ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.06.2021Справа № 910/1052/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Гільдія Переробка"
про солідарне стягнення 3 728 545,65 грн,
Представники сторін:
від позивача: Білецька Н.С.,
від відповідача-1: Ковальов С.С.,
від відповідача-2: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Гільдія Переробка" про солідарне стягнення 3 728 545,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки № Пж-19/262-КВ від 27.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/1052/21 та призначено підготовче засідання на 24.02.2021.
22.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов з викладеним у ньому клопотання про надання відповідачу-1 часу до 25.03.2021 для подання до суду доказу, а саме, сертифікату Київської регіональної ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин до договору поставки № Пж-19/262-КВ від 27.11.2019.
У підготовче засідання 24.02.2021 з'явилися представники позивача та відповідача-1.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання позивача про участь його представника в подальших засіданнях у справі № 910/1052/21 в режимі відеоконференції (поза приміщенням суду) з використанням системи відеоконферензв'язку "EasyCon", відкласти підготовче засідання на 29.03.2021, встановити позивачу у строк до 10 днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, клопотання відповідача про продовження строку для подання доказу задовольнити, встановити відповідачу строк для подання доказів до 26.03.2021, встановити відповідачам строк для надання заперечення на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
03.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.
25.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи та встановлення додаткового строку для подання доказу.
В підготовче засідання 29.03.2021 з'явилися представники позивача та відповідача-1.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив залишити без розгляду заяву позивача про внесення даних РНОКПП у зв'язку з непідтриманням її представником позивача в засіданні.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, клопотання відповідача-1 задовольнити, відкласти підготовче засідання на 19.04.2021, встановити відповідачу-1 додатковий строк для подання доказу до 10.04.2021.
09.04.2021 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про відмову в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом та 36% річних та збільшення загальної суми вимог.
19.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказу.
В підготовче засідання 19.04.2021 з'явилися представники позивача та відповідача-1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 закрито провадження у справі №910/1052/21 в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 35 109,65 грн. та в частині стягнення 36 % річних в розмірі 64 890,35 грн, прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення суми позовних вимог у справі № 910/1052/21, встановлено відповідачам строк - сім днів з дня вручення даної ухвали для подання пояснень із урахуванням заяви позивача про збільшення суми позовних вимог.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 12.05.2021, встановити відповідачу-1 строк для надання доказів (сертифікату Київської регіональної ТПП) до 01.05.2021.
05.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заперечення на позовну заяву із викладеним у них клопотанням про поновлення строку для надання заперечень.
В підготовче засідання 12.05.2021 з'явилися представники позивача та відповідача-1.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив поновити відповідачу-1 строк для подання заперечень та прийняти заперечення відповідача-1 до розгляду.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 31.05.2021.
В судове засідання 12.05.2021 з'явився представники позивача та відповідача-1.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 09.06.2021.
В судове засідання 09.06.2021 з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 в засідання суду не з'явився, уповноваженого представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що відповідача-2 було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, своїм правом на подання відзиву він не скористався, оскільки його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача-2.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача-1 визнав існування заборгованості перед позивачем, просив зменшити розмір штрафних санкцій, а саме, пені, штрафу, 36% річних.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 09.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
27.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" (покупець) укладено договір поставки № Пж-19/262-КВ (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого в строки, визначені Договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.
Згідно з п. 1.2 договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в Додатках до Договору та у видаткових накладних, які є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 2.1 договору, загальну сума Договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 Договору, що передається
за цим Договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у Додатках до Договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього Договору. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в Додатках до Договору. Вартість тари, упакування та маркування Товару включена до ціни Товару.
Як встановлено у п. 2.2 договору, зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, Сторони домовились, що вказані у
підписаних Сторонами Додатках в гривнях ціни на Товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна Товару заокруглюється до 0,01 грн.
Зважаючи на те, що Сторони погодились із тим, що ціна Товару за цим Договором є договірною (може визначатися за згодою Сторін), то процедуру коригування ціни Товару постачальником у порядку, передбаченому п.п. 2.2.1-2.2.3, Сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження Сторін.
Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/). Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в Додатках до Договору.
У випадку закриття сайту http://minfin.com.ua/currencv/mb/ (відсутності доступу або нерозміщення інформації про Міжбанківський курс) Сторони, з метою визначення інформації про комерційний курс гривні до іноземної валюти, використовують інформацію про міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який розміщується на веб-сайті «Ліга.Финансы» за адресою (htpp://finance.liga.net/rates/mb/).
Відповідно до п. 2.4 договору, покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в Додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному Договорі або в рахунку на оплату вартості Товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього Договору.
У п. 2.5 договору вказано, що товар, що був переданий покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній
оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2 - 2.4 цього Договору, не пізніше 01 грудня поточного року. Якщо Договір укладений в період з 30 листопада по 31 грудня поточного року, то товар, що був переданий покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2 - 2.4 цього Договору, не пізніше 01 грудня наступного року. Номенклатура, асортимент е кількість фактично поставленого Товару визначається у видаткових накладних. Сплачена авансова частина зараховується в оплату Товару, який було поставлено в першу чергу.
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 договору, за користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено Додатком до Договору, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений Додатком до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті покупцем.
Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого Додатком до Договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений Товар.
За умовами п. 2.11 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2019, відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до п. 2.6 та 2.7 договору. У випадку порушення покупцем строків оплати поставленого Товару постачальник складає акт нарахування за користування товарним кредитом. Даний акт надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) Товару, і зараховуються постачальником відповідно до вимог п. 2.10.
Моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата складання видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, складання інших документів, що посвідчують факт передачі Товару покупцю. (п. 2.12 договору).
Згідно з п. 4.1 договору, приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його передачі від постачальника.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадках порушення умов даного Договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором. За порушення даних умов Договору покупець:
А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання;
Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка складалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;
В) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 7.3 договору, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років, Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Господарські зобов'язання сторін цього Договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, крім обов'язків покупця по виконанню грошових зобов'язань за Договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар по штрафним санкціям - до повного їх виконання. (п. 5.1 договору).
У Додатках № 1/СА000035081 від 27.11.2019, № 1/СА000035048 від 27.11.2019, № 1/СА000035045 від 27.11.2019, № 1/СА000035044 від 27.11.2019, № 1/СА000005621 від 27.02.2020, № 1/СА000005617 від 27.02.2020, № 1/СА000007846 від 13.03.2020, № 1/СА000005617 від 27.02.2020 до договору сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору позивач передав, а відповідач-1 прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними № 39756 від 29.11.2019 на суму 45 935,82 грн, № 39757 від 29.11.2019 на суму 59 117,55 грн, № 39758 від 29.11.2019 на суму 3 429,54 грн, № 3556 від 28.02.2020 на суму 23 126,40 грн, № 3565 від 28.02.2020 на суму 1 983 313,01 грн, № 5630 від 16.03.2020 на суму 834 744,48 грнє
27.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"(кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелена Гільдія Переробка" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" (боржник) укладено договір поруки № П/Пж-19/262-КВ (надалі також - договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за договором, передбаченим п. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»).
У випадку порушення Боржником обов'язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. (п. 1.2 договору поруки).
Згідно з п. 2.1 договору, під «Основним договором» в цьому Договорі розуміється Договір поставки № Пж-19/262-КВ від 27 листопада 2019 р., укладеним між Кредитором (в основному договорі іменується «Постачальник») та Боржником (в основному договорі іменується «Покупець»).
За приписами пунктів 3.1-3.4 договору поруки, передбачений договором обов'язок Поручителя перед Кредитором поширюється на суму усіх, без винятку, грошових зобов'язань Боржника за Основним договором.
Підписанням цього договору Поручитель, без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов'язку Боржника перед Кредитором за основним договором збільшується обсяг обов'язку Поручителя перед Кредитором. Кредитор не зобов'язаний повідомляти поручителя про зміну обсягу обов'язку Боржника перед Кредитором.
Поручитель несе відповідальність за сплату Боржником основного боргу, курсової різниці, процентів за користування товарним кредитом, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені), відсотків річних, інфляційних втрат, судових витрат та інших витрат Кредитора, пов'язаних з одержанням виконання грошового зобов'язання за Основним договором.
Сторони поруки домовились, що Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність по всім зобов'язанням Боржника, вказаним вище, в тому числі по сплаті судових витрат та інших витрат Кредитора, пов'язаних з одержанням виконання грошового зобов'язання за Основним договором.
Цей Договір набуває чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 (п'ять) років з дати укладення даного Договору. (п. 6.1 Договору).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач-1 частково виконав свої зобов'язання з оплати поставленого за договором, у зв'язку з чим його заборгованість становить 2 662 575,43 грн. Ураховуючи прострочення оплати, поряд з сумою основного боргу позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 як боржника та відповідача-2 як його поручителя пеню у розмірі 102 902,22 грн, 36% річних у розмірі 231 561,18 грн, штраф у розмірі 586 515,09 грн та курсову різницю ціни товару у розмірі 356 622,47 грн.
Відповідач-1 у запереченнях визнав існування боргу перед позивачем в розмірі 2 662 575,43 грн та курсової різниці ціни товару у розмірі 356 622,47 грн, а також просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, а саме, пені, штрафу, 36% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач-1 в свою чергу прийняв товар на загальну суму 3 717 157,55 грн, що підтверджується видатковими накладними № 39756 від 29.11.2019 на суму 45 935,82 грн, № 39757 від 29.11.2019 на суму 59 117,55 грн, № 39758 від 29.11.2019 на суму 3 429,54 грн, № 3556 від 28.02.2020 на суму 23 126,40 грн, № 3565 від 28.02.2020 на суму 1 983 313,01 грн, № 5630 від 16.03.2020 на суму 834 744,48 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.
Однак, платіжними дорученнями за період з 28.11.2019 по 15.01.2021 підтверджується, що за поставлений товар відповідач-1 розрахувався частково на суму 1 051 124,97 грн.
Крім того, відповідачем-1 було повернуто позивачу товар вартістю 3 457,15 грн відповідно до накладної на повернення від покупця № 23 від 23.03.2020 та додаткової угоди № 1 від 23.03.2020.
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача-1 за договором становить 2 662 575,43 грн.
Належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 2 662 575,43 грн до матеріалів справи не подано.
За наведених обставин суд зазначає, що відповідач-1 порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 2 662 575,43 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем визнаний.
Поряд з викладеним, на підставі п. 2.2 договору позивачем заявлено до стягнення також курсову різницю ціни товару у розмірі 356 622,47 грн.
Як визначено у п. 2.2.3 договору, на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій оплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни Товару (відстроченого платежу) без додаткового узгодження з покупцем. У цьому випадку ціна Товару підлягає розрахунку за наступною формулою:
Цоп = Цпост х (Коп/Кпост), де
Цпост - ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.2.1-2.2.2;
Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення до суду.
На вирахувану різницю ціни Товару постачальник складає рахунок та надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується оплатити різницю ціни Товару, вказану в рахунку, не пізніше п'яти банківських днів з дня надіслання рахунку на адресу покупця. Різниця ціни Товару оподатковується податком на додану вартість згідно Податкового кодексу України. Ставка ПДВ залежить від товару, ціна на який коригується.
Після оплати різниці ціни Товару покупцем, постачальник складає протокол зміни ціни Товару про нарахування різниці ціни Товару та податкову накладну датою надходження оплати і надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується підписати вказаний протокол та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний протокол не повертається постачальнику, він вважається схваленим та підписаним покупцем. Якщо на дату, що передує даті оплати, Коп/Кпост менше 1,01, коригування ціни Товару, передбачене даним пунктом Договору, не здійснюється.
На виконання вказаної умови договору 19.01.2021 позивач склав рахунки на оплату збільшення ціни товару № 3933 на суму 22 763,96 грн, № 3934 на суму 17 533,08 грн, № 3935 на суму 249 519,51 грн, № 3936 на суму 5 429,46 грн, № 3937 на суму 61 376,46 грн, які направив відповідачу 19.01.2021, що підтверджується описом вкладення у цінний лист накладною та фіскальним чеком від 19.01.2021.
Заперечень щодо проведених позивачем нарахувань різниці ціни товару відповідач не надав, оплату, вказану в рахунках, не здійснив.
Отже, з огляду на умови укладеного між сторонами у справі договору, які узгоджуються з принципом свободи договору, зважаючи на визнання відповідачем позовних вимог про стягнення курсової різниці ціни товару у розмірі 356 622,47 грн, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та необхідність задоволення.
Крім того, з урахуванням заяви від 09.04.2021, позивачем заявлено до стягнення 36% річних у розмірі 231 561,18 грн. за загальний період прострочення з 21.12.2020 по 19.04.2021.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
У підпункті В) п. 7.2 договору передбачено, що за порушення даних умов Договору покупець сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Отже, у даному випадку сторони збільшили розмір процентів, передбачений ст. 625 ЦК України, до 36% річних.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 36% річних за загальний період прострочення з 21.12.2020 по 19.04.2021 у розмірі 231 561,18 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та арифметично правильні.
Окрім того, з урахуванням заяви від 09.04.2021, позивачем заявлено до стягнення 36% річних у розмірі 102 902,22 грн за загальний період прострочення з 21.12.2020 по 19.04.2021 та штраф у розмірі 586 515,09 грн.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У підпунктах А), Б) п. 7.2 договору передбачено, що за порушення даних умов Договору покупець: сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання; у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка складалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період прострочення з 21.12.2020 по 19.04.2021 у розмірі 102 902,22 грн та штрафу у розмірі 586 515,09 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та арифметично правильні.
Отже, відповідно до викладеного вище, з відповідача-1 на користь позивача слід стягнути основний борг у розмірі 2 662 575,43 грн, пеню у розмірі 102 902,22 грн, 36% річних у розмірі 231 561,18 грн, штраф у розмірі 586 515,09 грн та курсову різницю ціни товару у розмірі 356 622,47 грн.
Разом з тим, як встановлено вище, 27.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"(кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелена Гільдія Переробка" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" (боржник) укладено договір поруки № П/Пж-19/262-КВ, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за договором, передбаченим п. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»).
За приписами пунктів 3.3, 3.4 договору поруки, поручитель несе відповідальність за сплату Боржником основного боргу, курсової різниці, процентів за користування товарним кредитом, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені), відсотків річних, інфляційних втрат, судових витрат та інших витрат Кредитора, пов'язаних з одержанням виконання грошового зобов'язання за Основним договором.
Сторони поруки домовились, що Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність по всім зобов'язанням Боржника, вказаним вище, в тому числі по сплаті судових витрат та інших витрат Кредитора, пов'язаних з одержанням виконання грошового зобов'язання за Основним договором.
Цей Договір набуває чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 (п'ять) років з дати укладення даного Договору. (п. 6.1 Договору).
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
З огляду на викладене вище суд доходить до висновку, що у даному випадку відповідач-2 має відповідати з відповідачем-1 за невиконання грошових зобов'язань перед позивачем за договором поставки солідарно.
Доказів виконання взятих на себе зобов'язань поручителем перед позивачем до матеріалів справи не надано, наявності обставин, з якими закон пов'язує припинення поруки, судом також не встановлено.
Отже, з огляду на викладене, позовні вимоги суд визнає обґрунтованими у повному обсязі.
Разом з тим, у своїх запереченнях відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, а саме, пені, штрафу, 36% річних, мотивоване тим, що прострочення по договору поставки № Пж-19/262-КВ від 27.11.2019 відбулося через невиконання грошових зобов'язань перед відповідачем-1 його контрагентами у період встановлених карантинних обмежень.
Як вбачається з викладеного вище, умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 36%.
Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом нарахованих позивачем розміру пені, штрафу та процентів річних, суд бере до уваги надані відповідачем-1 договори поставки, укладені ним покупцями у 2017, 2018, 2019 та 2020 роках, претензії та листи вимоги до покупців за цими договорами щодо сплати грошових коштів за отриманий товар у 2020 році, якими відповідач-1 підтверджує прострочення своїх контрагентів, що вплинуло на його фінансову можливість забезпечити своєчасне та повне виконання зобов'язань перед позивачем.
Також суд звертає увагу, що відповідач-1 виконував взяті на себе зобов'язання за договором, систематично погашаючи існуючу заборгованість.
Отже, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, причини неналежного виконання такого зобов'язання, суд дійшов висновку про те, що розмір штрафних санкцій та 36% річних є надмірними порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, а тому з метою встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом, суд вважає можливим та справедливим зменшити заявлений позивачем розмір пені, штрафу та процентів річних на 50%, і, як наслідок, частково задовольнити позовні вимоги шляхом стягнення 36% річних у розмірі 115 780,59 грн, пені у розмірі 51 451,11 грн, штрафу у розмірі 293 257,55 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки судом зменшено розмір неустойки та відсотків річних, витрати позивача зі сплати судового збору відшкодовуються за рахунок відповідачів у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" (вул. Остромирська, 34, смт Гостомель, м. Ірпінь, Київська обл., 08289, ідентифікаційний код 39220431) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Гільдія Переробка" (вул. Остромирська, 34, смт Гостомель, м. Ірпінь, Київська обл., 08289, ідентифікаційний код 40967051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська обл., 08702, ідентифікаційний код 36348550) борг у розмірі 2 662 575,43 грн, 36% річних у розмірі 115 780,59 грн, пеню у розмірі 51 451,11 грн, штраф у розмірі 293 257,55 грн, курсову різницю ціни товару у розмірі 356 622,47 грн та судовий збір у розмірі 59 102,65 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.06.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко