14 червня 2021 р. Справа № 520/3605/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О.) по справі № 520/3605/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 :
індексації грошового забезпечення за період з 29.11.2017 по 30.11.2020;
грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2020 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 22 роки;
перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 та норм приміток Додатків 1-14 до неї;
грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно;
підйомної допомоги в розмірі грошового забезпечення на військовослужбовця і 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :
індексацію грошового забезпечення за період з 29.11.2017 по 30.11.2020;
грошову допомогу на оздоровлення за 2017-2020 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 22 років, та включенням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення";
грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно;
підйомну допомогу в розмірі грошового забезпечення на військовослужбовця і 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 30.11.2020, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, на 01.01.2019, на 01.01.2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, одноразової грошової допомоги по звільненню, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 позовну заяву повернуто позивачу.
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а тому звільнений від сплати судового збору за подання позову.
Щодо строків звернення до суду, вказує, що ним пропущено такий строк з поважних підстав, оскільки з моменту його звільнення з військової частини позивач звертався до відповідача щодо виплати належних йому сум. Крім того про можливість оскаржити бездіяльність військової частини ОСОБА_1 дізнався з мережі Інтернет у лютому 2021 року, у зв'язку з чим пропустив строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України.
Також посилається на п. 3 розділу VI «Прикінцевих положень» КАС України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, ст. 122 КАС України продовжуються на строк дії такого карантину.
Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач) не надала відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2021 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та несплати судового збору, надано строк для подання клопотання про поновлення строку разом із доказами, які підтверджують наявність непереборних та об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне звернення позивача до суду, а також для сплати судового збору.
26.03.2021 позивач на виконання вимог ухвали суду подав клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних підстав для його поновлення. Також зазначив, що він звільнений від сплати судового збору, оскільки є учасником бойових дій.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення. Позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, зокрема, заявлено вимоги, що стосуються виплати компенсації за неотримане речове майно, строк звернення до суду з якими складає один місяць. Зазначив, що викладені позивачем у клопотанні про поновлення строку обставини не є такими, що перешкоджали вчасному зверненню до суду та не є поважними підставами для поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки звільняючись в жовтні 2020 року з військової служби, позивач був ознайомлений зі змістом наказу командира Військової частини від 01.10.2020, який не містить інформації про право позивача на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Також за висновком суду першої інстанції, позивач не звільнений від сплати судового збору, оскільки позовні вимоги не пов'язані з порушенням його соціальних прав саме як учасника бойових дій.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.
Щодо пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 2 ст. 122 КАС України є загальною нормою, яка визначає строк звернення до суду і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частина 5 ст. 122 КАС України є спеціальною нормою у розв'язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 КАС України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що віднесення справ стосовно невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно, до юрисдикції адміністративних судів робить актуальним питання про строки звернення до суду за захистом цього права, оскільки фактично спір стосується відновлення майнового стану у зв'язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби.
Таким чином, з огляду на предмет у зазначеній категорії справ, вони належать до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосуються порушення майнових прав особи, яке пов'язане зі звільненням з публічної служби.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку із особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 91 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.
Дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.
Специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ.
В той же час, враховуючи специфіку публічно - правових спорів, для вирішення яких КАС України визначені спеціальні строки, колегія суддів вважає достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2019 у справі № 821/2/18.
Отже, визначальним під час залишення позовної заяви без руху з підстав пропуску строку звернення до суду є момент, з яким пов'язано початок перебігу такого строку.
В даному випадку, суд першої інстанції помилково пов'язав початок перебігу шестимісячного строку звернення до суду із датою прийняття наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2020 № 189-РС.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 ст. 91 цього Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178): виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно п. 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку № 178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку № 178).
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі -Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в п. 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23 серпня 2019 року в справі № 2040/7697/18.
Отже, оскільки виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно здійснюється за заявою (рапортом), яку військовослужбовець може подати й після свого звільнення, строк звернення до суду починається із моменту ознайомлення особи з наслідками розгляду такої заяви (рапорту).
Відтак, без дослідження обставин звернення позивача за отриманням бажаної довідки, та виплати на її підставі грошової компенсації, у суду відсутня можливість стверджувати про пропуск ним строку звернення до адміністративного суду.
З наведеним кореспондується право суду, закріплене в ч. 3 ст. 123 КАС України залишити позовну заяву без розгляду у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вказані обставини не встановлено, а лише зазначено про відсутність доказів в підтвердження доводів позивача щодо його звернення до відповідача за отриманням грошової компенсації.
Крім того, колегія суддів зауважує, що наказ відповідача про виключення позивача зі списків особового складу військової частини прийнято 01.10.2020, при цьому, до суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся 01.03.2021, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого КАС України.
Посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 815/2681/17, від 22.01.2020 у справі № 620/1982/19 колегія суддів вважає помилковими, оскільки правовідносини у цих справах не є тотожними правовідносинам у справі, що розглядається. Предметом позову у справах № 815/2681/17 та 620/1982/19 було стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, в той час як предметом позову у справі, що розглядається є, зокрема, невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні.
Щодо сплати судового збору.
Як на підставу звільнення від сплати судового збору позивач посилався на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Натомість, суд першої інстанції вважав, що на позивача у спірних правовідносинах не розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору за п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки позовні вимоги, заявлені ним, не пов'язані з порушенням його права на соціальних захист саме, як учасника бойових дій, а тому він зобов'язаний сплачувати судовий збір на загальних підставах.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору є стягнення з військової частини, де проходив службу ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористане речове майно, піднайомної допомоги, здійснення перерахунку та виплати посадового окладу.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За приписами статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці».
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Суми гарантійних і компенсаційних виплат, а також виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з абзацом першим пункту 2.2 та підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.
Таким чином, посадовий оклад, грошова допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні, піднайомна допомога є складовими частинами грошового забезпечення позивача.
За таких обставин, позивач в цій справі звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, суд першої інстанції помилково залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху з підстав ненадання суду документу про сплату судового збору та в подальшому повернув апеляційну скаргу позивачу.
Відповідно до вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, не з'ясувавши всі обставини справи, неправильно застосувавши норми процесуального права, помилково дійшов висновку про залишення позову без руху, а тому, передчасно повернув позовну заяву позивачу, позбавивши його, таким чином, права на судовий захист.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 по справі № 520/3605/21 - - скасувати.
Справу № 520/3605/21 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій