14 червня 2021 р. Справа № 520/18214/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 (суддя Бабаєв А.І., м. Харків) по справі № 520/18214/2020
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати незаконними та протиправними дії посадових та службових осіб військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ, НОМЕР_4 ) Міністерства оборони України щодо самовільного продовження строку дії контракту ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) до 25 квітня 2020 року та не звільнення його з військової служби у зв'язку з закінченням строку контракту 17 квітня 2020 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації моральної шкоди за несвоєчасне звільнення його з військової служби в зв'язку з закінченням строку дії контракту у сумі 260000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 ) АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію моральної шкоди за несвоєчасне звільнення його з військової служби в зв'язку з закінченням строку дії Контракту у сумі 260000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень 00 коп.) (стягнути суму моральної шкоди у розмірі 260000,00 гривень).
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 25 квітня 2020 року, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 25 квітня 2020 року, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 17 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 25 квітня 2020 року, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 17 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 25 квітня 2020 року, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації щодо відшкодування витрат на відрядження за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, у сумі 1889,20 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 20 коп.);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію щодо відшкодування витрат на відрядження за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, у сумі 1889,20 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 20 коп.);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації щодо відшкодування витрат на дієтичне харчування (дієта № 5) за період з 08 січня по 27 січня 2020 року, з 06 лютого по 10 березня 2020 року, з 17 березня по 30 березня 2020 року та витрат на придбання препарату MPІVIROPACK Plus, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, на загальну суму 22000,00 грн. (двадцять дві тисячі гривень 00 коп.);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію щодо відшкодування витрат на дієтичне харчування (дієта № 5) за період з 08 січня по 27 січня 2020 року, з 06 лютого по 10 березня 2020 року, з 17 березня по 30 березня 2020 року та витрат на придбання препарату MPIVІROPACK Plus, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, на загальну суму 22000 грн. (двадцять дві тисячі гривень);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації щодо роботи у вихідні дні за період з 19.11.2019 по 01.04.2020, а саме за 19.10.2019; 20.10.2019; 26.10.2019; 27.10.2019; 01.12.2019; 07.12,2019; 08.12.2019; 14.12.2019; 15.12.2019; 21.12.2019; 22.12.2019; 11.01.2020; 12.01.2020; 18.01.2020; 19.01.2020; 25.01.2020; 26.01.2020; 08.02.2020; 09.02.2020; 15.02.2020; 16.02.2020; 22.02.2020; 23.02.2020; 29.02.2020; 07.03.2020; 08.03.2020; 09.03.2020; 21.03.2020; 22.03.2020; 28.03.2020; 29.03.2020, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини - 25.04.2020, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію щодо роботи у вихідні дні за період з 19.11.2019 по 01.04.2020, а саме за 19.10.2019; 20.10.2019; 26.10.2019; 27.10.2019; 01.12.2019; 07.12.2019; 08.12.2019; 14.12.2019; 15.12.2019; 21.12.2019; 22.12.2019; 11.01.2020; 12.01.2020; 18.01.2020; 19.01.2020; 25.01.2020; 26.01.2020; 08.02.2020; 09.02.2020; 15.02.2020; 16.02.2020; 22.02.2020; 23.02.2020; 29.02.2020; 07.03.2020; 08.03.2020; 09.03.2020; 21.03.2020; 22.03.2020; 28.03.2020; 29.03.2020, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини - 25.04.2020, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення;
- призначені до виплати матеріальні кошти перерахувати на картковий рахунок № НОМЕР_6 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 по справі № 520/18214/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання незаконними та протиправними дії, визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 17 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 25 квітня 2020 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 17 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 25 квітня 2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати в сумі 60 (шістдесят) грн. 00 коп.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 по справі № 520/18214/2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати відповідних коштів при звільненні.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.10.2019 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України.
ОСОБА_1 отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_7 від 22.04.2016.
