Справа № 2-1534/10
02 червня 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого судді Каліуш О.В., при секретарі Федорченко О.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, ОСОБА_6, третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Горлівської міської ради про виключення майна з акту опису і зняття арешту,
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_4 просить поновити строк оскарження акта опису і арешту майна від 04.06.2009 року, виключити 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, що належить йому на праві спільної часткової власності, з акту опису і арешту майна від 04.06.2009 року, зняти арешт з цієї частки квартири, накладений постановою державного виконавця Микитівського ВДВС Горлівського МУЮ від 16.10.2008 року , посилаючись на те, що рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 12 жовтня 2007 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_6 суму боргу у розмірі 70000,00 грн., пеню 338,80 грн., судові витрати у розмірі 734,00 грн.
15 лютого 2008 року Микитівський ВДВС Горлівського МУЮ одержав виконавчі листи № 2-1677 від 12.10.2007 року видані Микитівським районним судом м. Горлівки, та відкрив виконавче провадження про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 суми боргу у розмірі 70000,00 грн., пені 338,80 грн., судових витрат у розмірі 734,00 грн.
16.10.2008 року з метою забезпечення виконання рішення Микитівського районного суду від 12.10.2007 року за № 2-1677 державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. У зв'язку з відсутністю коштів на розрахункових рахунках, рухомого майна, 04.06.2009 р. державним виконавцем була описана 1/3 частка квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві спільної часткової власності. Після складання акту опису і арешту майна державний виконавець вилучила в нього документи на квартиру для передачі (дослівно) "на експертизу". Вона не роз'яснила йому правових наслідків складання цього документа, права на оскарження акта опису і арешту майна, а тільки вказала місце, де треба розписатись.
Згідно зі Свідоцтвом про право власності на житло № 1639 від 16.12.2004 року виданим на підставі рішення виконкому Горлівської міської ради № 1323 від 15.12.2004 року, йому належить на праві спільної часткової власності 1/3 частка квартири АДРЕСА_1. Співвласниками цієї квартири є його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (по 1/3 частині). Батько є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом війни, а мати - пенсіонеркою. Крім них в квартирі зареєстровані його дружина ОСОБА_8, 1983 року народження, та його син ОСОБА_9, 2006 року народження.
Право на житло закріплене ст. 47 Конституції України, а також міжнародними правовими нормами, зокрема ст. 12 „Загальної декларації прав людини” від 12.10.1948 року та ст. 8 „Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод”.
В пункті 8 договору позики від 11.01.2007 року, на підставі якого Микитівський районний суд м. Горлівки вирішив стягнути з нього на користь ОСОБА_6 грошові кошти, записано, що в наслідок укладання цього договору не будуть порушені права і законні інтереси інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких сторони повинні утримувати за законом або договором.
Продаж 1/3 частки квартири ОСОБА_4 перетворить окрему сімейну квартиру на комунальну, і значно погіршить житлові умови його хворих батьків і майнові права його малолітнього сина. Крім того, це порушить ст. 41 Конституції України, де зазначено, що примусове відчуження таких об'єктів (права приватної власності) з повним відшкодуванням їх вартості допускається тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав повністю з підстав, наведених в позовній заяві, додавши, що в ідповідно до ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в виконавчому документі, у спосіб і порядок, визначені цим документом.
У зв'язку з відсутністю у боржника коштів, що робить неможливим виконання рішення суду, „державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про ... встановлення чи зміну способу і порядку виконання. По інших рішеннях ... встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються”.
Наприкінці травня 2009 року державний виконавець викликала боржника ОСОБА_4 до Микитівського ВДВС Горлівського МУЮ у зв'язку з „поданням до суду про заміну виконання виконавчого документа у зв'язку з ухилянням від сплати боргу за рішенням суду”. 04.06.2009 р. у присутності боржника державний виконавець склала акт опису та арешту 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 та вилучила у нього документи на квартиру (без згоди співвласників). Ніякого попередження під розпис про оскарження акту опису та арешту він не отримував.
Після цього державний виконавець не звернулася до суду з поданням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника, а розпочала процедуру продажу спірної частки квартири без законних на те підстав. ОСОБА_4 звертався до начальника Микитівського ВДВС Горлівського МУЮ Бірюкова Ю.М. з проханням не продавати його частку квартири, посилаючись на те, що це порушить конституційні права його малолітнього сина та хворих батьків, а також п.8 договору позики від 11.01.2007 року. Державний виконавець не відповіла на клопотання боржника, а продовжила процедуру продажу спірної частки квартири, залучивши експерта ОСОБА_11 для незалежної оцінки арештованого майна. Копії постанови про призначення експерта боржник не одержував, а про дії державного виконавця дізнався тільки 05.11.2009 року з листа № 29953 від 28.10.2009 р.
З урахуванням викладеного вважає, що дії державного виконавця щодо продажу спірної частки квартири не відповідають ст.ст. 5,33,57 Закону. Крім того, постанова про арешт майна боржника від 16.10.2008р. є незаконною, бо вона винесена з порушенням ст. 55 Закону, в якій не передбачено обставини, на яку посилається державний виконавець: „з метою виконання рішення суду потрібно звернути стягнення на все майно боржника”. Цією постановою державний виконавець порушила також ст. 33 Закону, де визначено, що тільки суд може вирішувати питання про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення. В даному випадку подання до суду про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника є обов'язковим, бо реалізація 1/3 частки квартири порушить конституційні права малолітнього сина та хворих батьків боржника, а також п.8 договору позики від 11.01.2007 р.
Виключення 1/3 частки квартири з акта опису і зняття арешту не дозволить продати цю нерухомість і порушити конституційні права малолітнього сина та хворих батьків боржника. В той же час таке рішення суду не позбавить державного виконавця можливості стягнути борг шляхом звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника, тому просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача - Микитівського ВДВС Горлівського міського управління юстиції за довіреністю ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що 15.02.2008 року до Микитівського ВДВС Горлівського міського управління юстиції надійшли на виконання виконавчі листи № 2-1677 від 12.10.2007 року видані Микитівським районним судом м. Горлівки про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 70000,00 грн. - борг, 338,80 грн. - пеня, 734,00 грн. - судові витрати.
Згідно ст. 18 п 1 Закону України „Про виконавче провадження” 15.02.2008 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії надіслані сторонам та суду.
17.10.2008 року з метою забезпечення виконання рішення Микитівського районного суду від 12.10.07р. за № 2-1677 державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.
Згідно ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчим документом в першу чергу звертається на кошти боржника на рахунках та вкладах боржника в установах банків. У зв'язку з відсутністю розрахункових рахунків в установах банків, згідно відповіді Микитівської податкової інспекції, також за даними Горлівського МРЕВ за боржником відсутній авто-мото транспорт, та згідно актів державного виконавця за місцем мешкання від 17.03.09 року, 25.05.2009 року було встановлено, що ліквідне майно відсутнє.
Отже майно, на яке можливо звернути стягнення для виконання рішення суду від 12.10.2007 року виданого Микитівським районним судом м. Горлівки це, 1/3 частка квартири АДРЕСА_1. яка згідно довідки БТІ належить на праві власності боржнику.
04.06.2009 року у присутності боржника ОСОБА_4 було описано 1/3 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 боржника було попереджено під розпис про оскарження акту опису та арешту, чим боржник та його рідні (які теж знали про рішення суду та про опис 1/3 частини квартири) на протязі тривалого часу не скористався.
Також ОСОБА_1 був повідомлений про опис та арешт майна, бо 09.06.2009 року на адресу відділу було подано заяву, щодо повернення документації на вищевказану квартиру для прописки невістки та онука ОСОБА_1
Згідно ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження” якщо при оцінці предмета опису та арешту виникають труднощі, державний виконавець запрошує суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення вартості майна, що й було зроблено 05.10.2009 року, а саме, постановою про призначення експерта, суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні було залучено експерта ОСОБА_11, який має ліцензію, свідоцтво та сертифікат для здійснення відповідних дій.
Копії постанови про призначення експерта були надіслані сторонам.
Експертна оцінка була надана до Микитівського відділу ДВС станом на 05.10.2009 року з дотриманням всіх правил оформлення.
Як передбачено ст. 61 Закону України „Про виконавче провадження”, реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині 8 ст. 55 нього закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній основі.
Згідно листа відділу держави виконавчої служби Головного управління юстиції від 20.01.2010 р. реалізація нерухомого майна ОСОБА_4 буде здійснюватися торговельною організацією ДФ ДАК „Національна мережа аукціонних центрів”, торги відбудуться 18.02.2010 року.
22.02.2010 року на адресу Микитівського ВДВС надійшов лист, щодо нездійснення реалізації у зв'язку з відсутністю купівельного попиту, згідно ст. 61 Закону України „Про виконавче провадження”, а також п. 5,12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, майно підлягає переоцінці.
22.02.2010 року за адресою торгівельної організації ДФ ДАК „Національна мережа аукціонних центрів” був спрямований акт переоцінки на 20 %. Після зменшення суми вартість 1/3 частини квартири 53 за адресою АДРЕСА_1 становила 36 104,88 грн.
01.03.2010 року на адресу Микитівського ВДВС надійшла ухвала Микитівського районного суду м. Горлівки про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 про виключення майна з акту опису та арешту.
01.03.2010 року державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п.7 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження”.
Копії надіслані сторонам, суду та торгівельній організації.
У зв'язку з тим, що державним виконавцем були проведені всі дії, згідно Закону України „Про виконавче провадження” щодо своєчасного повного виконання рішення Микитівського районного суду № 2-1677 від 12.10.2007 року просила у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Залучена судом до участі в розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_6., будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявилась, надала суду заяву з проханням розглядати справу її відсутність, а також письмові заперечення проти позову, в яких пояснила, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством (абз.6 ч.3 ст.5 Закону України „Про виконавче провадження”)
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України „Про виконавче провадження”, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Як передбачено ч.4 ст.55 Закону України „Про виконавче провадження”, про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника.
Отже, дії державного виконавця Березняк Ю.В. були правомірні, порушень норм законодавства про накладення арешту майна боржника, з її боку відсутні.
Що стосується підстав для зняття арешту з майна (1/3 квартири) боржника, то відповідно до законодавства України, прописані неповнолітні діти, непрацездатні особа зі статусом чорнобильців не є перешкодою для накладення арешту на майно боржника.
Крім того, зазначила, що арешт накладений державним виконавцем стосується лише 1/3 квартири, де мешкають неповнолітні діти, інша частина залишається у власності опікунів, та й сам факт накладення арешту на майно у відповідності до чинного законодавства України, не позбавляє дітей даху над головою.
Тому просила відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Горлівської міської ради за довіреністю ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав, бо вважає, що у випадку реалізації спірної 1/3 частки квартири будуть порушені права дитини. Просив позов задовольнити.
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали виконавчого провадження суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Микитівського суду м. Горлівки від 12.10.2007 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 стягнуто суму боргу - 70000грн., пеню в розмірі 338,80 грн. та судові витрати в сумі 734 грн. Виконавчі листи по даному рішенню суду 15.02.2008 року надійшли до Микитівського ВДВС Горлівського міського управління юстиції для виконання. Постановою державного виконавця Березняк Ю.В. 15.02.2008 року було відкрито виконавче провадження.
У встановлений строк боржник ОСОБА_4 рішення суду не виконав, тому згідно ст.46 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. З метою забезпечення виконання рішення суду від 12.10.2007 року державним виконавцем Березняк Ю.В. 17.10.2008 року винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_4
Зазначені обставини підтверджуються оглянутими в судовому засіданні матеріалами виконавчого провадження по даній справі.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Відповідно до ч. 5 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
У зв'язку з відсутністю розрахункових рахунків в установах банків, згідно відповіді Микитівської податкової інспекції, за даними Горлівського МРЕВ за боржником відсутній авто -мототранспорт, та згідно актів державного виконавця за місцем мешкання від 17.03.2009 року встановлено, що ліквідне майно відсутнє, тому майно, на яке можливо звернення стягнення для виконання рішення суду - це 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , яка згідно довідки Горлівського міського БТІ належить боржнику на праві власності.
