Справа № 640/12288/17 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/348/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.296 КК України
01 червня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2020 року стосовно ОСОБА_7 , -
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2020 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого професором кафедри ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, та виправдано.
Як зазначеного у вироку, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.
Так, згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 09 квітня 2016 року, приблизно о 07-00 годині, рухаючись по Журавлівському узвізу у м. Харкові за кермом автомобіля «SKODA Octavia», державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у громадському місці, використовуючи малозначний привід для конфлікту, а саме невдоволення з приводу недотримання як на його думку раніше не знайомим йому водієм автомобілю «HONDA CIVIC», державний знак НОМЕР_2 правил дорожнього руху, та діючи з раптово виниклих хуліганських мотивів, що виразилися у бажанні показати свою зверхність до оточуючих, маючи умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, почав рух за автомобілем «HONDA CIVIC», державний знак НОМЕР_2 , після чого здійснив маневр - обгін вказаного автомобілю, тим самим призвів до вимушеної зупинки транспортного засобу водієм автомобілю «HONDA CIVIC», державний знак НОМЕР_2 неподалік автомобільної заправки «БРСМ», розташованої по вул. Матюшенка, 13 у м. Харкові. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, перебуваючи в громадському місці на вулиці, а саме на узбіччі дороги біля автомобільної заправки «БРСМ», розташованої по вул. Матюшенка, 13 ум. Харкові, ОСОБА_7 , після власної зупинки на транспортному засобі «SKODA Octavia», державний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував особисто та вимушеної зупинки автомобілю «HONDA CIVIC», державний знак НОМЕР_2 за кермом якого перебував раніше не знайомий йому ОСОБА_10 , вийшов зі свого автомобілю «SKODA Octavia», та висловлюючись брутальною лайкою у бік ОСОБА_10 , підійшов до останнього, не зважаючи при цьому на присутність оточуючих - інших учасників дорожнього руху, які стали очевидцями вчиняємих хуліганських дій ОСОБА_7 , а саме раніше не знайомого йому ОСОБА_11 , який в той момент також зупинився на своєму транспортному засобі, за кермом якого особисто перебував, неподалік місця вчинення хуліганських дій ОСОБА_7 , спостерігаючи за діями останнього. Після чого, щоб заспокоїти агресивно налаштованого ОСОБА_7 , ОСОБА_11 зробив йому зауваження з приводу його хуліганських дій, однак ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, зневажаючи елементарними нормами моралі та загальноприйнятими правилами поведінки людини у суспільстві, маючи умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, поєднане з особливою зухвалістю, ще виразилося в умисному пошкодженні майна, а саме автомобілю «HONDA CIVIC», державний знак НОМЕР_2 , умисно руками здійснив відрив правого бокового дзеркала вказаного автомобілю, який належить ОСОБА_10 , заподіявши останньому, згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса №10146 від 29.11.2016, матеріальну шкоду на суму 2235,00 грн. Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 був спричинений матеріальний збиток на суму 2235,00 грн.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи прийняте рішення, зазначив в оскаржуваному вироку, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні складу злочину, що інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.1 ст. 296 КК України, а саме, що він скоїв хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю. Під час судового розгляду судом встановлено, що стороною обвинувачення не доведені основні і обов'язкові показники грубого порушення громадського порядку - наявність особливої зухвалості, з мотивів явної неповаги до суспільства.
Суд також зазначив в своєму рішенні, що конфлікт між водіями (Дєгтяр та Ладики ) виник з приводу порушеннями ними ПДР України і не був спрямований на грубе порушення громадського порядку, з бажанням протиставити себе суспільству, демонструючи явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, що також спростовує суб'єктивну ознаку хуліганства у вигляді прямого умислу та мотивами явної неповаги до суспільства.
