ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 червня 2021 року м. Київ № 640/17689/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
суддів - Кузьменко А.І., Маруліної Л.О.,
розглянувши у загальному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач, КМУ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність КМУ щодо затвердження порядку проведення експертизи вихідних даних на відповідність чинним стандартам, нормам та правилам;
- зобов'язати затвердити порядок проведення експертизи вихідних даних на відповідність чинним стандартам, нормам та правилам.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про ринок природного газу» до 1 жовтня 2015 року не прийнято та не затверджено нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки, як зазначає представник КМУ, на виконання зазначених позивачем положень Закону України «Про ринок природного газу», а також за доручення Прем'єр-міністра України А. Яценюка від 16 червня 2015 року №19217/1/1-15 відповідно до абзацу шістнадцятого частини дев'ятої статті 19 Закону України «Про ринок природного газу» КМУ прийнято постанову від 30 вересня 2015 року №813 «Про визначення незалежних організацій, які проводять незалежну експертизу вихідних даних проектів будівництва об'єктів газотранспортної або газорозподільної системи»; зазначено, що спірною бездіяльністю не порушуються права позивача, оскільки останній не є суб'єктом спірних правовідносин.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/17689/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання; відмовлено у залученні до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Громадської організації «За ринок природного газу без корупції».
У підготовчому засіданні 11 грудня 2019 року суд за наслідками розгляду клопотання представника позивача про залучення в якості третьої особи Міністерства енергетики та вугільної промисловості відмовив у задоволенні клопотання; судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні колегією у складі трьох суддів.
У судовому засіданні 12 березня 2020 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд завершив розгляд справи у письмовому провадженні.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, судом при вирішенні спору по суті враховується таке.
Відповідно до абзацу 16 частини дев'ятої статті 19 Закону України «Про ринок природного газу» за ініціативи замовника може бути проведена незалежна експертиза вихідних даних на відповідність чинним стандартам, нормам та правилам. Проведення експертизи здійснюється незалежними організаціями, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною дев'ятою Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що до 1 жовтня 2015 року Кабінету Міністрів України, центральним органам виконавчої влади, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг: забезпечити прийняття та затвердження нормативно-правових актів, передбачених цим Законом (крім процедури сертифікації операторів газотранспортних систем); забезпечити перегляд і скасування своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Зазначені висновки були неодноразово відображені в судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема в рішенні від 02 квітня 2014 року, прийнятому по справі № К/800/42688/13.
Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 10 квітня 2012 року в справі №21-1115во10 зазначає: «суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням».
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.
Враховуючи зазначене, в межах розгляду цієї адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов'язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.
При цьому, реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов'язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.
Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право.
Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього неможливо виконати завдання судочинства.
Вважаючи, що відповідачем вчинено бездіяльність, яка полягає у невиконанні вимог частини дев'ятої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» щодо незабезпечення прийняття до 1 жовтня 2015 року та незатвердження нормативно-правових актів, передбачених цим Законом в частині не встановлення порядку проведення експертизи вихідних даних на відповідність чинним стандартам, нормам та правилам, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Обґрунтовуючи право на звернення до суду, позивач посилається на те, що він як інженер-проектувальник, який здійснює розробку проектів будівництва газових мереж, є суб'єктом правовідносин, в яких буде застосовано цей нормативно-правовий акт.
Відповідно до абзацу шістнадцятого частини дев'ятої статті 19 Закону України «Про ринок природного газу» КМУ прийнято постанову від 30 вересня 2015 року №813 «Про визначення незалежних організацій, які проводять незалежну експертизу вихідних даних проектів будівництва об'єктів газотранспортної або газорозподільної системи», якою встановлено, що проведення незалежної експертизи вихідних даних проектів будівництва об'єктів газотранспортної або газорозподільної системи здійснюється незалежними організаціями, що відповідають критеріям, встановленим Міністерством розвитку громад та територій. Міністерству енергетики та вугільної промисловості за погодженням з Міністерством розвитку громад та територій у двотижневий строк забезпечити формування та оприлюднення на власному офіційному веб-сайті переліку незалежних організацій, які проводять незалежну експертизу.
Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України
Про затвердження Переліку експертних організацій, які можуть проводити незалежну експертизу вихідних даних проектів будівництва об'єктів газотранспортної або газорозподільної системи від 13 квітня 2020 року №239 відповідно до абзацу шістнадцятого частини дев'ятої статті 19 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №813 «Про визначення незалежних організацій, які проводять незалежну експертизу вихідних даних проектів будівництва об'єктів газотранспортної або газорозподільної системи», Критеріїв яким повинні відповідати експертні організації, що здійснюють експертизу проектів будівництва, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 15 серпня 2017 року №204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 вересня 2017 року за №1140/31008, затверджено Перелік експертних організацій, які можуть проводити незалежну експертизу вихідних даних проектів будівництва об'єктів газотранспортної або газорозподільної системи, серед яких відсутній ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, позивач не надав будь-якого доказу, який міг би підтвердити, що він є суб'єктом спірних відносин, зокрема, відсутні жодні докази щодо наявності у позивача права на проведення незалежної експертизи вихідних даних на відповідність чинним стандартам, нормам та правилам, оскільки положеннями Закону України «Про ринок природного газу» проведення експертизи покладено на незалежні організації, а не на фізичних осіб, які є кваліфікованими інженерами-проектувальниками.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що порушення має бути реальним, чого позивачем суду не доведено.
При цьому, звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
У спірному випадку, позивачем не наведено доводів, а судом не встановлено порушення прав, свобод та законних інтересів позивача станом на дату виникнення спірних відносин у межах даної справи, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач - Кабінет Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2).
Головуюча суддя Н.А. Добрівська
Судді А.І. Кузьменко
Л.О. Маруліна