14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 903/909/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Кречковської Оксани Юріївни
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021
за позовом товариства обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта"
до: фізичної особи-підприємця Кречковської Оксани Юріївни;
фізичної особи-підприємця Кречковського Євгена В'ячеславовича
про стягнення 146 103,48 грн.,
17.05.2021 фізична особа-підприємець Кречковська Оксана Юріївна (далі - ФОП Кречковська О.Ю., скаржник, відповдач-1) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 (повний текст постанови виготовлено 23.04.2021) зі справи № 903/909/20, якою залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2021; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, скаржник просить: поновити строк на касаційне оскарження спірної постанови; зупинити її виконання; проводити розгляд вказаної справи за участі ФОП Кречковської О.Ю.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено й у частині першій статті 17 ГПК України, за яким учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у зазначеній справі подано у 2020 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" унормовано прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 у розмірі 2 102 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову є вимоги про стягнення 146 103,48 грн. за порушення відповідачами договору комерційної концесії (франчайзинг) від 28.07.2017 № 5-17 УФК, у частині своєчасної оплати., з яких: 137 265 грн. - основний борг; 130,81 грн - інфляційні втрати, 276,43 грн. - пеня, 8 431,24 грн. - 1% за кожен день користування чужими коштами. Отже, ціна позову у справі № 903/909/20 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, через що спір є малозначним згідно з наведеними нормами ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі скаржник обґрунтовує її фундаментальним значенням для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки, на її думку, судом попередньої інстанції не застосовані постанови Верховного Суду, які б містили висновки щодо можливості стягнення боргу за договором про відступлення права вимоги (заміни кредитора) в разі набуття стягувачем прав і обов'язків не за вказаним договором, а за ліцензійним договором, який відсутній в матеріалах справи. Скаржник вказує також на неможливість спростування обставин, встановлених в оскаржуваному судовому рішенні, зважаючи на позбавлення нею можливості залучення під час розгляду справи попередніми інстанціями кваліфікованого представника - адвоката. Крім того, вказує на виняткове значення спору для скаржниці, оскільки сума заявленого позивачем боргу значна й враховуючи зменшення прибутків від підприємницької діяльності, ставить її у скрутне матеріальне становище.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Однак вказана касаційна скарга ФОП Кречковської О.Ю. не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. А зазначені у касаційній скарзі доводи стосовно: фундаментального значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики, неможливості скаржницею спростувати обставини, встановлені в оскаржуваному судовому акті та виняткового значення спору для ФОП Кречковської О.Ю., - зводяться до заперечення встановлених попередньою інстанцією обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції, як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції, в контексті обов'язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Кречковської О.Ю. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021, якою залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2021 зі справи № 903/909/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи, що встановлено відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання про: поновлення строку на касаційне оскарження спірної постанови; зупинення її виконання; проведення розгляду вказаної справи за участі ФОП Кречковської О.Ю. - не розглядаються.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Кречковської Оксани Юріївни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 зі справи № 903/909/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова