“20” квітня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
Позивач звернувся до Ялтинського міського суду АРК і з зазначеною позовною заявою в порядку процесуальних вимог цивільного судочинства і просить суд :
- Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 у відшкодування майнової шкоди 13 923 гривень 79 копійок, у відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що внаслідок ДТП, яка сталася 15 серпня 2005 року при порушенні ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України, був пошкоджений автомобіль Volkswagen Passat GL, державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності позивачу.
У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 просила суд задовольнити вимоги довірителя із зазначених підстав.
Представник відповідача заперечувала проти позову, посилаючись на відсутність доказів заподіяння майнової та моральної шкоди за відсутністю висновків авто технічної та автотоварознавчої експертиз.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлені у встановленому законом порядку.
Представники сторін не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалося питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як убачається з постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2005 року у справі про адміністративне правопорушення № 3-31725/2005 р., ОСОБА_6 15 серпня 2005 року, о 21 годину 00 хвилин, керуючи транспортним засобом БМВ, номерний знак НОМЕР_2, на автодорозі Сімферополь-Ялта-Севастополь, порушив вимоги п.п. 10.1, 13.1, 12.3 ПДД України, внаслідок чого було скоєне зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat GL, номерний знак НОМЕР_1.
Власником транспортного засобу Volkswagen Passat GL, державний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, право підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідач на момент дорожньо-транспортної пригоди був володільцем транспортного засобу БМВ, номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст. 1188 ЦК України).
Разом з тим, суд не здатен визначити саму шкоду, завдану майну позивача, адже представник відповідача заперечує об'єктивність даних за актом виконаних робіт Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 від 10 вересня 2005 року в розмірі 9750 гривень, а суд взяти до уваги висновки дослідження спеціаліста про розмір збитків суд не вправі, адже висновки спеціаліста були надані за замовленням позивача, авто товарознавча експертиза у справі судом не призначалась.
Представник позивача, хоча саме на позивача покладений тягар доказування, протягом усього розгляду справи не заявляла клопотань про призначення автотоварознавчої експертизи і не надала документів, які б свідчили про придбання робіт та матеріалів, необхідних для відновлення майна.
Не підлягають відшкодування витрати на проїзд у таксі, адже такі не пов'язані з неправомірними діями відповідача і не є вигодою упущеною, при цьому відшкодуванню підлягають тільки збитки, які визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. ст. 22, 1192 ЦК України).
Зважаючи на те, що, згідно викладених висновків, обставин заподіяння майнової шкоди позивачу не встановлено, відсутні підстави і для відшкодування моральної шкоди у розумінні ст. 23 ЦК України.
Таким чином, розглянувши цивільну справу, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 1, 3 - 8, 10, 11, 15, 60, 61, 158, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.
Р ішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з наступного дня після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, що передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.
СУДДЯ -