Позивач звернувся до командира НОМЕР_8 окремої механізованої бригади (54 ОМБр, в/ч НОМЕР_1 , пп НОМЕР_3 ) з рапортом від 01.03.2020, в якому просив надати можливість харчування згідно дієти №5 або зняти з 3 березня 2020 року з харчового забезпечення з подальшою виплатою грошової компенсації, розглянути можливість виплати додаткової, не передбаченої контрактом, матеріальної допомоги під час виходу у сектор підрозділу, розглянути переведення до військової частини в м. Бахмут чи залишення у місті тимчасового розташування в Башкирівці, здійснити повний розрахунок з належних виплат грошового та речового забезпечення.
Згідно з витягом з наказу Військової частини НОМЕР_1 №120 від 25.04.2020 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу.
Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із зверненням від 05.08.2020, в якому просив повідомити про порядок отримання ним одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, а саме про включення або не включення до основних списків для виплати допомоги до 5 травня за місцем роботи (служби) та про те, що - хто, куди та коли у 2020 році позивачу перерахує одноразову грошову допомогу до 5 травня 2020. Також, просив надати довідку про те, що у 2020 році під час проходження служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 не отримував одноразову грошову допомогу до 5 травня та військова частина позивача не включила до основних списків для виплати допомоги до 5 травня за місцем служби.
Також, позивач звернувся до командира 54-ї окремої механізованої бригади (54 ОМБр, в/ч НОМЕР_1 , пп НОМЕР_3 ) із зверненням (рапортом) від 10.11.2020, в якому просив виплатити компенсацію за несвоєчасне звільнення у запас та несвоєчасне проведення остаточного розрахунку згідно ст. 47 КЗпП України, якою установлено, що роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними та протиправними дій посадових та службових осіб військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ, НОМЕР_4 ) Міністерства оборони України щодо самовільного продовження строку дії контракту ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) до 25 квітня 2020 року та незвільнення його з військової служби у зв'язку з закінченням строку контракту 17 квітня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
17.10.2019 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України. Вказаний контракт було укладено строком на 6 місяців.
Згідно з витягом з наказу Військової частини НОМЕР_1 №120 від 25.04.2020 року старшого солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20 квітня 2020 року № 86-142 у запас за підпунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Куп'янського об'єднаного міського військового комісаріату Харківської області. З 25 квітня 2020 року позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а продовольчого забезпечення з 26 квітня 2020 року.
Таким чином, позивача звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20 квітня 2020 року № 86-142 у запас та з 25 квітня 2020 року позивача виключено із списків особового складу частини.
Як зазначено відповідачем, військова частина НОМЕР_1 з березня 2020 року залучена в сили і засоби операції об'єднаних сил до виконання завдань за призначенням, що унеможливлювало своєчасний обіг та доведення інформації до військовослужбовців та осіб відповідальних за виконання покладених на них завдань.
При цьому, позивач був фактично розрахований за весь час виконання обов'язків військової служби по 25.04.2020 та даний строк військової служби зараховано до вислуги позивача.
Таким чином, відповідач на час виникнення спірних правовідносинах не порушив прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та протиправними дій посадових та службових осіб військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ, НОМЕР_4 ) Міністерства оборони України щодо самовільного продовження строку дії контракту ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) до 25 квітня 2020 року та незвільнення його з військової служби у зв'язку з закінченням строку контракту 17 квітня 2020 року.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації моральної шкоди за несвоєчасне звільнення його з військової служби в зв'язку з закінченням строку дії контракту у сумі 260000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень) та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію моральної шкоди за несвоєчасне звільнення його з військової служби в зв'язку з закінченням строку дії контракту у сумі 260000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень 00 коп.) (стягнути суму моральної шкоди у розмірі 260000,00 гривень), колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 по справі № 804/2252/14, від 21.02.2019 по справі №670/499/16-а, від 28.02.2019 по справі №804/7085/16.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зауважує, що в даному випадку для виплати на користь позивача моральної шкоди не достатньо лише зазначення про наявність останньої, натомість реальне завдання такої шкоди має бути доведено.
Так, позивачем не було доведено причинно-наслідкового зв'язку з предметом позову у відповідній частині вимог, що розглядається судом.
При цьому, суд прийшов до висновку про непорушення прав позивача в частині виключення його з 25 квітня 2020 року зі списків особового складу військової частини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації моральної шкоди за несвоєчасне звільнення його з військової служби в зв'язку з закінченням строку дії контракту у сумі 260000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень) та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію моральної шкоди за несвоєчасне звільнення його з військової служби в зв'язку з закінченням строку дії Контракту у сумі 260000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень 00 коп.) (стягнути суму моральної шкоди у розмірі 260000,00 гривень).
Також, позивач у позовній заяві просив суд призначені до виплати матеріальні кошти перерахувати на картковий рахунок № НОМЕР_6 .
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку суд не наділений повноваженнями перераховувати на картковий рахунок позивача кошти.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 17 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 25 квітня 2020 року.
Тобто, права позивача відновлені належним чином, а тому вищевказана вимога позивача задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації щодо роботи у вихідні дні за період з 19.11.2019 по 01.04.2020, а саме за 19.10.2019; 20.10.2019; 26.10.2019; 27.10.2019; 01.12.2019; 07.12,2019; 08.12.2019; 14.12.2019; 15.12.2019; 21.12.2019; 22.12.2019; 11.01.2020; 12.01.2020; 18.01.2020; 19.01.2020; 25.01.2020; 26.01.2020; 08.02.2020; 09.02.2020; 15.02.2020; 16.02.2020; 22.02.2020; 23.02.2020; 29.02.2020; 07.03.2020; 08.03.2020; 09.03.2020; 21.03.2020; 22.03.2020; 28.03.2020; 29.03.2020, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини - 25.04.2020, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію щодо роботи у вихідні дні за період з 19.11.2019 по 01.04.2020, а саме за 19.10.2019; 20.10.2019; 26.10.2019; 27.10.2019; 01.12.2019; 07.12.2019; 08.12.2019; 14.12.2019; 15.12.2019; 21.12.2019; 22.12.2019; 11.01.2020; 12.01.2020; 18.01.2020; 19.01.2020; 25.01.2020; 26.01.2020; 08.02.2020; 09.02.2020; 15.02.2020; 16.02.2020; 22.02.2020; 23.02.2020; 29.02.2020; 07.03.2020; 08.03.2020; 09.03.2020; 21.03.2020; 22.03.2020; 28.03.2020; 29.03.2020, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини - 25.04.2020, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ст.200 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів. Розпорядок дня встановлюється командиром (начальником) відповідно до завдань, покладених на військову частину, та залежно від пори року. Розпорядок дня затверджується на навчальний рік (період навчання) і може уточнюватися командиром (начальником) на час проведення навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби в добовому наряді, варті тощо з урахуванням особливостей їх виконання.
Згідно зі ст. 201 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», заходи, пов'язані із забезпеченням бойової та мобілізаційної готовності військової частини, виконуються за наказом її командира в будь-який час доби з наданням військовослужбовцям не менше ніж 4 годин відпочинку на добу.
Відповідно до пункту 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.
Як зазначено відповідачем, позивач за час виконання завдань і також у вихідні дні за спірний період отримував винагороду за участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду відповідно до Інструкції про розміри і порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у Воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах-особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 № 67. Протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації щодо роботи у вихідні дні за період з 19.11.2019 по 01.04.2020, а саме за 19.10.2019; 20.10.2019; 26.10.2019; 27.10.2019; 01.12.2019; 07.12,2019; 08.12.2019; 14.12.2019; 15.12.2019; 21.12.2019; 22.12.2019; 11.01.2020; 12.01.2020; 18.01.2020; 19.01.2020; 25.01.2020; 26.01.2020; 08.02.2020; 09.02.2020; 15.02.2020; 16.02.2020; 22.02.2020; 23.02.2020; 29.02.2020; 07.03.2020; 08.03.2020; 09.03.2020; 21.03.2020; 22.03.2020; 28.03.2020; 29.03.2020, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини - 25.04.2020, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію щодо роботи у вихідні дні за період з 19.11.2019 по 01.04.2020, а саме за 19.10.2019; 20.10.2019; 26.10.2019; 27.10.2019; 01.12.2019; 07.12.2019; 08.12.2019; 14.12.2019; 15.12.2019; 21.12.2019; 22.12.2019; 11.01.2020; 12.01.2020; 18.01.2020; 19.01.2020; 25.01.2020; 26.01.2020; 08.02.2020; 09.02.2020; 15.02.2020; 16.02.2020; 22.02.2020; 23.02.2020; 29.02.2020; 07.03.2020; 08.03.2020; 09.03.2020; 21.03.2020; 22.03.2020; 28.03.2020; 29.03.2020, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини - 25.04.2020, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 25 квітня 2020 року, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 25 квітня 2020 року, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2019 № 376 (по стройовій частині) за 2019 рік позивачу призначено виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Як зазначено відповідачем, вказану матеріальну допомогу позивачу перераховано на картковий рахунок Приватбанку.
Згідно з витягом з наказу Військової частини НОМЕР_1 №120 від 25.04.2020 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу з 25.04.2020.
Також, у вищевказаному наказі вказано, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.08.2008 року № 260 позивач не отримав.
Відповідно до пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів. Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (п.п. 7, 8 Постанови № 704).
Відповідно до п. 4 розд. І Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, серед іншого, одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.
Згідно з абз. 3 п. 7 розд. І Порядку № 260, військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 9 розд. ХХIV Порядку № 260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Згідно з п. 1 наказу Міністерства оборони України "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік" №65 від 15.02.2018 (далі - Наказ № 65), першому заступнику Міністра оборони України, заступникам Міністра оборони України, заступнику Міністра оборони України з питань європейської інтеграції, державному секретарю Міністерства оборони України, начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, Голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачу об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, командувачам видів Збройних Сил України, командувачу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, командувачу Сил спеціальних операцій України, командувачу Сил логістики Збройних Сил України, керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, начальнику Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, начальнику Озброєння Збройних Сил України, начальнику Тилу Збройних Сил України, начальнику Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, командирам (начальникам) з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів та установ (в межах повноважень), наказано, зокрема, утримувати чисельність військовослужбовців, працівників і здійснювати фактичні видатки на грошове забезпечення, заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі на ці цілі.
Пунктами 7, 9 Наказу № 65 встановлено, що витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2018 році здійснювати за нормами, установленими нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такої послідовності щодо здійснення виплат: розрахунки зі звільненими військовослужбовцями; щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду; грошова допомога для оздоровлення; інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород). Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 цього наказу, після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров'я військовослужбовця або членів його сім'ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та з інших соціально-побутових питань), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби.
У постановах від 11 липня 2019 року у справі №807/1920/16 (адміністративне провадження №К/9901/29489/18) та від 21 травня 2020 року по справі №807/1652/16 (адміністративне провадження №К/9901/23090/18) Верховний Суд дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є додатковим видом одноразового грошового забезпечення військовослужбовців. Керівникам державних органів надається право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В наказі Військової частини НОМЕР_1 №120 від 25.04.2020 вказано, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.08.2008 року № 260 позивач не отримав.
При цьому, судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено того, що Військовою частиною НОМЕР_1 видавались накази про виплату матеріальної допомоги за 2020 рік, які видаються виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату, як то передбачено пунктами 7, 9 Наказу № 65.
Отже, в даному випадку підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплати вказану допомогу немає.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 25 квітня 2020 року, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 25 квітня 2020 року, з урахуванням проведеного нового розрахунку (перерахунку) грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації щодо відшкодування витрат на відрядження за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, у сумі 1889,20 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 20 коп.) та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію щодо відшкодування витрат на відрядження за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, у сумі 1889,20 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 20 коп.), колегія суддів зазначає наступне.
Інструкція про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України затверджена наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105 (далі по тексту - Інструкція № 105) визначає особливості направлення військовослужбовців Збройних Сил України у відрядження в межах України та механізм відшкодування витрат на відрядження.
Згідно з п.9 Інструкції № 105, підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 10 Інструкції № 105, окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням).
Відповідно: до абзацу 6 пункту 11 Інструкції № 105, сума добових визначається із урахуванням наказу про відрядження та відповідних первинних документів.
Пунктом 13 Інструкції № 105 встановлено, що витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.
Згідно з п.18 Інструкції № 105, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого військовослужбовця, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
Відповідно до пункту 20 Інструкції № 105, виплата добових та відшкодування витрат на найм житлового приміщення здійснюються за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них).
Відмітки засвідчуються підписом та гербовою печаткою: в апараті Міністерства оборони України - керівника структурного підрозділу Міністерства оборони України або його заступника; у Генеральному штабі Збройних Сил України - керівника структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України або його заступника; в інших органах військового управління - керівника органу військового управління або його заступника; у з'єднанні - командира з'єднання або його заступника; у військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях - командира (начальника, керівника) військової частини (військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, установи, організації) або його заступника; в установах, організаціях, на підприємствах та інших органах державної влади - посадової особи, яка має право засвідчувати документи гербовою печаткою.
Згідно з абз.10 пункту 24 Інструкції № 105, виплата добових військовослужбовцям не здійснюється за дні, коли вони (у передбачених законодавством випадках) забезпечуються триразовим харчуванням за рахунок держави, а також за період, коли відрядженому здійснюються польові виплати (морське грошове забезпечення).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.10.2019 № 319 позивач вибув у відрядження з військової частини НОМЕР_1 м. Чугуїв до військової частини НОМЕР_9 смт. Десна з 31.10.2019 на 58 днів по 27.12.2019.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.11.2019 № 348 позивач фактично повернувся із відрядження з військової частини НОМЕР_9 смт. Десна до військової частини НОМЕР_1 м. Чугуїв 29.11.2019.
При цьому, судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено того, що ним після повернення з відрядження до Військової частини НОМЕР_1 було подано посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття та прибуття з відрядження, закріплені печаткою військової частини НОМЕР_9 , НОМЕР_1 .
Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для виплати позивачу витрат на відрядження за оскаржуваний період.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації щодо відшкодування витрат на відрядження за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, у сумі 1889,20 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 20 коп.) та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію щодо відшкодування витрат на відрядження за 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, у сумі 1889,20 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 20 коп.)
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації щодо відшкодування витрат на дієтичне харчування (дієта № 5) за період з 08 січня по 27 січня 2020 року, з 06 лютого по 10 березня 2020 року, з 17 березня по 30 березня 2020 року та витрат на придбання препарату MPІVIROPACK Plus, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, на загальну суму 22000,00 грн. (двадцять дві тисячі гривень 00 коп.) та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію щодо відшкодування витрат на дієтичне харчування (дієта № 5) за період з 08 січня по 27 січня 2020 року, з 06 лютого по 10 березня 2020 року, з 17 березня по 30 березня 2020 року та витрат на придбання препарату MPIVІROPACK Plus, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, на загальну суму 22000 грн. (двадцять дві тисячі гривень), колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 затверджено норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань.
Так, вказаною постановою Кабінету Міністрів України зокрема затверджено норму №5 - лікувальну.
Відповідно до пункту 1 примітки до норми № 5 - лікувальна, за цією нормою за рахунок держави харчуванням забезпечуються хворі, які відповідно до законодавства мають право на лікування або обстеження у військово-медичних та медичних закладах МВС, ДСНС (госпіталях, клініках, стаціонарах та інших медичних закладах, а також у медичних батальйонах, ротах, загонах тощо), за винятком хворих, які забезпечуються харчуванням за нормою № 2.
За таких обставин, за нормою №5 - лікувальна, за рахунок держави харчуванням забезпечуються хворі, які відповідно до законодавства мають право на лікування або обстеження у військово-медичних та медичних закладах.
Відповідно до наданої позивачем виписки із медичної картки стаціонарного хворого №10898 лікування він пройшов.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 не затверджено такої норми харчування, як «№5 - дієтична».
Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 затверджено таку норму харчування, як «№ 9 дієтична».
Відповідно до пункту 1 примітки до норми № 9 - дієтична, за цією нормою за рахунок держави забезпечуються дієтичним харчуванням військовослужбовці, які страждають на хвороби органів травлення і харчуються в їдальнях військових частин: а) військовослужбовці строкової військової служби; б) інженерно-технічний склад, який безпосередньо обслуговує літальні апарати; в) курсанти та слухачі, які не мають офіцерських звань; г) військовослужбовці строкової військової служби, пов'язаної із здійсненням стрибків з парашутом; ґ) військовослужбовці, які проходять службу у місцевості із складними кліматичними умовами на висоті понад 1000 метрів над рівнем моря; д) військовослужбовці, які проходять службу на надводних кораблях. Зарахування на харчування за цією нормою здійснюється згідно з наказом командира військової частини на підставі висновків начальника медичної служби військової частини. Термін забезпечення дієтичним харчуванням не повинен перевищувати 3 місяців. Одночасно на дієтичне харчування може бути зараховано не більш як 2 відсотки особового складу, який харчується в їдальні військової частини.
За таких обставин, зарахування на харчування за нормою № 9 дієтична здійснюється згідно з наказом командира військової частини на підставі висновків начальника медичної служби військової частини.
Судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено складення висновків начальника медичної служби військової частини, на підставі якого міг бути складеним відповідний наказ командира військової частини.
При цьому, позивач зокрема просив суд зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію щодо відшкодування витрат на дієтичне харчування (дієта № 5).
Відповідно до наданої позивачем виписки із медичної картки стаціонарного хворого визначено рекомендації виключно позивачу, а не командуванню військової частини НОМЕР_1 . Так, згідно вказаної виписки рекомендовано, зокрема, дотримання дієтичного харчування стіл №5 - протягом 6 місяців та продовжити прийом софосбувір/ледіпасвір 400/900 мг. 1 табл. на добу зранку - 12 тижнів.
Разом з цим, у вказаній рекомендації не зазначено про прийом препарату MPIVІROPACK Plus.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що дієтичне харчування вдалось забезпечити лише за рахунок самостійного придбання їжі, яка вважається дієтичною, за власні грошові кошти. Також, зазначено, що ним було витрачено кошти на придбання противірусного препарату MPIVІROPACK Plus за період лікування.
При цьому, позивачем не надано належних доказів понесених витрат.
Таким чином, позовні вимоги у даній частині є необгрунтованими та безпідставними.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошової компенсації щодо відшкодування витрат на дієтичне харчування (дієта № 5) за період з 08 січня по 27 січня 2020 року, з 06 лютого по 10 березня 2020 року, з 17 березня по 30 березня 2020 року та витрат на придбання препарату MPІVIROPACK Plus, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, на загальну суму 22000,00 грн. (двадцять дві тисячі гривень 00 коп.) та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію щодо відшкодування витрат на дієтичне харчування (дієта № 5) за період з 08 січня по 27 січня 2020 року, з 06 лютого по 10 березня 2020 року, з 17 березня по 30 березня 2020 року та витрат на придбання препарату MPIVІROPACK Plus, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, на загальну суму 22000 грн. (двадцять дві тисячі гривень).
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, колегія суддів зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов'язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.
В даній справі колегія суддів не вбачає підстав для застосування судового контролю.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат позивачем не оскаржено, а тому останнє в даній частині не підлягає перегляду.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 по справі № 520/18214/2020 - залишити без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова