Справа №2-258
2010 рік
03 червня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної республіки Крим
у складі головуючого судді: Кайро І.А.
при секретарі: Рябцевої А.С.
за участю представників позивача Чурсіна Г.Д., Нєкрасової О.В., відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Бриз» до ОСОБА_3, 3-я особа Лівадійська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно побудованих споруд, та приведення земельної ділянки у попередній стан
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, 3-я особа Лівадійська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно побудованих споруд, та приведення земельної ділянки у попередній стан.
Вимоги мотивовані тим, що їм на підставі договору оренди земельної ділянки належить земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1
Разом з тим на вищезазначеній земельній ділянці знаходяться самочинні будівництва відповідачки, а саме літня кухня літ. А, сарай літ. б, сарай літ. В, сарай літ. Г, майстерня літ. Д, металева огорожа - сітка. Дані самовільні будівництва перешкоджають позивачу у користуванні земельною ділянкою, яка ними орендується, у зв'язку з чим він т змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов не визнали, просили суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення мотивовано тим, що спірні споруди знаходяться на земельній ділянці, а отже рада не могла укладати договір оренди на зайняту земельну ділянку
Представник 3-ї особи у судове засідання не явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, причину неявки суду не надав.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 13 Конституції України, земля, що знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування.
На підставі п.12 Перехідних положень до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження по розпорядженню землями в межах населених пунктів, крім земель наданих у приватну власність та земель на яких розташовані державні, у тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах державі належить частки (акції, паї), здійснюються відповідними сільським, селищними, міськими радами, а не границь відповідними органами міської ради.
Згідно ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади із питань земельних ресурсів.
На підставі п.п. «а», «д», ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів належить здійснення контролю за використанням та використанням і охороною земель у частині, додержання органами державної влади і органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства України, встановленого порядку набуття та реалізації права на землю, та вжиття відповідно до закону заходів, що до повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.
Таким органом на території АР Криму є Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель АР Крим, що діє відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель.
Згідно п.п.1,2 ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам і юридичним особам рівні умови захисту прав власності і власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, адже якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням право володіння земельною ділянкою.
На підставі ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат за час незаконного користування
Статтею 125 ЗК України передбачено право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельної ділянки, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі ( на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї. та державної реєстрації забороняється.
Згідно ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Частиною 1 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, чи без належного дозволу чи необхідним образом затвердженого проекту.
При цьому судом встановлено, що рішенням 18-ї сесії 24 скликання Лівадійської селищної ради від 04 березня 2004 року ТОВ «Південний Бриз» передано у довгострокову оренду строком на 49 років земельні ділянки №1,№3,№4,№5 загальною площею 1,1415 га., для будівництва рекреаційного комплексу по АДРЕСА_1
На підставі даного рішення між Лівадійською селищною радою та ТОВ «Південний Бриз» був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки.
При цьому у відповідності до плану земельної ділянки переданому у оренду ТОВ «Південний Бриз», на ділянці знаходяться самочинні будівництва, а саме літня кухня літ. А, сарай літ. б, сарай літ. В, сарай літ. Г, майстерня літ. Д.. Даний факт підтверджується листом начальника КП ЯМР БТІ.
При цьому суду було надано висновок судової будівельно - технічної експертизи від 16 листопада 2009 року, земельна ділянка площею 940 м.кв., якою користується ОСОБА_3 повністю знаходиться в межах земельних ділянок які розташовані у АДРЕСА_1, що надані в оренду ТОВ «Південний Бриз».
Суд також не приймає до уваги доводи представника відповідача відносно того що у даний час у господарському суді розглядається позов про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки , оскільки неправомірність отримання позивачем земельної ділянки у судовому порядку на даний час не встановлена, а отже він має право пред'явлення вказаного позову. Крім того, наявність самовільно побудованих споруд була встановлена згідно технічного паспорта 22 травня 2006 року, а не 20 років назад як вказує представник відповідача.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачка самовільно побудувала та користується спірними приміщеннями, які розташована на земельній ділянці, яка передана у оренду позивачу, у зв'язку з чим дана позовна заява заснована на законі та підлягає задоволенню.
Оскільки позов задоволений, то з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 376 ЦК України, , ст. ст. 10, 60, 174, 212, 213, 215, 217, 218 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Бриз» - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3, знести самовільно побудовані споруди кухню літер «А» площею 37,5 кв. м., сарай літер «Б» площею 8,4 кв. м., сарай літер «В» площею 13,2 кв. м., сарай літер «Г» площею 3,6 кв. м. , майстерню літер «Д» площею 13,4 кв. метрів, а також огорожу - металеву сітку , які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а також привести земельну ділянку за вказаною адресою у придатний для використання стан.
У разі невиконанні ОСОБА_3 протягом строку, наданого на добровільне виконання рішення суду, примусово знести самовільно побудовані споруди кухню літер «А» площею 37,5 кв. м., сарай літер «Б» площею 8,4 кв. м., сарай літер «В» площею 13,2 кв. м., сарай літер «Г» площею 3,6 кв. м. , майстерню літер «Д» площею 13,4 кв. метрів, а також огорожу - металеву сітку , які знаходяться за адресою АДРЕСА_1,. з подальшим стягненням витрат на знесення з ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Бриз» судовий збір у сумі 8 ( вісім ) гривен 50 копійок, а також витрати з інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 ( тридцять сім) гривень .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційному суду АРК через Ялтинський міський суд в порядки та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя: