14 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/4470/20 пров. № А/857/4391/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Сеника Р.П., Шинкар Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року про закриття провадження в частині позовних вимог у справі № 260/4470/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі,
Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, яка полягає у не поновленні ОСОБА_1 на роботі та невиконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 в частині поновлення на роботі;
- стягнути з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі № 260/431/20 з 23.10.2020 року до дня поновлення на роботі;
- стягнути з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року закрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, яка полягає у не поновленні ОСОБА_1 на роботі та невиконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі № 260/431/20 в частині поновлення на роботі.
Не погодившись із цією ухвалою суду, її оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначає те, що суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі, оскільки, правова норма, на підставі якої суд закрив провадження, передбачає наявність іншого судового рішення, яке набрало законної сили з тим самим предметом спору і між тими самими сторонами. Однак, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі № 260/431/20, на яке посилається суд, стосується іншого предмета спору.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі № 260/431/20 в порядку негайного виконання позивачку поновлено на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 12 березня 2020 року.
10.11.2020 року позивачка власноручно подала відповідачу вказане рішення суду із заявою виконати його добровільно в частині негайного виконання.
12.11.2020 року позивачка подала органу ДВС виконавчий лист про поновлення на роботі до виконання.
16.11.2020 року державний виконавець відкрив виконавче провадження.
19.11.2020 відповідач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, якою державний виконавець зобов'язав відповідача поновити позивача на роботі.
09.12.2020 року державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду.
Тобто, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі № 260/431/20, яким спір про поновлення на роботі вирішений по суті, знаходиться на стадії виконання.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що в обраний позивачкою спосіб неможливо захистити чи відновити порушене право у разі визнання його судом порушеним.
При розгляді заявлених позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи з цих норм, апеляційний суд зауважує, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Апеляційний суд звертає увагу на тому, що статтею 382 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Крім цього, статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Апеляційний суд встановив те, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі № 260/431/20 в частині поновлення позивачки на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 12 березня 2020 року допущено до негайного виконання
Звертаючись до суду із адміністративним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, яка полягає у не поновленні ОСОБА_1 на роботі та невиконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі № 260/431/20 в частині поновлення на роботі, позивачка фактично оскаржує бездіяльність Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, що мала місце під час виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі № 260/431/20.
Таким чином, оскаржувана бездіяльність Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області може бути оскаржена, відповідно до статті 383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
Апеляційний суд вважає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності, допущеної при виконанні рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
У спірних правовідносинах, на думку апеляційного суду, наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Тобто, якщо позивачка вважає протиправною бездіяльність відповідача, допущену при виконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі № 260/431/20, то вона може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та постанові від 24.09.2020 року у справі № 640/15623/19.
При цьому, у цих постановах Верховний Суд вказав, що за наслідками оцінки позовної вимоги визнання дій, бездіяльності чи рішень вчинених на виконання судового рішення протиправними, необхідно закрити провадження у справі, на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого фактичного предмету спору і між тими самим сторонами.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року про закриття провадження в частині позовних вимог в справі № 260/4470/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Р. П. Сеник
Т. І. Шинкар
Повний текст постанови складений 14.06.2021 року