вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" травня 2021 р. Справа№ 911/1034/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Павличенка М.С. орд. від 15.02.2021р;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження"
на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 (повний текст складено 11.11.2020)
у справі №911/1034/20 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження"
про стягнення 2 001 527,91 грн,
У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" (далі - відповідач) про стягнення 2001527,91 грн, у тому числі: 1 605 839,83 грн основного боргу за природний газ, поставлений за договором №2168/1718-ТЕ-17 постачання природного газу від 21 вересня 2017 року, 165 336,74 грн пені, 81 686,99 грн - 3% річних та 148 664,35 грн інфляційних втрат коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №2168/1718-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого у період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року природного газу.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що позивачем не було дотримано порядок досудового врегулювання спору; договір укладався у відповідності до Закону України "Про ринок природного газу", який має пріоритетне застосування до правовідносин сторін, однак не містить всіх істотних умов, передбачених вказаним Законом; є необґрунтованим нарахування позивачем пені за періоди, що перевищують шестимісячний термін, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; позивач намагається стягнути санкції понад суму заявлених до відшкодування збитків; нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним, а положення ст. 625 Цивільного кодексу України не поширюються на спірні правовідносини, оскільки відповідач позбавлений можливості брати участь у ціноутворенні на послуги з опалення та підігріву гарячої води для населення, для яких використовував спожитий природний газ; також у відзиві відповідач повідомив, що ним було сплачено 130000,00 грн в рахунок виконання зобов'язань за договором та про визнання боргу в сумі 964497,02 грн, який просив розстрочити на один рік рівними частинами.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12 жовтня 2020 року закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення 130000,00грн основного боргу.
В іншій частині позов задоволено повністю.
З Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" стягнуто на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 1475839 грн 83 коп. основного боргу, 165336грн 74 коп. пені, 81686 грн 99 коп. - 3% річних, 148664 грн 35 коп. інфляційних втрат та 22789 грн 19 коп. судового збору.
Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" у задоволенні клопотання про розстрочення виконання судового рішення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення частково, відмовити в задоволенні позовних вимог в частині не визнаного відповідачем боргу на суму 907030,88 грн, закрити провадження у справі на оплачену суму 1008317,39грн та розстрочити сплату боргу на один рік рівними частинами.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом невірно визначено характер спірних правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, та не враховано, що договір укладений на користь третіх осіб (населення, якому постачалась гаряча вода); договір не містить істотної умови (про наявні способи досудового вирішення спорів шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті); позивачем не розміщено на офіційному веб-сайті способи досудового вирішення спорів; законодавством встановлений обов'язковий досудовий порядок вирішення спорів між суб'єктами ринку природного газу; позивачем подані докази (додаткові угоди №4 та №5) з порушенням норм процесуального права, відповідач вказаних доказів не має і суд не повинен був брати їх до уваги; відмова у наданні розстрочки є несправедливою, оскільки відповідач отримував природний газ для виробництва теплової енергії для населення і був позбавлений брати участь у ціноутворенні; після постановлення оскаржуваного рішення відповідачем було добровільно сплачено борг в сумі 1 008 317,39 грн і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Також відповідачем було подано клопотання, у якому він вказував, що додаткові угоди №4 та №5 долучені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, вказані додаткові угоди відсутні у відповідача, ним не підписувались і не створюють для нього правових наслідків, тому просить витребувати оригінали цих додаткових угод у позивача і призначити судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання - підписані ці угоди директором відповідача Лавренчук Н.П. чи іншою особою.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що договір укладений належним чином та місить всі істотні умови, передбачені чинним законодавством, яке регулює правовідносини на ринку природного газу, і відповідачем не складався протокол розбіжностей; відповідач вчинив ряд дії щодо прийняття до виконання і схвалення договору; акти приймання-передачі природного газу підписувались відповідачем без заперечень, що свідчить про визнання договору; вказаний договір не є договором на користь третьої особи, оскільки ним визначаються права і обов'язки лише сторін договору; відповідач у відзиві не обґрунтував невизнання суми боргу 511 342,81 грн (за серпень-вересень 2018 року), лише у судовому засіданні представник послався на відсутність додаткових угод на цей період, тому позивачем вказані угоди були подані суду; факт поставки природного газу у вказаний період саме по договору підтверджується актами приймання-передачі; постачання природного газу здійснюється виключно на підставі договору, а бездоговірне споживання передбачає розрахунок вартості такого споживання із коефіцієнтом 2 Оператором ГТС, а не позивачем; примірник оригіналу додаткових угод мав бути у відповідача, а копії угод направлялись на офіційну електрону адресу разом з клопотанням; на час подання відзиву заборгованість за використаний природний газ сплачена у повному обсязі, однак на час прийняття рішення борг існував, тому відсутні підстави для його зміни; відповідачем не доведено наявності виключних підстав для розстрочення судового рішення.
Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, представника у судове засідання не направив, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання про витребування доказів та призначення судової експертизи, також підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, посилаючись на те, що судом невірно визначено характер спірних правовідносин, суд мав відкласти розгляд справи у зв'язку із поданням позивачем додаткових доказів в останнє судове засідання; договір припинив дію у липні 2018 року, а у серпні-вересні 2018 року було позадоговірне споживання, крім цього вважав, що було порушено позасудовий порядок вирішення спору.
Клопотання відповідача про витребування доказів та призначення судової експертизи відхилено апеляційним судом, як необґрунтоване, оскільки зі змісту додаткових угод №4 та №5 до договору (щодо продовження дії договору на серпень та вересень 2018 року) вбачається, що вони були складені у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і відповідачем не надано належних доказів щодо відсутності у нього вказаних додаткових угод; факт отримання природного газу у вказаний період відповідачем не заперечується, а акти приймання-передачі за серпень та вересень містять посилання на договір та були підписані директором відповідача без будь-яких застережень щодо підстав отримання природного газу.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (наразі - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження", як споживачем, було укладено договір постачання природного газу № 2168/1718-ТЕ-17 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
За умовами п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за ним договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (п. 1.4 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2890,0 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): жовтень - 330,0; листопад - 450,0; грудень - 520,0; січень - 640,0 лютий - 500,0; березень - 450,0.
Згідно з п.3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
За умовами п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 4942,00 гривні, крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.
Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 Договору).
Пунктом 6.1 Договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Підпунктом 6 п. 7.2 Договору обумовлено, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Згідно з п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У пункті 10.3 Договору сторони домовились, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору).
До Договору між сторонами укладалися додаткові угоди: №1 від 11.01.2018, №2 від 02.04.2018; №3 від 04.06.2018; № 4 від 02.08.2018; №5 від 03.09.2018.
Додатковою угодою №1 від 11.01.2018 сторони виклали у новій редакції пункти 3.4 (щодо порядку подання номінацій), пункту 6.1 (про незмінність строків і умов розрахунків у разі укладення договору про організацію розрахунків) та виклали п. 8.2 у наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256."
Додатковою угодою № 2 від 02.04.2018 сторони, зокрема: доповнили п.2.1 Договору абзацом у наступній редакції: "Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 210,0 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис.куб.м): квітень - 110,0; травень - 100,0."; та продовжили дію договору по 31.05.2018.
Додатковою угодою №3 від 04.06.2018 сторони, зокрема: доповнили п.2.1 Договору абзацом у наступній редакції: "Постачальник передає споживачу в період з 01.06.2018 по 31.07.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 200,0 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис.куб.м): червень - 100,0; травень - 100,0."; продовжили дію договору по 31.07.2018.
Додатковою угодою №4 від 02.08.2018 сторони, зокрема: доповнили п.2.1 Договору абзацом у наступній редакції: "Постачальник передає споживачу в період з 01.08.2018 по 31.08.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 100,0 тис. куб. м."; продовжили дію договору по 31.08.2018.
Додатковою угодою №5 від 03.09.2018 сторони, зокрема: доповнили п.2.1 Договору абзацом у наступній редакції: "Постачальник передає споживачу в період з 01.09.2018 по 30.09.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 100,0 тис. куб. м."; продовжили дію договору по 30.09.2018.
Позивач вказує, що на виконання умов Договору, з урахуванням додаткових угод, він у період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 15 671 503,05 грн, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2017 на суму 973398,06 грн; від 30.11.2017 на суму 2066530,91 грн; від 31.12.2017 на суму 2325511,48 грн; від 31.01.2018 на суму 2610894,18 грн; від 28.02.2018 на суму 2478883,48 грн; від 31.03.2018 на суму 2639294,87 грн; від 30.04.2018 на суму 790433,36 грн; від 31.05.2018 на суму 504534,71 грн; від 30.06.2018 на суму 464095,31 грн; від 31.07.2018 на суму 306583,88 грн; від 31.08.2018 на суму 68336,00 грн; від 30.09.2018 на суму 443006,81 грн.
Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.
Під час розгляду справи відповідач не заперечував отримання природного газу у обсягах, що зазначені у вказаних актах.
Однак, в порушення умов договору відповідач отриманий природний газ оплатив частково, в загальній сумі 14 065 663,22 грн, та з порушенням встановлених Договором строків, внаслідок чого станом на 19.02.2020 утворилась заборгованість в розмірі 1 605 839,83 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та довідкою по операціях за договором.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 1 605 839,83 грн основного боргу, 165 336,74 грн пені, 81 686,99 грн - 3% річних та 148 664,35 грн інфляційних втрат коштів.
Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції повідомив про сплату 130 000 грн основного боргу, визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 964 497,02 грн і просив розстрочити виконання рішення в цій частині, заперечив проти нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат коштів, а також не визнав основний борг в сумі 511 342,81 грн (за актами від 31.08.2018 на суму 68336,00 грн та від 30.09.2018 на суму 443006,81 грн), посилаючись на закінчення строку дії договору у 31.07.2018.
За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення 130 000 грн підлягає закриттю за відсутністю предмету спору, а в іншій частині позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору №2168/1718-ТЕ-17 постачання природного газу від 21 вересня 2017 року, який за своєю правовою природою є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами.
Спірні правовідносини врегульовані як загальними положеннями ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України), так і нормами спеціального Закону України "Про ринок природного газу" та низкою підзаконних нормативних актів, зокрема - Правилами постачання природного газу, Кодексом газорозподільних систем, Кодексом газотранспортної системи, які затверджені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, №2494, №2493.
Так, відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Особливості укладання договорів поставки природного газу визначені статтею 12 Закону України "Про ринок природного газу", частиною 1 якої встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 вказаної статті визначені істотні умови, які повинен містити договір постачання, а саме:
- обов'язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов'язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;
- обов'язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;
- обов'язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;
- обов'язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;
- обов'язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;
- порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Відповідно до абз.4 п.3 розділу І Правил постачання природного газу договір постачання природного газу між іншими споживачами та їх постачальниками укладається відповідно до вимог чинного законодавства України.
Укладений сторонами Договір містить всі істотні умови, передбачені спеціальним Законом для договорів даного типу, а також відповідає вимогам статті 714 ЦК України.
Доводи відповідача про те, що договір не містить істотної умови (про наявні способи досудового вирішення спорів шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті) і позивачем не розміщено на офіційному веб-сайті способи досудового вирішення спорів, відхиляються судом, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували відсутність вказаної інформації на офіційному веб-сайті у період спірних правовідносин.
Отже, договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, а тому є чинним (в частині проведення розрахунків) і обов'язковим для сторін.
Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно із частиною 1 статті 662, статтею 663, частиною 1 статті 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що у період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 15671503,05 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств, отже, є належними доказами, які підтверджують здійснення господарських операцій за Договором.
Доводи відповідача про те, що додаткові угоди №4 та №5 (щодо продовження дії договору на серпень і вересень 2018 року) ним не підписувались, Договір припинив дію з 31.07.2018, а споживання було позадоговірним, є безпідставними, оскільки, як вірно встановив суд першої інстанції, з актів приймання-передачі природного газу від 31.08.2018 на суму 68336,00 грн та від 30.09.2018 на суму 443006,81 грн вбачається, що постачання природного газу за вказаний період здійснено саме на підставі договору від 21.09.2017 № 2168/1718-ТЕ-17. З боку відповідача вказані акти підписані та скріплені його печаткою без жодних зауважень та заперечень. Обсяг поставленого природного газу у спірні періоди не перевищив обсягу, обумовленого сторонами в додаткових угодах.
Крім цього, положеннями нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносин, встановлено, що припинення дії договору є підставою для припинення споживання природного газу, а споживання природного газу без діючого договору є несанкціонованим відбором і бездоговірне споживання передбачає розрахунок вартості такого споживання із коефіцієнтом 2 Оператором ГТС. Проте, відповідачем не надано доказів того, що вартість спожитого у серпні-вересні 2018 року нараховувалась йому відповідним Оператором ГТС.
У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що станом на день подання позову відповідачем було оплачено отриманий по Договору природний газ в загальній сумі 14 065 663,22 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1 605 839,83 грн. В процесі розгляду справи відповідачем було сплачено 130 000,00 грн і станом на час прийняття рішення заборгованість складала 1 475 839,83 грн.
Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що провадження у справі в частині стягнення 130 000,00 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмету спору, а позовна вимога в частині стягнення решти суми основного боргу в розмірі 1 475 839,83 грн підлягає задоволенню.
Доводи відповідача про те, що позивачем не були вжиті заходи досудового врегулювання спору, передбачені пунктом 9 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки зі змісту вказаної норми вбачається, що нею визначався порядок досудового врегулювання спорів за скаргами споживачів, які мають бути розглянуті постачальником протягом місяця. Однак, чинним законодавством не встановлено обов'язкового досудового врегулювання спору щодо стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Послання відповідача на те, що спірний Договір укладений на користь третьої особи, також є безпідставними, оскільки згідно положень ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, а у даній справі Договір передбачає наявність у позивача зобов'язання поставити природний газ відповідачу, а у відповідача є зобов'язання оплатити вартість спожитого газу позивачу.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений за Договором природний газ підтверджено матеріалами справи і відповідачем не спростовано.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 8.2 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатковою угодою № 1 від 11.01.2018 сторони внесли зміни в пункт 8.2 Договору, зокрема, щодо розміру пені та визначили пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Згідно із зазначеним пунктом нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002. Відповідно до пункту 6 додаткової угоди №1 вона набирає чинності з дати її підписання і діє з 01.01.2018.
Позивачем нараховані 165336,74 грн пені за загальний період прострочення з 28.11.2017 по 24.04.2019, по кожному акту окремо, з врахуванням здійснених відповідачем платежів, обмеженням періоду нарахування шістьма місяців, а нарахування пені здійснено лише на борг, який сплачувався відповідачем за рахунок власних коштів (з врахуванням платежів, які здійснювались з посиланням на постанову КМУ №256). Перевіривши розрахунок пені, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що він є арифметично та методологічно правильним, а тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування 81686,99 грн - 3% річних здійснено позивачем на прострочену заборгованість по кожному акту приймання-передачі окремо за загальний період з 28.11.2017 по 19.02.2020. Інфляційні втрати в сумі 148664,35 грн нараховано на прострочену заборгованість за зобов'язаннями травня-вересня 2018 року за загальний період прострочення з липня 2018 року по січень 2020 року по кожному акту окремо. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що він є арифметично та методологічно правильним, а тому ці позовні вимоги також підлягають задоволенню повністю.
В процесі розгляду справи відповідач також просив суд розстрочити виконання суми заборгованості на один рік рівними частинами, однак вказане клопотання було обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, які були б підставою для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, ним не було надано належних та допустимих доказів відсутності коштів на його рахунках, наявної загрози банкрутства чи інших виняткових обставин, які станом на час розгляду справи судом могли б свідчити про ускладнення виконання рішення.
Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції додаткові докази (додаткові угоди №4 та №5) прийняті з порушенням норм процесуального законодавства, не знайшли свого підтвердження, оскільки позивачем належним чином були обґрунтовані обставини неможливості подання таких доказів у встановлений законом строк, і судом першої інстанції вказані обставини були визнані поважними.
Щодо посилань відповідача на те, що на даний час сума основного боргу сплачена, то положеннями ГПК України не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.
При цьому, відповідно до ст.328 ГПК України відповідач не позбавлений права звернутись до суду із заявою щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині сплачених ним сум.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсозбереження" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 12 жовтня 2020 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14.06.2021.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко