ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 червня 2021 року м. Київ № 826/2061/17
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
ОСОБА_1
до Апеляційного суду м. Києва в особі Голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду м. Києва Орлюка Дмитра Леонідовича
про поновлення на роботі,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Голови Апеляційного суду м. Києва, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд про:.
- визнати протиправним і скасувати наказ Голови Апеляційного суду м. Києва №580-ОС від 30.12.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду м. Києва;
- визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду м. Києва в особі Голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду м. Києва Орлюка Дмитра Леонідовича щодо незарахування ОСОБА_1 до штату суддів Апеляційного суду м. Києва на посаду судді;
- зобов'язати Апеляційний суд м. Києва в особі Голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду м. Києва Орлюка Дмитра Леонідовича зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Апеляційного суду м. Києва на посаду судді Апеляційного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2017 року у адміністративній справі №826/2061/17 відкрито провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2017 року провадження у адміністративній справі № 826/2061/17 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 800/2698/16.
Через канцелярію суду надійшло клопотання від позивача про поновлення провадження у адміністративній справі у зв'язку з набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 800/2698/16.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року за клопотанням позивача поновлено провадження в адміністративній справі №826/2061/17 та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року замінено первісного відповідача на належного Апеляційний судом міста Києва в особі Голови Ліквідаційної комісії Апеляційного суду міста Києва Орлюка Дмитра Леонідовича.
Відповідач відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надав, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Матеріали справи свідчать, що наказом Голови Апеляційного суду міста Києва від 30 грудня 2016 року №580-ОС «Про відрахування ОСОБА_1 » відповідно до статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», керуючись пунктом 4 частини першої статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 відраховано зі штату суддів Апеляційного суду міста Києва 29 вересня 2016 року у зв'язку з прийняттям постанови Верховною Радою України про звільнення судді. Підстава: постанова Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1626-VIII «Про звільнення судді».
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до положень статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв'язку з порушенням ним присяги судді.
Факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції».
На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видає указ про звільнення судді з посади.
На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
Відповідно до статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
Наявні у справі докази підтверджують, що постановою Верховної Ради України від 21 листопада 1992 року №2815-XII позивача обрано суддею Київського міського суду; постановою Верховної Ради України від 26 грудня 2002 року №413-ІV ОСОБА_1 обрано на посаду безстроково судді Апеляційного суду міста Києва, з огляду на що суб'єктом призначення та звільнення позивача є саме Верховна Рада України, яка і прийняла постанову №1626-VIII від 29 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд встановив, що Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №800/528/16 позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді. Вказане рішення суду у зв'язку з тим, що не було подано апеляційної скарги набрало законної сили у січні 2020 року.
У рішенні Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №800/528/16 встановлено про факт порушення вимог про особисте голосування народних депутатів на позачерговому засіданні Верховної Ради України 29 вересня 2016 року та порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено незаконність звільнення позивача з посади судді Апеляційного суду міста Києва.
Оскільки єдиною підставою для звільнення позивача є постанова Верховної ради України від 29 вересня 2016 року №1626-VIII, скасована у судовому порядку, суд вважає, що наказ Голови Апеляційного суду м. Києва від 30 грудня 2016 року №580-ОС про відрахування ОСОБА_1 фактично прийнятий за відсутності правових підстав, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.
В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування позивача до штату суддів Апеляційного суду міста Києва на посаду судді та зобов'язання зарахувати позивача до штату суддів Апеляційного суду міста Києва на посаду судді, суд звертає увагу на наступе.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Суддя обіймає посаду безстроково. Повноваження судді припиняються у разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.
Відповідно до частини першої статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, крім випадків звільнення судді з посади або припинення його повноважень відповідно до Конституції України та цього Закону.
Вище встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося незаконно, вона вважається поновленою у статусі судді та на неї розповсюджуються усі закріплені у Конституції України та Законі України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема щодо перебування посаді судді до досягнення ним шістдесяти п'яти років.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №800/535/16.
Крім того, у згаданій постанові Верховний Суд вказав, що за такого правового регулювання, у разі скасування постанови Верховної Ради України про звільнення судді з посади повноваження поновлення належить голові місцевого суду.
Таким чином, у разі скасування постанови Верховної Ради України про звільнення судді з посади повноваження щодо поновлення особи на посаді судді Апеляційного суду міста Києва належить Голові цього суду.
Разом з тим, суд встановив, що відповідно до Указу Президента України від 29 грудня 2017 року №452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд міста Києва та Апеляційний суд Київської області та, відповідно, утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ.
Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Наказом Державної судової адміністрації від 20 вересня 2018 року №474 «Про забезпечення виконання Указу Президента від 20 вересня 2018 року №452/2017» (далі по тексту - наказ №474) утворено ліквідаційну комісію Апеляційного суду міста Києва, Головою якої визначено ОСОБА_2 .
У пунктах 2-4 наказу №474 зазначено, що Ліквідаційним комісіям апеляційних судів необхідно забезпечити здійснення своїх повноважень з наступного робочого дня за днем опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду. Затвердити План заходів з ліквідації апеляційних судів, зазначених у підпунктах 1 - 25 пункту 1 цього наказу, що додається. Головам ліквідаційних комісій апеляційних судів забезпечити виконання затвердженого Плану заходів з ліквідації відповідних судів, зазначеного у пункті 3 цього наказу.
Таким чином, усі повноваження Голови Апеляційного суду міста Києва виконує Голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2 .
Як встановлено вище, постановою Верховної Ради України від 26 грудня 2002 року №413-ІV ОСОБА_1 обрано на посаду судді Апеляційного суду міста Києва, проте, оскільки даний суд припинив здійснення правосуддя та перебуває у стані припинення, поновлення позивача на посаді судді Апеляційного суду міста Києва є неможливим.
Водночас статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У зв'язку із наведеним суд вважає, що належним способом захисту позивача та відновлення його порушеного права буде зарахування до штату суддів Апеляційного суду міста Києва на посаду судді.
Суд звертає увагу, що статус ОСОБА_1 як судді Апеляційного суду міста Києва відновився з моменту набрання законної сили рішенням Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №№800/528/16 про скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1627-VIII «Про звільнення судді», та передбачає безумовний обов'язок відповідача зарахувати позивача до штату суддів Апеляційного суду міста Києва, без окремої вказівки у рішенні Верховного Суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 у справі щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 визначено протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
З огляду на викладене, суд вважає, що поведінка відповідача у межах спірних правовідносин щодо невиконання законної вимоги ОСОБА_1 щодо зарахування її до штату суддів Апеляційного суду міста Києва носить характер протиправної бездіяльності та перешкоджає відновленню порушених прав позивача за наслідками розгляду Верховним Судом справи №800/528/16.
У свою чергу, доведена протиправна бездіяльність відповідача є підставою для зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Апеляційного суду міста Києва на посаду судді.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачем не доведена правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Апеляційного суду м. Києва в особі Голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду м. Києва Орлюка Дмитра Леонідовича (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А, ЄДРПОУ 02894757) про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати наказ Голови Апеляційного суду м. Києва №580-ОС від 30.12.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду м. Києва.
3. Визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду м. Києва в особі Голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду м. Києва Орлюка Дмитра Леонідовича щодо незарахування ОСОБА_1 до штату суддів Апеляційного суду м. Києва на посаду судді.
4. Зобов'язати Апеляційний суд м. Києва в особі Голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду м. Києва Орлюка Дмитра Леонідовича зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Апеляційного суду м. Києва на посаду судді Апеляційного суду м. Києва.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.А. Качур