03 червня 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-1773/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Ватаманюка Р.В.;
секретаря судового засідання -Закієвої А.В.;
за участю:
представника позивача -Войналович Н.В. (довіреність №8/09 від 4.01.2010р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці до приватного підприємства «Молочник-9»про стягнення заборгованості по платежах до Пенсійного фонду, -
В поданому до суду адміністративному позові позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по платежах до Пенсійного фонду у сумі 395,66 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначив наступне, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і має заборгованість по платежах до Пенсійного фонду.
За даними розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті станом на 26 квітня 2010 року заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 395,66 грн.
Відповідачу було направлено вимогу про сплату боргу № Ю-71 від 05.03.2010 року. Зазначена вимога оскаржена не була, і самостійно боржником не сплачена, для примусового виконання до органів Державної виконавчої служби не направлялась.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців, представника в судове засідання повторно не направив, заяви про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою внесеною до відповідного реєстру.
Таким чином відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу без представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів, що відповідає ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом досліджені письмові докази позивачем.
Перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини.
Відповідач зареєстрований платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і має заборгованість по платежах до Пенсійного фонду.
За даними розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті станом 26 квітня 2010 року заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 395,66 грн. (а.с. 4)
Відповідачу було направлено вимогу про сплату боргу № Ю-71 від 05.03.2010 року.(а.с. 9)
Зазначена вимога оскаржена не була, і самостійно боржником не сплачена, для примусового виконання до органів Державної виконавчої служби не направлялась.
Приведене повністю підтверджується письмовими доказами як містяться в справі.
До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9.07.2003 року №1058-ІV.
В статі 1 визначено що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону;
Відповідно до стаття 15 Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 19 вказаного Закону страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до статті 106 вказаного Закону встановлено відповідальність страхувальників.
Зокрема вказаною нормою визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. При цьому в разі наявності у страхувальника одночасно із зобов'язаннями із сплати недоїмки зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, у тому числі зобов'язань за іншими рішеннями суду, стягнення недоїмки здійснюється в першу чергу і має пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями та стягненнями (крім зобов'язань щодо виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та витрат, пов'язаних з виконанням судових рішень із стягнення недоїмки). Це правило також застосовується в разі стягнення недоїмки за рахунок майна страхувальника, у тому числі майна, що перебуває в податковій заставі, а також у разі стягнення недоїмки із страхувальника, щодо якого порушено справу про банкрутство. За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Недоїмка не підлягає списанню, у тому числі в разі укладення із страхувальником мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, оголошення померлою чи недієздатною, щодо яких відсутні особи, які відповідно до цього Закону мають нести зобов'язання із сплати страхових внесків.
Таким чином виходячи з встановлених обставин, системного аналізу норм Закону що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що обставини на які посилається позивач доведені і позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 20, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути на користь управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці (ідентифікаційний код 21430549, розрахунковий рахунок 256093123757 в ЧОУ «Державний ощадний банк України», вул., Головна, 245, м. Чернівці, 58018) з приватного підприємства “Молочник-9” (ідентифікаційний код 36570417, розрахунковий рахунок 26004301003226, у ВАТ ВТБ Банк, МФО 356583, вул. Руська, 248 М, м. Чернівці, 58000) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України у сумі 395,66 грн. (триста дев'яносто п'ять гривень шістдесят шість копійок).
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р.В. Ватаманюк