Справа № 2а-1941/10/2570
26 травня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Розмовенко А.О.,
представника позивача Клименка М.В.,
представника відповідача Полегешко Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні суду адміністративний позов Військової частини А 2622 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
20.04.2010 року позивач, Військова частина А 2622 (далі -в/ч 2622) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі -ДПІ у м. Чернігові) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004211730/0 від 29.03.2010 року. Свої вимоги мотивує застосуванням до спірних правовідносин положення ст. 14 Законом України «Про Збройні Сили України», в якому передбачено, що майно, закріплене за військовими частинам, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати податків, відповідно до законів з питань оподаткування, у тому числі податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Також, вказує на те, що реалізація права власності на майно держави здійснюється відповідними органами державної влади. Військова частина А2622 в даному випадку не є суб'єктом права власності на транспортні засоби.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та пояснив, що необхідною умовою для сплати податку з власників транспортних засобів є реєстрація транспортних засобів в Україні відповідно до чинного законодавства, але транспортні засобі не зареєстровані у визначеному порядку за в/ч А2622, тому вони не можуть бути об'єктом оподаткування відповідно до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів». А тому зазначений Закон, на думку позивача, не може бути застосовуваний до в/ч А2622, а при вирішенні питання з оподаткування необхідно керуватися Закону України «Про Збройні Сили України».
Представник відповідача в судовому засіданні, позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що при вирішенні даного питання необхідно керуватися нормами Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», а оскільки даний Закон є спеціальним законом в сфері регулювання податкових відносин, його норми підлягають застосуванню також і у випадку встановлення пільг. Закон України “Про Збройні Сили України” не є законом про оподаткування, тому немає підстав для його застосування як такого, що регулює відносини в сфері оподаткування.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Чернігові було проведено перевірку своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої було складено акт перевірки від 24.03.2010 р. № 97/17-318 (а.с.11).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: неподання розрахунку податку з власників транспортних засобів на 2010 рік, чим порушено п.п. «в» п.п. 4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів».
На підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ у м. Чернігові було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004211730/0 від 29.03.2010 року, яким застосована штрафна санкція по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 170 грн.
Преамбулою Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1009 року № 1963 встановлено, що цим Законом встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах
В силу статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі -фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Матеріалами справи підтверджується, що в/ч А2622 є юридичною особою та зареєстрована в м. Чернігові, що підтверджується Довідкою № 115/06 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої від 28.04.2006 року(а.с.36).
В/ч А 2622 є державною установою Міністерства оборони України, як така, що повністю фінансується з державного бюджету, використовує закріплене за ним військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Матеріалами справи підтверджується, що транспорті засоби, які знаходяться на балансі в/ч А 2622 не є її власним майном, а закріплені за позивачем на праві оперативного управління, що підтверджується копією журналу бухгалтерського обліку(а.с. 50-54).
Відповідно ст.4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачуються юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.
Відповідно до п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року (далі - Порядок), транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції.
Транспортні засоби в/ч А 2622, які є об'єктом оподаткування, на обліку у Чернігівській області зареєстрованими не значаться, що підтверджується листом АТІ ВДАІ УМВС України в Чернігівській області від 02.07.2009 року № 8/6-4644 (а.с.30).
Посилання відповідача, що транспортні засоби зареєстровані за в/ч А2622 відповідно до інформації військової частини А2093 від 01.02.2008 року за № 438 є безпідставними, оскільки відповідно до п.6 Порядку, органом, який здійснює державну реєстрацію транспортних засобів є підрозділи Державтоінспекції.
Разом з тим статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків, однак відповідно до положення ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлення і скасування податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього закону, інших законів про оподаткування.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 року № 1075 визначено, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто в/ч А 2622 не є власником транспортних засобів так як не може розпоряджатися в розуміння ч. 1 ст.319 Цивільного кодексу України транспортними засобами на власний розсуд, оскільки зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім того, статтею 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Позивач не має права здійснення підприємницької діяльності, так як воно не зареєстровано як суб'єкт господарювання і не здійснює господарську діяльність для отримання прибутку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, тому вимоги ст. 14 Закону України «Про збройні сили України» необхідно використовувати з урахуванням вимог ст. 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто на користь платника податків.
Крім того, суд враховує той факт, що автомобілі та інші транспортні засоби закріплені за позивачем на праві оперативного управління.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем безпідставно без дотримання принципів, визначених ст.2 КАС України, прийнято оскаржуване рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та прийнятого ним оскаржуваного рішення.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє, як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно із ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Враховуючи відсутність витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача на його користь не підлягають.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Військової частини А 2622 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,- задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові щодо зобов'язання подати розрахунок сум податку з власників транспортних засобів на 2010 рік та нарахування суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 170,00 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2010 року № 0004211730/0.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складання та підписання повного тексту постанови -02 червня 2010 р.
Суддя Соломко І.І.