Справа № 635/429/21 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/1786/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
07 червня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2021 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно дострокове звільнення від відбування покарання відносно засудженого ОСОБА_7 , -
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення.
Обґрунтовуючи своє рішення, судом зазначено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий та відбуває покарання за вироком від 20.08.2018 року Вовчанського районного суду Харківської області, яким призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ухвали від 31.08.2020 року Дергачівського районного суду Харківської області засудженому замінено невідбуту частину покарання терміном в 1 рік 6 місяців на більш м'який у виді обмеження волі строком 1 рік 6 місяців.
Початок строку відбування покарання - 03.03.2018 року. Кінець строку відбування покарання - 20.02.2022 року.
З 11.09.2020 року ОСОБА_7 відбуває покарання в державній установі «Хролівський виправний центр (№140)».
Згідно витягу з протоколу № 29 на засіданні комісії державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» з розгляду питань про умовно - дострокове звільнення засуджених від 19.11.2020 року вирішено, щодо засудженого ОСОБА_7 не направляти матеріали до суду для вирішення питання про умовно - дострокове звільнення, оскільки останній не довів своє виправлення та повторно розглянути питання про можливість застосування ст. 81 КК України не раніше ніж через 6 місяців.
Крім того, судом зазначено, що досліджені в судовому засіданні матеріали особової справи свідчать про те, що з моменту прибуття засудженого до виправленого центру відбулась лише одна подія, а саме комісією було відмовлено засудженому ОСОБА_7 в направленні матеріалів до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення як особі, що не довела своє виправлення.
Характеристикою від 19.11.2020 року, затвердженою в. о. начальника державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» ОСОБА_8 , встановлено, що засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання у виправному центрі характеризується посередньо, вимоги умов тримання виконує, дисциплінарних стягнень не має. Заохочень не має. Відповідно до висновку вищезазначеної характеристики, засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання не довів своє виправлення. Інші матеріали в особовій справі відсутні, в тому числі матеріали, датовані 25 січня 2021 року.
Такі матеріали, від 25.01.2021 року, надійшли до суду окремо від особової справи, а саме одночасно із характеристико, затвердженою начальником державної установи «Хролівський виправний центр (№ 140)» ОСОБА_9 від 25.01.2021 року, в якій зазначено, що засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання довів своє виправлення, надійшли довідки про заохочення, про доходи, стосовно виконавчих листів та працевлаштування. Також надані копії судових рішень.
Однак, в матеріалах, наданих суду, відсутні будь-які дані на підтвердження проведення засідання комісією державної установи «Хролівський виправний центр (№ 140)» з метою вирішення питання про умовно - дострокове звільнення засудженого, тому надання нової характеристики для суду є передчасним, оскільки така характеристика та нові матеріали не були предметом розгляду відповідної комісії.
Крім того, подані суду матеріали свідчать про те, що надана суду нова позитивна характеристика від 25.01.2021 року складена лише через два місяці з моменту прийняття рішення комісії державної установи «Хролівський виправний центр № 140» про відмову засудженому ОСОБА_7 в направленні матеріалів до суду для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення. Але за цей час, як свідчать матеріали особової справи нічого не змінилось з дня ухвалення рішення про відмову у заохоченні і за такий короткий час висновок про виправлення засудженого є передчасним.
Крім того, така характеристика не розглянута на засіданні комісії державної установи «Хролівський виправний центр № 140» і рішення про можливість заохочення комісією не приймалися.
Одже, суд обґрунтував прийняте рішення тим, що, оцінивши всі наведені вище обставини в сукупності, вказав, що засуджений ОСОБА_7 лише намагається стати на шлях виправлення, але не довів його в обсязі достатньому для застосування умовно-дострокового звільнення відповідно до положень ст. 81 КК України, сама заява засудженого не є підставою для умовно-дострокового звільнення без попереднього розгляду такого клопотання комісією виправного центру, а тому заява останнього про умовно-дострокового звільнення задоволенню не підлягає так як є передчасною.
Не погодившись з рішенням районного суду засуджений ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2021 року та рішенням апеляційної інстанції застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від покарання.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу засуджений вказує на те, що він вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, так як суд відмовив йому у застосуванні ст.81 КК України, лише опираючись на той факт, що 19.12.2019 року йому було відмовлено в направленні матеріалів до суду для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення, як особі, яка не довела свого виправлення.
Апелянт зазначає, що судом, при ухваленні свого рішення, не взято до уваги такі факти, що мають значення, а саме: після рішення комісії на день розгляду судом пройшло 3 місяці; за сумлінну поведінку він був заохочений 06.01.2021 року; працює та проживає на контрагентському об'єкті, що розташований за межами установи, що свідчить про те, що він не порушує режим тримання навіть перебуваючи за межами охороняємої зони.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи засудженого ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та відомості особової справи засудженого, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу засудженого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
В той же час, відповідно до ч.2ст. 81 КК України, обов'язковою складовою для прийняття судом рішення про безумовне умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного вироком суду кримінального покарання, є сумлінна поведінка та ставлення до праці засудженого, як умова доведеності виправлення останнього.
За змістом зазначеної норми сумлінну поведінку слід розуміти як комплекс зразкового дотримання режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні вказівок і розпоряджень адміністрації колонії, відсутність порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених.
Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Сумлінне ставлення до праці проявляється у поліпшенні кількісних та якісних показників виконуваної робити, підвищення виробничої кваліфікації, бережливому ставленні до обладнання та інструментів, додержання охорони праці та техніки безпеки.
Крім того, у роз'ясненнях Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які викладені в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про умовно-строкове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року, відповідно до яких суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії.
Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб.
Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
З досліджених під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції даних встановлено наступне: ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком від 20.08.2018 року Вовчанського районного суду Харківської області, яким призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ухвали від 31.08.2020 року Дергачівського районного суду Харківської області засудженому замінено невідбуту частину покарання терміном в 1 рік 6 місяців на більш м'який у виді обмеження волі строком 1 рік 6 місяців Початок строку відбування покарання - 03.03.2018 року. Кінець строку відбування покарання - 20.02.2022 року.
При цьому ОСОБА_7 раніше 4 рази був судимий за вчинення корисливих злочинів та злочинів пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів,звільнявся умовно-достроково , але продовжував скоювати злочини.
З огляду на викладене в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи засудженого, які були подані суду, не містять достатнього підтвердження, що засуджений не є суспільно-небезпечним та готовий до сприяння і дотримання встановлених у суспільстві норм та правил поведінки.
Вищенаведені висновки суду першої інстанції об'єктивно підтверджуються відомостями, що є наявними в матеріалах судового провадження та особової справи засудженого, а тому не можуть спростовуватись апеляційними доводами ОСОБА_7 , які містять лише його суб'єктивні твердження щодо можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а також щодо його незгоди з оскаржуваною ухвалою.
Колегія суду погоджується з рішенням суд, про те що засуджений ОСОБА_7 лише намагається стати на шлях виправлення, але не довів його в обсязі достатньому для застосування умовно-дострокового звільнення відповідно до положень ст. 81 КК України. Сама заява засудженого не є підставою для умовно-дострокового звільнення без попереднього розгляду такого клопотання комісією виправного центру.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо відмови у задоволенні заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 внаслідок відсутності достатніх та переконливих даних, які б свідчили про виправлення засудженого та досягнення цілей покарання в більш короткий термін.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягли б за собою скасування оскаржуваної ухвали, не вбачається. Тому судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки відповідає вимогам ст.370 КПК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2021 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно дострокове звільнення від відбування покарання відносно засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді -