строк оплатити заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, у якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 144 854,16 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 985,55 грн., 3% річних в розмірі 5 082,55 грн. та пеню в розмірі 25 853,18 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, оскільки додані до матеріалів справи Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № № ОУ-000568 від 12.04.2019 на суму 2 700,00 грн., № ОУ-001124 від 23.07.2019 на суму 10 000,80 грн., № ОУ-001150 від 26.07.2019 на суму 2 436,00 грн., № ОУ-001151 від 29.07.2019 на суму 4 608,00 грн., № ОУ-001438 від 17.09.2019 на суму 6576,00 грн., № ОУ-001777 від 13.11.20019 на суму 21 084,00 грн., № ОУ-001832 від 19.11.2019 на суму 27 000,00 грн., № ОУ-001851 від 25.11.2019 на суму 7 920,00 грн., № ОУ-002043 від 13.12.2019 на суму 37 200,00 грн., № ОУ-002126 від 23.12.2019 на суму 19 824,00 грн., № ОУ-000033 від 10.01.2020 на суму 20 013,60 грн., № ОУ-0000123 від 30.01.2020 на суму 27 900,00 грн., № 0000122 від 30.01.2020 на суму 22 008,00 грн., містять найменування послуги, її обсяги, ціну та підписи уповноважених осіб сторін, а також печатки сторін, суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на надання послуг у спрощений спосіб.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Судом досліджено наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження надання ТОВ «Авангруп» послуг та оглянуто в судовому засіданні оригінали таких доказів, а саме Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000568 від 12.04.2019 на суму 2 700,00 грн., № ОУ-001124 від 23.07.2019 на суму 10 000,80 грн., № ОУ-001150 від 26.07.2019 на суму 2 436,00 грн., № ОУ-001151 від 29.07.2019 на суму 4 608,00 грн., № ОУ-001438 від 17.09.2019 на суму 6576,00 грн., № ОУ-001777 від 13.11.20019 на суму 21 084,00 грн., № ОУ-001832 від 19.11.2019 на суму 27 000,00 грн., № ОУ-001851 від 25.11.2019 на суму 7 920,00 грн., № ОУ-002043 від 13.12.2019 на суму 37 200,00 грн., № ОУ-002126 від 23.12.2019 на суму 19 824,00 грн., № ОУ-000033 від 10.01.2020 на суму 20 013,60 грн., № ОУ-0000123 від 30.01.2020 на суму 27 900,00 грн., № 0000122 від 30.01.2020 на суму 22 008,00 грн., які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Також, як вбачається з матеріалів справи, за результатами надання послуг відповідачу та підписання Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), позивачем складено та зареєстровано податкові накладні № 186 від 30.01.2020, № 161 від 17.09.2019, № 98 від 12.04.2019, № 169 від 23.07.2019, № 205 від 26.07.2019, № 220 від 29.07.2019, № 118 від 13.11.2019, № 213 від 19.11.2019, № 251 від 25.11.2019, № 161 від 13.12.2019, № 282 від 23.12.2019, № 42 від 10.01.2020 та № 187 від 30.01.2020, реєстрація яких підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.
Таким чином, як встановлено судом, позивачем надано відповідачу послуги на суму 209 270,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 251, 253, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позивач звернувся до відповідача 29.11.2020 із Листом-вимогою вих. № 349 від 29.11.2020, у якій просив у семиденний строк оплатити заборгованість, яка отримана відповідачем 12.12.2020, а відтак, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунки з позивачем у семиденний строк з дня отримання такої претензії.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був розрахуватись з позивачем за отримані послуги, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, до 21.12.2020.
Разом з тим, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, обов'язку зі сплати вартості отриманих послуг у повному обсязі, відповідачем виконано не було, в зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 144 854,16 грн.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 144 854,16 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, укладеним у спрощений спосіб, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 5 082,55 грн., пеню в розмірі 25 853,18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 985,55 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак доказів узгодження сторонами нарахування штрафних санкцій, зокрема пені за порушення відповідачем строків оплати, матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки у вчиненому сторонами у спрощений спосіб правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, пеня може бути нараховано відповідно до чинного законодавства лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.
Відтак, оскільки ані спеціальним нормативним актом, який регулює правовідносини сторін, ані умовами укладеного у спрощений спосіб Договору не передбачено нарахування пеня за порушення відповідачем строку оплати за послуги з охорони, вимога про стягнення пені у розмірі 25 853,18 грн. не підлягає задоволенню.
Водночас наведене не виключає можливості покладення на боржника відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що позивачем не враховано, що з урахуванням приписів чинного законодавства, відповідач повинен був за надані послуги у строк до 21.12.2020, а з 22.12.2020 є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а відтак стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 868,80 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 883,10 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати отриманих послуг.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангруп" (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 127, кв. 96; ідентифікаційний код: 41598366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий будинок "Аванпост-прим" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, корп. 3; ідентифікаційний код: 20075425) заборгованість у розмірі 144 854 (сто сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) грн. 10 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) грн. 09 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 15.06.2021
Суддя О.А. Грєхова