Справа № 347/2365/20
Провадження № 22-ц/4808/877/21
Головуючий у 1 інстанції Кіцула Ю. С.
Суддя-доповідач Девляшевський
15 червня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Девляшевського В.А.,
суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.,
секретаря Мельник О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду, ухвалене головуючою суддею Кіцулою Ю.С. 08 квітня 2021 року, повний текст якого складено 12 квітня 2021 року,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Позовні вимоги були мотивовані тим, що сторониперебували в шлюбі з квітня 2017 року по вересень 2017 року, який було розірвано в Косівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області. Від даного шлюбу в сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір'ю. Позивач вказала, що відповідач не хоче добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, хоча є працездатним, в нього немає інших дітей, непрацездатних родичів та близьких осіб. Враховуючи вказане просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі 2500 грн, що дозволить покрити витрати на отримання належного харчування, придбання одягу, оздоровлення, покупку вітамінів та медикаментів в разі необхідності, а також задоволення інших потреб дитини.
Рішенням Косівського районного суду від 08 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітня. Стягнення аліментів розпочато з 18 грудня 2020 року. Рішення суду в частині стягнення аліментів в сумі платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апелянт вказує, що відповідачем подано відзив на позовну заяву з пропуском строку, передбаченого на його подання. На думку позивача, судом з порушенням норм процесуального права долучено вказаний відзив до справи та взято до уваги додані до відзиву докази. Апелянт зазначає, що надані відповідачем медичні довідки датовані 2003-2004 роками, однак відсутні докази, що стан здоров'я ОСОБА_2 незадовільний на даний час. Крім того, відповідачем не надано доказів відсутності у нього стабільних доходів, оскільки він з 2018 року виїжджає на заробітки за кордон. ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи, викладені в позовній заяві, зокрема, що сума 2500 грн дозволить забезпечити належне матеріальне утримання дитини сторін. Просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У надісланому на адресу апеляційного суду відзиві ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив, оскаржене рішення вважає законним і обгрунтованим. Відповідач вказав, що сторони брали участь в судовому засіданні, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання, а тому позивач мала змогу надавати пояснення по справі. Відповідач зазначив, що окрім оплати аліментів він має на своєму утриманні двох непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги. Крім того, під час карантинних обмежень він не мав змоги працювати. Щодо свого стану здоров'я ОСОБА_2 вказав, що в дитячому віці він переніс операцію на серці та йому була призначена інвалідність, проте після вісімнадцяти років група інвалідності не була призначена, оскільки він не звернувся для її оформлення. Також зауважив, що він є добросовісним платником аліментів та 06.05.21 здійснив оплату аліментів на суму 9135 грн. Просить оскаржене рішення залишити без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції з врахуванням ст. ст. 180, 181 та 182 СК України, матеріального становища та стану здоров'я сторін, рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання дитини, а також беручи до уваги встановлений законом гарантований мінімальний розмір аліментів на дитину, дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти в розмірі по 1500 грн щомісячно на утримання малолітнього сина. Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, а тому згідно ст. 180 СК України вони зобов'язані утримувати його до досягнення повноліття (а.с. 5).
Згідно із частинами 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Апеляційний суд зауважує, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).
Згідно зі статтею7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2021 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень.
Вказані величини свідчать лише про мінімальний рівень матеріального забезпечення.
Таким чином, з врахуванням того, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, та враховуючи розмір прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір аліментів в сумі 1 500 грн щомісячно.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в даній справі було в повній мірі враховано обставини, зазначені в ст.182 СК України, зокрема, стан здоров'я платника аліментів, а також відсутність доказів працевлаштування відповідача за межами України, отримання ним високих заробітків. Не надано позивачем також документальні докази, які б підтверджували її дійсний матеріальний стан, і які б у повному об'ємі доводили її позовні вимоги про стягнення аліментів у сумі 2500 грн. Тому колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про часткове задоволення позову.
При цьому колегія суддів вважає, що виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, такий розмір аліментів сприятиме гармонійному фізичному та духовному розвитку дитини, а платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини, має можливість нести відповідні витрати. Аліменти у вказаному розмірі є помірною сумою з урахуванням віку та потреб дитини.
Крім того, позивач у разі зміни матеріального чи сімейного стану, або ж погіршення здоров'я має право звернутися до суду із позовною заявою про збільшення розміру визначених судом аліментів, що передбачено ст. 192 СК України та п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 № «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року.
Щодо доводів апеляційної скарги про подання відповідачем відзиву на позовну заяву з пропуском строку, передбаченого на його подання та відсутність ухвали про продовження строку для подачі відзиву, апеляційний суд зауважує таке.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються строк для подання відповідачем відзиву на позов.
Згідно ч. 3ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із положеннями ч.ч.7,8 ст.178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 05.01.2021 судом було надано відповідачу 15-денний строк для подачі відзиву, як це передбачено положеннями статті 178 ЦПК України.
Матеріали справи свідчать про те, що копія вказаної ухвали разом з позовної заявою та додатками до неї була направлена відповідачу 11.01.2021 року, проте доказів отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою матеріали справи не містять.
Оскільки законодавець чітко зазначає, що доказом отримання судового рішення є його вручення, тому перебіг строку встановленого судом першої інстанції відповідачу на подачу відзиву та доказів по справі починається з дати отримання копії ухвали про відкриття провадження.
Таким чином, судом першої інстанції обгрунтовано прийнято відзив та додані до нього докази.
Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, а направлені на переоцінку доказів по справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду від 08 квітня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський
Судді: І.В. Бойчук
В.Д. Фединяк
Повний текст постанови складено 15 червня 2021 року.