ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 червня 2021 року м. Київ № 640/20482/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві та просить суд:
- визнати протиправну бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 25.03.2020 та 16.06.2020, в тому числі, на електронну скриньку;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві в особі Департаменту внутрішньої безпеки розглянути скарги ОСОБА_1 за її участі та допустити рішення в цій частині до негайного виконання;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві в особі Департаменту внутрішньої безпеки надати відповідь на скарги ОСОБА_1 від 25.03.2020 та 16.06.2020, за результатами розгляду, на електронну пошту.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що розгляд її скарг від 25.03.2020, 16.02.2020 за її участі не відбувався, відповіді на електронну скриньку їй не надходили, що, в свою чергу, має своїм наслідком порушення її прав та охоронюваних законом інтересів.
Представником відповідача подано пояснення, у яких останній заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що скарги позивача від 16.03.2020, 16.06.2020 розглянуті, та листами від 06.04.2020 №Ю-148/125/12/03-2020 та від 24.06.2020 №Ю-327/42-10/03-2020 надано відповідь.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Національної поліції у м. Києві із скаргою від 25.03.2020, у якій просила, серед іншого, запросити її особисто на розгляд такої скарги та надати офіційно відповідь, в тому числі, на електронну пошту.
Листом від 06.04.2020 №Ю-148/125/12/03-2020 відповідачем надано відповідь, за наслідком розгляду скарги від 25.03.2020, де вказано про відсутність фактів, які б вказували на порушення в діях поліцейських Дарницького управління вимог законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» або інших нормативно-правових актів і відомчих інструкцій, регламентуючих діяльність поліцейських.
16.06.2020 позивачем подано ГУ НП у м. Києві скаргу, у якій, зокрема, просила розглянути її за своэї участі, а відповідь продублювати на електронну пошту.
Листом від 24.06.2020 №Ю-327/42-10/03-2020 ГУ НП у м. Києві, за наслідком розгляду скарги позивача від 16.06.2020, повідомило, що з метою проведення об'єктивної, повної та всебічної перевірки викладених відомостей, заява направлена на адресу керівництва Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві, за результатами розгляду буде проінформовано додатково підрозділом.
ОСОБА_1 вважає, що відповідач порушує її права та охоронювані законом інтереси, з огляду на що, звернулась до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), у відповідності до статті 1 якого громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно із частиною 1 статті 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Статтею 17 Закону № 393/96-ВР визначено, що скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.
Відповідно до статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Між тим, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 №930, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.12.2017 за №1493/31361 затверджено Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (далі - Порядок №930), який установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.
Порядок №930 затверджений відповідно до статті 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Указу Президента України від 07 лютого 2008 року №109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348, підпункту 42 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, та з метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, поліпшення, удосконалення організації їх особистого прийому в органах та підрозділах Національної поліції України.
Згідно із пунктами 4, 5 розділу I Порядку №930 розгляд звернень та особистий прийом громадян в органах та підрозділах поліції є складовою механізму реалізації прав громадян на внесення до органів державної влади пропозицій щодо поліпшення їх діяльності, виявлення недоліків у роботі, оскарження дій посадових осіб та органів державної влади.
Громадяни України мають право звернутися до органів (підрозділів) поліції, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями з питань, пов'язаних з діяльністю Національної поліції України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, із заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.
Розділом V Порядку №930 встановлено наступне.
Скарга на дії чи рішення органу (підрозділу) поліції або їх посадових осіб подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до законодавства України, у разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Розгляд скарг громадян на дії (бездіяльність) працівників органів (підрозділів) поліції здійснюється в порядку, передбаченому цим Порядком.
За кожною скаргою громадян на наявність порушень чи недоліків у роботі органів (підрозділів) поліції або на дії (бездіяльність) поліцейських проводиться ретельна перевірка органом чи підрозділом поліції, до якого звернувся зі скаргою громадянин, або тим органом (підрозділом) поліції, якому доручено проведення відповідної перевірки керівництвом Національної поліції України.
За результатами перевірки виконавець складає і подає на розгляд керівнику органу (підрозділу) поліції або його заступникам рапорт (доповідну записку), в якому (якій) зазначає чи підтвердилися наведені відомості (факти) та яких заходів вжито для усунення виявлених порушень або недоліків.
Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова відповідь.
Рішення за розглядом скарги громадянина приймає керівник органу (підрозділу) поліції (або його заступник), у провадженні якого знаходиться скарга.
У разі визнання скарги громадянина обґрунтованою або такою, що підлягає задоволенню, забезпечується повнота і своєчасність її розгляду, приймаються рішення відповідно до законодавства України і негайно вживають заходів щодо поновлення порушених прав громадянина.
Рішення вищого органу поліції за результатами розгляду скарги у разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в установлений законодавством України строк.
Забороняється надсилати скарги громадян для розгляду тим органам (підрозділам) поліції або їх посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, а також тим, які не мають повноважень для їх розгляду.
У разі необхідності підпорядкованому органу (підрозділу) поліції може бути доручено проведення додаткової перевірки конкретних обставин чи відомостей (фактів), викладених у зверненні громадянина, відповідно до законодавства України.
Розгляд і вирішення скарги, поданої з порушенням зазначеного строку, можуть бути здійснені у разі поновлення органом (підрозділом) поліції чи посадовою особою, що розглядає скаргу, строку, якщо буде визнано, що він порушений з поважних причин.
Аналіз наведених положень дають суду підстави, що у особи, яка подала скаргу наявне право на її особисту участь при розгляді останньої. В свою чергу, розгляд звернень та особистий прийом громадян в органах та підрозділах поліції є складовою механізму реалізації прав громадян на внесення до органів державної влади пропозицій щодо поліпшення їх діяльності, виявлення недоліків у роботі, оскарження дій посадових осіб та органів державної влади. Розгляд скарг громадян на дії (бездіяльність) працівників органів (підрозділів) поліції здійснюється в порядку, передбаченому Порядком №930.
Відповідно до пункту 4 розділу IV громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів (підрозділів) поліції, має права, визначені статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».
Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді (п. 5 розділу IV Порядку №930).
Судом встановлено, що у скарзі від 25.03.2020 позивач просила запросити її особисто на розгляд такої скарги та надати офіційно відповідь, в тому числі, на електронну пошту.
У скарзі від 16.06.2020 ОСОБА_1 просила розглянути її за своєї участі, а відповідь продублювати на електронну пошту.
Як вже було вказано судом вище, листом від 06.04.2020 №Ю-148/125/12/03-2020 надано відповідь, за наслідком розгляду скарги від 25.03.2020, де вказано про відсутність фактів, які б вказували на порушення в діях поліцейських Дарницького управління вимог Законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» або інших нормативно-правових актів і відомчих інструкцій, регламентуючих діяльність поліцейських.
Між тим, листом від 24.06.2020 №Ю-327/42-10/03-2020 ГУ НП у м. Києві, за наслідком розгляду скарги позивача від 16.06.2020, повідомило останнє, що з метою проведення об'єктивної, повної та всебічної перевірки викладених відомостей, заява направлена на адресу керівництва Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві, за результатами розгляду буде проінформовано додатково підрозділом.
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд звертає увагу, що відповідачем при розгляді скарг позивача від 25.03.2020, 16.06.2020 не забезпечено її право на особистий розгляд відповідних скарг. При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 просила свої скарги розглянути за її участі та запросити на особистий прийом.
Суд акцентує увагу на тому, що не забезпечення відповідачем механізму реалізації прав позивача, які визначені статтею 18 Закону № 393/96-ВР, пунктом 4 розділу IV Порядку №930 шляхом розгляду скарг від 25.03.2020, 16.06.2020 є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 .
Варто наголосити, що розділом III Порядку №930 визначено організацію особистого прийому громадян. В даному випадку, ГУ НП у м. Києві проігноровано право позивача на участь у розгляді її скарги особисто, у тому числі її прохання запросити на такий розгляд.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді ним скарг ОСОБА_1 , в порядку Закону України «Про звернення громадян», а саме за її особистої участі.
З урахуванням чого, суд вважає наявними підстави для зобов'язання ГУ НП у м. Києві в особі Департаменту внутрішньої безпеки розглянути скарги ОСОБА_1 від 25.03.2020, 16.06.2020 за її участі в порядок та спосіб встановлений Законом України «Про звернення громадян».
Між тим, суд наголошує, що в матеріалах справи наявні відповіді відповідача від 06.04.2020 №Ю-148/125/12/03-2020, від 24.06.2020 №Ю-327/42-10/03-2020. В тому числі, такі відповіді долучені позивачем до позовної заяви, що підтверджує факт їх отримання.
Суть інших позовних вимог ОСОБА_1 полягає в тому, що, на її думку, відповідачем протиправно не забезпечено скерування таких відповідей електронною поштою. В той же час, суд звертає увагу, що ані Законом № 393/96-ВР, ані Порядком №930 не передбачено обов'язку ГУ НП у м. Києві надавати відповіді на скаргу електронною поштою. Наведеними нормативно-правовими актами покладено обов'язок на суб'єкта владних повноважень надати таку відповідь та надіслати її у строки встановлені законом.
Суд також враховує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 №464/5990/16-а.
Враховуючи те, що відповіді на скарги позивача отримані нею письмово, у строки встановленні законом, на думку суду, не надсилання відповідачем відповідних відповідей електронною поштою не порушує права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , та не може вказувати на протиправну бездіяльність ГУ НП у м. Києві, і як наслідок, свідчити про наявність правових підстав для зобов'язання його вчинити певні дій в цій частині.
Підсумовуючи наведене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Суд відмічає, що в ході розгляду справи встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 в частині не розгляду її скарг від 25.03.2020, 16.06.2020 за її присутності, тобто порушення відповідачем вимог статті 18 Закону № 393/96-ВР. Саме в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.
Що ж стосується вимоги позивача про допущення рішення до негайного виконання в цій частині слід вказати наступне.
Згідно із частиною 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Позовні вимоги в частині зобов'язання розглянути скарги позивача за її участі, на думку суду, з урахуванням положень статті 371 КАС України не підлягають до негайного виконання, а тому суд не вбачає підстав для допуску рішення до негайного виконання в цій частині.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, б. 15, код ЄДРПОУ 40108583) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві в особі Департаменту внутрішньої безпеки розглянути скарги ОСОБА_1 від 25.03.2020, 16.06.2020 за її участі в порядок та спосіб встановлений Законом України «Про звернення громадян».
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, б. 15, код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева