Справа № 2-1049
2010 рік
19 травня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Кайро І.А., при секретарі Рябцевої А.С,, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійним та стягнення суми
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання правочину недійним та стягнення суми.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 грудня 2008 року вона та відповідач досягли домовленості стосовно виготовлення на заказ комп'ютерного столу та його вартості, яка була оцінена у 3700 гривень. Відповідачем був намальований ескіз столу та встановлений строк виконання замовлення - 02 березня 2009 року, після чого він взяв у якості авансу 1000 гривень. 19 грудня 2009 року відповідач знов звернувся до неї з проханням сплатити йому ще 2500 гривень, що їй та було зроблено, після чого він ще двічі звертався до неї з проханням надання авансу за виконання робіт, у зв'язку з чим відповідачем було отримано сума 3900 гривень. Разом з тим до теперішнього часу відповідач своє зобов'язання по виготовленню комп'ютерного столу не виконав, у зв'язку з чим вона та змушена звернутися до суду з даною позовною заявою.
Відповідач у судовому засіданні вимоги визнав та підтвердив факт отримання їм у якості авансу суми 3900 гривень, при цьому пояснив, що до теперішнього часу він не має фізичної змоги як виготовити замовлення так і повернути гроші.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтерес. Частина 2 цієї ж статті передбачає спосіб захисту цивільних прав та інтересів шляхом визнання правочину недійсним.
Статтею 215 ЦК України передбачені підстави для визнання правочинів недійсними.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такій правочин може бути визнаний судом недійсним.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 грудня 2008 року досягли домовленості стосовно виготовлення на заказ комп'ютерного столу та його вартості, яка була оцінена відповідачем у 3700 гривень.
ОСОБА_2 намалював ескіз столу та встановлений строк виконання замовлення - 02 березня 2009 року, після чого він отримав у якості авансу 1000 гривень.
19 грудня 2009 року ОСОБА_2 знов звернувся до ОСОБА_1 з проханням сплатити йому ще 2500 гривень, та отримав дану суму.
Після чого ОСОБА_2 ще двічі звертався до ОСОБА_1 з проханням надання авансу за виконання робіт, та відповідачем було отримано гроші на загальну суму 3900 гривень.
Разом з тим до теперішнього часу відповідач своє зобов'язання по виготовленню комп'ютерного столу не виконав. Дані факти підтверджені документально та не заперечувалися сторонами.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе обов'язки в установлений законом строк, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки засновані на законі та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки позов задоволено, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 61, 215, 317 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 217, 218 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати правочин укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по виготовленню комп'ютерного столу - недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 3900 (три тисячі дев'ятсот) гривень та судові витрати у сумі 171 (сто сімдесят одна) гривня.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді АРК через Ялтинський міський суд у порядку та строки згідно ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя: