10 червня 2021 року Справа № 580/4654/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гараня С.М.,
суддів: Білоноженко М.А., Тимошенко В.П.,
за участі:
секретаря судового засідання - Ковтун Л.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 580/4654/20 за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 580/4654/20 за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, в якій просить ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в новому обсязі.
Свою заяву мотивує тим, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України № 1-р(II)/2021 від 07.04.2021 у справі № 3-333/2018(4498/18) визнано такою, що не відповідає Конституції України частину третю статті 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' від 28.02.1991 №796-XII (далі також - Закону №796-XII) у редакції Закону України ''Про внесення змін і визнання таким, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України'' від 28.12.2014 №76- VII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
31.05.2021 ухвалою суду призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 10.06.2021 об 11 год. 00 хв.
У судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Положеннями частини другої статті 368 КАС України встановлено, що неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 580/4654/20 за відсутності учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви та її вирішення по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправною щодо неприйняття за її заявою від 15 вересня 2020 року розпорядження по розрахунку (перерахунку) її основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 49,50,54,67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області усунути порушення права на розмір основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 49,50,54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яке підтверджено постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2012 року по справі №2-а-670/12 на момент виникнення спірних правовідносин, прийнявши для цього відповідне розпорядження.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №580/4654/20, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Серед підстав для відмови в задоволенні позовних вимог викладених в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №580/4654/20 зазначено, що відповідно до ст. 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції, що була чинною станом на 22 липня 2011 року, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IІ групи - у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Положеннями ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Проте, з набранням чинності Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” та постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” від 06 липня 2011 року № 745 було змінено правові підстави та розміри соціальних виплат особам, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому позивач з 23 липня 2011 року втратив право на виплату додаткової пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розмір вказаної соціальної виплати.
Відповідне повноваження Кабінетом Міністрів України було реалізоване шляхом прийняття постанови “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” від 06 липня 2011 року № 745. Вказана постанова набула чинності 23 липня 2011 року.
У зв'язку з цим 23 липня 2011 року особи, які набули статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, втратили право на виплату відповідних виплат у розмірах, встановлених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З огляду на приписи п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” у 2012 році норми і положення, зокрема, ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Тотожні правила застосування ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” були встановлені також п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2013 рік”.
Кабінетом Міністрів України було винесено постанову “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23 листопада 2011 року № 1210, яка набрала чинності з 01 січня 2012 року. Вказаною постановою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210). Положеннями п.п. 10, 13 Порядку № 1210 був установлений інший розмір пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ніж положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 № 76-VIII, який набув чинності з 01 січня 2015 року ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” були викладені в новій редакції.
Відповідно до ст. 51, ч. 3 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції, що діє з 01 січня 2015 року, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Відтак, з 03 серпня 2014 року відповідач правомірно продовжував виплачувати позивачу пенсію та додаткову пенсію у розмірах, що передбачені п.п. 10, 13 Порядку № 1210.
Суд наголошував також на тому, що ст. 7 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік”, п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2013 рік”, пп. 9 п. 1 розділу І Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” та Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” не були визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Підстав для неврахування положень зазначених законів відповідачем під час нарахування і виплати пенсії та додаткової пенсії позивачу починаючи з 03 серпня 2014 року - судом не встановлено.
Однак заявник звернувшись до суду із вказаною заявою зазначив, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України № 1-р(II)/2021 від 07.04.2021 у справі № 3-333/2018(4498/18) визнано такою, що не відповідає Конституції України частину третю статті 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' від 28.02.1991 №796-XII (далі також - Закону №796-XII) у редакції Закону України ''Про внесення змін і визнання таким , що втратили чинність, деяких законодавчих актів України'' від 28.12.2014 №76-VII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне, що згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII “Про Конституційний Суд України” закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України в Рішенні № 1-р(II)/2021 від 07.04.2021 України зазначив, що ч. 3 ст. 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України ''Про внесення змін і визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України'' від 28 грудня 2014 року № 76-VII, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Крім того, Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)2021 Конституційний Суд України зобов'язав Верховну Раду України протягом трьох місяців з дня ухвалення цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ, щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
З викладеного вбачається, що на день прийняття рішення від 07.12.2020 у справі № 580/4654/20 як і на день звернення позивача до суду із заявою про перегляд вказаного рішення за виключними обставинами, ч. 3 ст. 54 Закону №796-ХІІ не втратила чинність.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, тому в її задоволенні належить відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295, 361-369 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №580/4654/20 - відмовити повністю.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду 07.12.2020 у справі №580/4654/20 - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя С.М. Гарань
Судді М.А. Білоноженко
В.П. Тимошенко