14 червня 2021 року справа №200/11336/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гайдара А.В., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року в справі № 200/11336/20-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б., складено у повному обсязі 24 грудня 2020 року в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі - відповідач), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини, зобов'язати призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини за заявою від 04.11.2020.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 в місті Горлівці Донецької області народилася дитина - ОСОБА_2 . Народження дитини зареєстроване Торецьким відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про що видано відповідне свідоцтво.
Позивач разом з дочкою перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради згідно з довідками ВПО від 04.11.2020.
ОСОБА_1 04.11.2020 звернулася до відповідача з документами для призначення допомоги при народженні дитини, проте отримала повідомлення від 11.11.2020 про відмову в призначенні допомоги при народжені дитини, оскільки звернення надійшло після спливу 12 місяців після народження дитини.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 11.11.2020 п/в 84511 про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини.
Визнано протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявою від 04 листопада 2020 року.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявою від 04 листопада 2020 року.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 04.11.2020 звернулась до управління з приводу призначення допомоги при народженні дитини на дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Апелянт наголошує, що позивач звернувся до управління поза межами строку, встановленого п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2001 № 1751, у зв'язку з чим рішенням від 11.11.2020 позивачу відмовлено в призначенні виплат державної допомоги при народженні дитини.
Таким чином, управління діяло у відповідності до норм чинного законодавства, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4 зв.бік).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Горлівці Донецької області народилася дочка ОСОБА_2 (а.с. 5).
Згідно з довідками від 04.11.2020 позивача та її дочку взято на облік як внутрішньо переміщених осіб у м. Бахмуті Донецької області (а.с. 7).
Позивач 04.11.2020 звернулася до УПСЗН Бахмутської міської ради з заявою про призначення допомоги при народженні дитини (а.с. 28-29).
Рішенням управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 11.11.2020 вирішено не призначати допомогу позивачу на підставі п. 12 Порядку, оскільки звернення за її призначенням надійшло пізніше 12 календарних місяців після народження дитини (а.с. 33).
Вважаючи, що відповідач, відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини, не врахував усіх фактичних обставин, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України регламентовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Відповідно до частини сьомої та дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).
Так, відповідно пункту 13 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після ІНФОРМАЦІЯ_3 , надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, з заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини позивач вперше звернулася до УПСЗН з пропуском встановленого законом строку, надавши до неї повний перелік необхідних документів.
З пункту 12 Порядку № 1751 вбачається, що виплата допомоги при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини, зобов'язання призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини за заявою від 04.11.2020.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 139, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року в справі № 200/11336/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року в справі № 200/11336/20-а - залишити без змін.
Повний текст судового рішення складено та підписано 14 червня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів А. В. Гайдар
І. В. Геращенко
І. Д. Компанієць