04.06.2009 року зазначену 1/3 частину квартири було описано у присутності ОСОБА_4, складено відповідний акт, де зазначено, що зауважень та заяв на дії державного виконавця під час опису майна у позивача не було. Також ОСОБА_4 було роз'яснено під розпис право на оскарження зазначеного акту та видано його копію.
Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що дії державного виконавця Березняк Ю.В. щодо проведення опису й арешту 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, проведені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», тому мали правомірний характер.
Суд також зазначає, що відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк. Позивач же з заявою про скасування акту опису і арешту майна від 04.06.2009 року звернувся до суду лише 17.02.2010 року, тобто з порушенням строку, визначеного Законом. Будь - яких причин, які б свідчили про поважність пропуску зазначеного строку, позивачем ОСОБА_4 та його представником ОСОБА_1 не приведено. При цьому суд не зважає на доводи позивача про те, що ніякого попередження під розпис про оскарження акту опису й арешту майна він не отримував, бо дані доводи спростовуються самим актом опису й арешту майна від 04 червня 2009 року, який містить підписи ОСОБА_4 про те, що він отримав копію акту й арешту майна та про те, що йому роз'яснено його право на оскарження дій державного виконавця у начальника відділу державної виконавчої служби чи в суді.
Одночасно, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що за діючим законодавством не допускається звернення стягнення на частку квартири, яка є житловим приміщенням, оскільки статтею 54 Закону України „Про виконавче провадження” та додатком до цього Закону визначено вичерпний перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. В зазначений перелік законодавцем не включене таке майно як квартира або її частка. Частина 3 ст. 47 Конституції України, на яку посилається позивач як на підставу заявлених позовних вимог, має відсилочний характер та може розглядатися лише в єдності з нормами, на які зроблене посилання. В даному випадку це є Закон України «Про виконавче провадження», яким встановлюється остаточний принцип звернення стягнення на квартиру чи її частку, чому передує звернення стягнення на кошти, рухоме майно, окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належить боржникові.
Суд також не зважає на доводи позивача стосовно того, що в разі відчуження спірної частки квартири будуть порушені житлові права його хворих батьків та малолітнього сина, оскільки при примусовій реалізації 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, батьки позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_7, як співвласники даної квартири, не втрачають право користування своєю часткою нерухомості. А малолітній ОСОБА_9 був зареєстрований в даній квартирі, згідно довідці ПП «Тепло-Ліга» від 21.04.2010 року, лише 17 червня 2009 року, тобто після того, як на зазначену спірну частку квартири був накладений арешт. Доводи позивача про те, що відчуження спірної частки квартири суперечить п.8 договору позики від 11.01.2007 року, на підставі якого Микитівський районний суд вирішив стягнути з позивача на користь ОСОБА_6 грошові кошти, оскільки договірні правовідносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з цього питання припинені та перейшли в стадію виконання судового рішення.
Суд також не приймає до уваги доводи позивача про те, що держаний виконавець, в порушення вимог ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», не звернувся до суду з поданням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника, а розпочав процедуру продажу спірної частки квартири, оскільки під зміною способу та порядку виконання судового рішення розуміється здійснення судом нових заходів для реалізації прав осіб, на користь яких було постановлено дане рішення. Зміна способу і порядку виконання настає тоді, коли за винесеним рішенням визначеним судом порядком виконання неможливо провести стягнення внаслідок відсутності, обезцінення об'єкта стягнення чи з інших причин. В даному випадку, судовим рішенням порядок його виконання не визначався, а тому дане судове рішення підлягає виконанню на підставі та в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_4 про виключення майна з акту опису і знаття арешту слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 209, 214-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, ОСОБА_6, третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Горлівської міської ради про виключення майна з акту опису і зняття арешту - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: О.В. Каліуш