На зазначений вирок суду першої інстанції прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_9 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати виправдувальний вирок Київського районного суду м. Харкова від 13.01.2020 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також у зв'язку з неповнотою судового розгляду та з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України та призначити покарання у вияді однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 296 КК України у зв'язку зі спливом строків давності.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, прокурор зазначає про те, що:
- дослідженні в суді першої інстанції письмові докази сторони обвинувачення (витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12016220490003272 з внесенням даних 13.05.2016 року; протокол прийняття заяви від ОСОБА_12 від 09.04.2016 року; протокол огляду місця події від 09.04.2016 року за участі ОСОБА_12 ; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.11.2016 року; висновок судової автотоварознавчої експертизи №10146 від 29.11.2016 року), показання потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 повністю доводять вину ОСОБА_7 в пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 296 КК України;
- обвинувачений ОСОБА_13 , даючи показання органу досудового розслідування, а також в судовому засіданні, не зміг обґрунтувати мету, з якою зупинив водія ОСОБА_10 , а подальші події трактує як «непорозуміння». Судом помилково та невірно трактується психологічне ставлення свідка подій ОСОБА_11 , який жодним словом не обмовився про те, що він був очевидцем ДТП за участю водіїв, перебуваючи в громадському місці за кермом свого автомобіля, помітив як ОСОБА_13 розпочав свої неправомірні, агресивні дії у відношенні ОСОБА_10 біля автозаправки «БРСМ»;
- в ході досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження в суді об'єктивно встановлено та підтверджено в діянні ОСОБА_7 саме ознаки хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю тобто, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України;
- суд не врахував ту обставину, що ОСОБА_7 добровільно відшкодував потерпілому завдану шкоду, що підтверджено нотаріально завіреною заявою останнього про отримання від ОСОБА_7 5000 грн., як компенсацію за завдані збитки;
- судом безпідставно не прийнято до уваги огляд автомобіля «HONDA CIVIC», заяву ОСОБА_10 від 09.04.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення стосовно нього, протокол впізнання за фотознімками від 01.11.2016 року, а також не надано належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_11 та іншим доказам сторони обвинувачення;
- висновки суду про те, що зміст доказів, наданих обвинуваченням, є такими, що не відповідають критеріям презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та встановленим у судовому засіданні обставинам.
- суд помилково дійшов висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не порушував громадський порядок та не пошкоджував майно потерпілого.
Заслухавши доповідача; пояснення прокурора, який підтримав апеляцію; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти апеляції; дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виходячи з вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення , колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції діяв з достатньою повнотою, об'єктивно дослідивши обставини кримінального провадження в межах пред'явленого обвинувачення та докази сторін, в тому числі і сторони обвинувачення.
На підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні відомостей, у чіткій відповідності до вимог п.1 ч.3 ст. 374; п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296 КК України у зв'язку з недоведеністю, що в діях останнього є склад кримінального правопорушення.
У відповідності до ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2005 року в справі «Капо проти Бельгії» зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
Кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Склад злочину - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов'язково складається з наступних елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.
Частина 1 статті 296 КК України передбачає відповідальність за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стрілянині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, проявах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо. Тобто хуліганство може виражатися у вчиненні діянь, які передбачені іншими статтями Особливої частини КК або КУпАП. Ознакою об'єктивної сторони хуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об'єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення,
З об'єктивної сторони хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Такими закон визнає тільки дії, які спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Зміст грубості порушення громадського порядку слід визначати з урахуванням характеру хуліганських дій, їх наслідків, місця і тривалості їх вчинення, кількості потерпілих, їх віку, стану здоров'я, суттєвості порушення їх інтересів або інтересів підприємств, установ, організацій. Аналіз цих обставин потрібен і для з'ясування наявності особливої зухвалості або виняткового цинізму, що є основними і обов'язковими показниками грубого порушення громадського порядку
Для з'ясування особливої зухвалості законодавець зазначає, що особлива зухвалість - це грубе порушення громадського порядку, поєднане із завданням потерпілій особі побоїв чи іншим насильством, що спричинило тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, знищенням або пошкодженням майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації, руху транспорту тощо.
Під явною неповагою до суспільства законодавець також визначає нахабно виявлене, зневажливе ставлення винного до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності. Ця ознака однаково характеризує як об'єктивну сторону хуліганства - грубе порушення громадського порядку, так і його суб'єктивну сторону - хуліганські мотиви вчинення. Закінченим злочин визнається з моменту вчинення дії, що грубо порушує громадський порядок.
Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом і мотивами явної неповаги до суспільства. Винний усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що будь-яких даних про грубе порушення ОСОБА_7 громадського порядку з особливою зухвалістю у справі відсутні, а отже відсутня і об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, а події, які відбувалися між обвинуваченим, сталися внаслідок дорожньо-транспортної пригодити.
При цьому, дослідивши докази у справі, зокрема показання потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що 09.04.2016 року між водієм автомобіля «SKODA Octavia», державний знак НОМЕР_1 ОСОБА_7 та водієм автомобіля «HONDA CIVIC», державний знак НОМЕР_2 ОСОБА_10 сталася конфліктна ситуація з приводу порушення ними Правил дорожнього руху України та пошкодження бокових дзеркал у двох автомобілів цих водіїв. Як потерпілим не спростовується, так і матеріалами справи підтверджується, що на автомобілі ОСОБА_7 «SKODA Octavia», так і на автомобілі ОСОБА_10 «HONDA CIVIC» були подряпини під час зіткнення цих двох автомобілів під час руху на дорозі. Таким чином, між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт з приводу ПДР України, який не має ніякого відношення до порушення громадського порядку.
Так, в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_10 підтвердив факт ДТП між автомобілем «HONDA CIVIC», під його керування, та автомобілем «SKODA Octavia», під керування ОСОБА_7 , при обгоні автомобіля обвинуваченого.
Також пояснив, що коли його наздогнав обвинувачений та вони зупинилися біля автозаправки «БРСМ», до нього підійшов ОСОБА_7 та почав висловлювати погрози на його адресу з приводу пошкодження його дзеркала на автомобілі при обгоні. Той йому сказав, щоб він вийшов з автомобіля і він вийшов, підійшов також водій з автомобіля «Toyota Camry», який зупинився позаду його автомобіля, і почав заспокоювати водія «SKODA Octavia». Потім, ОСОБА_7 підійшов до правого бокового дзеркала його автомобіля, схватив його двома руками і відламав. Дзеркало залишилось висіти на проводах. Потім, ОСОБА_7 сів в свій автомобіль та поїхав, а він викликав «102». Всі ці події тривали до 10 хвилини і більше біля них автомобілі не зупинялися.
Потерпілий ОСОБА_10 також пояснив, що дзеркало він не ремонтував, не замінював, а тільки поставив його на місце і для проведення експертизи надав автомобіль з дзеркалом, яке не ремонтував.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що 09.04.2016 року він їхав на своєму автомобілі «Toyota Camry» по спуску вул. Весніна в сторону вул. Шевченка в м. Харкові і бачив, що автомобіль «HONDA CIVIC» не пропускає автомобіль «SKODA Octavia». Потім, він побачив конфлікт на дорозі між двома водіями автомобілів «SKODA Octavia» та «HONDA CIVIC» та зупинився. Він бачив, що водії розбиралися із-за того, що один одного не пропустив на дорозі і водій «SKODA Octavia» кричав на водія «Хонда Цивік» та відламав тому дзеркало і кинув його на землю. Інших людей не було, весь конфлікт тримав десь 3-5 хвилин.
Свідок ОСОБА_15 надала в суді першої інстанції показання про те, що під час подій 09.04.2016 року він їхав разом з ОСОБА_7 на передньому сидінні. В автомобілі також була вагітна дружина та малолітній син (2 роки) ОСОБА_7 . Коли вони проїхали перехрестя вул. Пушкінська та вул. Весніна, він почув звук від стуку по лівому боковому дзеркалу автомобіля, дзеркало вивернулося та побачив, як їх автомобіль обігнав автомобіль «HONDA CIVIC». ОСОБА_7 поїхав за цим автомобілем, сигналив йому фарами та звуком, на що той не реагував. Потім, ОСОБА_7 його наздогнав навпроти газової заправки на спуску вул. Весніна та вул. Матюшенко в кармані і ОСОБА_7 вийшов з автомобіля та пішов до автомобіля «Хонда Цивік» і вони вдвох з водієм дивилися на дзеркала бокові. Коли ОСОБА_16 повернувся до свого автомобіля, то сказав, що вони розмовляли з приводу пошкодження дзеркала під час зіткнення їх при обгоні, оскільки на його дзеркалі є пошкодження. Всі ці події біля автозаправки відбували приблизно 2-3 хвилини і рух вказаними діями на автодорозі зупинено не було. Він також нікого не бачив, щоб хтось підходив до водіїв, або хтось втручався у їх розмову. Після з*ясування цієї ситуації вони уїхали, а що робив другий водій йому не відомо.
Відповідно до даних відповіді Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Харкові від 05.07.2016 року, ДТП, яке мало місце 09.04.2016 року на перехресті вул. Пушкінська та Весніна за участі автомобілів «SKODA Octavia», державний знак НОМЕР_1 та «HONDA CIVIC», державний знак НОМЕР_2 складені матеріали ДТП та направлені до суду для вирішення.
Згідно висновку експерта №6265 від 09.07.2019 року, на зовнішній передній поверхні корпуса дзеркала автомобіля «SKODA Octavia», державний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_7 на висоті 100 см від рівня опорної поверхні маються потертості та нашарування речовини сірого кольору. Під вищевказаним нашаруванням на склі повторювача лівого повороту, який розташований в корпусі лівого бічного дзеркала, мається тріщини. На задній лівій частині корпуса лівого дзеркала мається потертості, незначні задири матеріалу корпуса та нашарування речовини чорного кольору, які розташовані на висоті 107 см від рівня опорної поверхні. Аналізуючи дані пошкодження експерт приходить до висновку, що автомобіль «SKODA Octavia», державний знак НОМЕР_1 своїм лівім дзеркалом контактував з достатньо твердим об'єктом сірого або темного кольору, індивідуальні ознаки якого не відобразилися в пошкодженнях. В даному випадку, це могло бути і корпус бічного дзеркала іншого легкової автомобіля.
Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №6265 від 09.07.2019 року, механізм пошкоджень та яким об'єктом були нанесені пошкодження на корпусі правого бокового дзеркала заднього виду автомобіля «HONDA CIVIC», державний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 експертним шляхом не уявляється можливим встановити, оскільки під час огляду автомобіля експертом було встановлено, що дзеркало розташоване в місці його штатного розташування, на зовнішній передній поверхні корпуса даного дзеркала маються незначні потертості, кронштейн кріплення правого бічного дзеркала без пошкоджень.
Факт добровільного відшкодування ОСОБА_7 потерпілому грошових коштів в сумі 5000 грн., як компенсацію за завдані збитки, не підтверджує вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.
Апеляційні доводи прокурора про те, що суд безпідставно не взяв до уваги відомості що містяться у витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12016220490003272 від 13.05.2016 року, в протоколах прийняття заяви від ОСОБА_12 від 09.04.2016 року, огляду місця події від 09.04.2016 року за участі ОСОБА_12 , пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.11.2016 року та судової автотоварознавчої експертизи №10146 від 29.11.2016 року, з урахуванням показань допитаних свідків та потерпілого ОСОБА_12 , в тому числі про те, що потерпілий не ремонтував свій автомобіль, а пошкоджене дзеркало він самостійно поставив на своє місце і для проведення експертизи надав автомобіль з дзеркалом, яке не ремонтував, на думку колегії суддів не підтверджує версію сторони обвинувачення, що ОСОБА_7 вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Судом першої інстанції було вірно враховано, що порушення громадського порядку, як про це викладено в обвинувальному акті не мало місця, враховуючі нетривалість конфлікту з приводу ДТП між водіями (2-5 хвилин), відсутність обставин, які б призвели до блокування дороги, оскільки автомобілі зупинились в кармані біля заправки і не перешкоджали проїзду інших автомобілів, відсутність прохожих та осіб, які б могли спостерігати за подіями, у зв'язку з чим були б порушені їх права, як громадян на спокій, та відсутність порушення інтересів будь-яких організацій або установ діями водіїв.
Колегія суддів також бере до уваги правові висновки, що викладені в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 08.10.2019 року у справі справа № 348/2090/17, про те, що саме лише громадське місце, де відбувалися події, не є підставою для кваліфікації дій особи за ст. 296 КК України.
Щодо апеляційних доводів прокурора про те, що суд першої інстанції в порушення вимог кримінального процесуального законодавства не надав належної оцінки показанням потерпілого та свідка ОСОБА_11 , а також наданими стороною обвинувачення письмовими доказами, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки повністю спростовуються висновками місцевого суду, викладеними в оскаржуваному судовому рішенні.
Більш того, прокурором в своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду не ставилося питання про повторне дослідження доказів в суді апеляційної інстанції в порядку ст.404 КПК України.
Малоймовірно , що ОСОБА_17 їхав о 7 ранку в автомобілі з родиною з метою вчинити хуліганські дії.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з досліджених місцевим судом доказів вбачається, що події, які були між обвинуваченим та потерпілим, виникли в результаті раптово виниклої особистої неприязні між її учасниками на ґрунті порушень при керуванні автомобілями.
Тому у діях ОСОБА_7 відсутній як умисел на порушення громадського порядку так і мотив - прояв явної неповаги до суспільства, тобто відсутній мотив, який є необхідною ознакою такого складу злочину як хуліганство.
Таким чином, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблені судом, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.
Із змісту вироку суду першої інстанції убачається, що у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_7 , підстави його виправдання із зазначенням обґрунтованих мотивів, з яких суд не бере до уваги докази обвинувачення.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових і фактичних підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, з урахуванням доводів наведених в ній, оскільки оскаржуване рішення відповідає вимогам вмотивованості та обґрунтованості, передбаченими ст. 370 КПК України.
Крім того, за наслідками проведення апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які обумовлюють скасування вироку Київського районного суду м. Харкова від 13.01.2020 року стосовно ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2020 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді -