"11" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/934/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
розглянувши справу № 916/934/21 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" /ЄДРПОУ 32954158, адреса - 26332, Кіровоградська обл., Гайворонський р., смт. Салькове, вул. Павлова, e-mail: kombinat@charnokit.com.ua/
до відповідача: виробничо-комерційної фірми "КВАРЦ" /ЄДРПОУ 21034486, адреса - 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, 11-а/
про стягнення 73 015,41 грн.
07.03.2021 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 970/21/ до виробничо-комерційної фірми "КВАРЦ" про стягнення заборгованості за договором № 09/12/19 поставки продукції (щебню гранітного) від 09.12.2019 року на суму 73 015,41 грн., з яких: 18 233,67 грн. - пеня, 10 061,66 грн. - 3 % річних, 44 720,08 грн. - інфляційні збитки та судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за договором № 09/12/19 поставки продукції (щебню гранітного) від 09.12.2019 року. Позивач вказує, що рішенням суду від 18.01.2021 року стягнуто заборгованість з відповідача, однак рішення у повному обсязі виконано лише 03.03.2021 року, а відтак позивач вважає за необхідне нарахувати пеню, 3 % річних та інфляційні втрати до моменту повного погашення заборгованості
Позов пред'явлено на ст.ст. 16, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 692 ЦК України та ст.ст. 193, 218, 232 ГК України.
Ухвалою суду від 12.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/934/21; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
20.05.2021 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 13700/21/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що з урахуванням п. 6.2.1 договору № 09/12/19 поставки продукції (щебню гранітного) від 09.12.2019 року розрахунок суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів необхідно проводити не з наступного дня, а через 5 календарних днів після отримання товару, тобто з 11.06.2020 року, а не з 06.06.2020 року, як це було зроблено позивачем. Відповідач також зауважує, що позивачем нараховано штрафні санкції навіть у день отримання ним платежів від відповідача. Відповідач наводить власні розрахунки, відповідно до яких, пеня становить 17 586,27 грн., 3 % річних - 9 834,73 грн., інфляційні втрати - 44 720,08 грн.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 09.12.2019р. між ТОВ "Чарнокіт" (Продавець) та ВКФ "Кварц" (Покупець) було укладено Договір №09/12/19, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця щебінь гранітний (продукція, товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити продукцію на умовах цього Договору. Додатками до Договору є специфікації, що визначають найменування продукції, ціну за 1 тону, кількість та вартість партії продукції, а також реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача, умови поставки.
Відповідно до п.7.1 Договору для здійснення приймання товару Продавець надає Покупцю наступні документи: рахунок в одному екземплярі на партію товару; видаткову накладну; паспорт на продукцію; податкову накладну.
Відповідно до п.6.1 Договору розрахунок здійснюється за кожну узгоджену партію продукції грошовими коштами у безготівковому порядку в національній валюті України у вигляді 100% передплати на розрахунковий рахунок Продавця. За письмовою/усною згодою Продавця можливі інші форми розрахунків (відстрочення платежу), не заборонені діючим законодавством України (п.6.2). Оплата за продукцію згідно п.6.2 здійснюється з відстроченням платежу на 5 календарних днів з дати фактичного відвантаження продукції (п.6.2.1 ).
Відповідно до п.6.2.1 Договору у випадку не оплати вартості поставленої продукції після спливу строків, обумовлених вище, Покупець зобов'язується оплатити пеню у розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту погашення заборгованості.
Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/2510/20 /суддя Рога Н.В./, по якій 18.01.2021 року ухвалено рішення про стягнення з Виробничо-комерційної фірми "Кварц" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" заборгованості за Договором №09/12/19 поставки продукції (щебню гранітного) від 09.12.2019р. у розмірі 784 603 грн, пеню у розмірі 38 305 грн 10 коп., 3% річних у розмірі 9 549 грн 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 486 грн 86 коп.
Рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 року у справі № 916/2510/20 набрало законної сили та 18.02.2021 року на виконання рішення судом видано наказ.
У ході розгляду справи № 916/2510/20 відповідач частково оплатив заборгованість за договором №09/12/19 поставки продукції (щебню гранітного) від 09.12.2019р., а саме у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4401 від 13.11.2020 року.
У позовній заяві позивач вказує, що у зв'язку із невиконанням наказу № 916/2510/20 у добровільному порядку відповідачем, позивач звернувся до приватного виконавця.
Так, судом досліджено платіжні доручення:
- № 5086 від 25.02.2021 року, з якого вбачається, що ПВ Колечко Д.М. перерахував ТОВ «Чарнокіт» грошові кошти у розмірі 103 907,45 грн. з призначенням платежу: «заборг. Згідно наказу № 916/2510/20 від 18.02.2021 року госп. суду Одеської області Боржник ВКФ «Кварц» В/П№ 64588059»;
- № 5145 від 03.03.2021 року, з якого вбачається, що ПВ Колечко Д.М. перерахував ТОВ «Чарнокіт» грошові кошти у розмірі 741 036,81 грн. з призначенням платежу: «заборг. Згідно наказу № 916/2510/20 від 18.02.2021 року госп. суду Одеської області Боржник ВКФ «Кварц» В/П№ 64588059».
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем 03.03.2021 року остаточно сплачено заборгованість за договором №09/12/19 поставки продукції (щебню гранітного) від 09.12.2019р.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено та встановлено правильність здійснення позивачем розрахунку, відповідно до якого, пеня становить - 18 233,67 грн. /за період з 07.10.2020 року по 06.12.2020 року/, 10 061,66 грн. - 3 % річних /за період з 07.10.2020 року по 02.03.20121 року/, 44 720,08 грн. - інфляційні збитки /за період з 06.06.2020 року по 02.03.2021 року/.
Положеннями абз. 1 п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Разом із тим, господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем штрафних санкцій у день отримання позивачем платежів від відповідача. Оскільки, господарським судом встановлено, що розрахунок позивача здійснено по 02.03.2021 року /тобто за день до 03.03.2021 року - дати фактичної остаточної оплати заборгованості за договором/. При цьому суд зауважує, що нарахування позивачем штрафних санкцій у день отримання позивачем платежів відповідача щодо часткової оплати заборгованості не суперечить абз. 1 п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», оскільки платежі, здійснені відповідачем до 03.03.2021 року, не покривають повної заборгованості відповідача, а є лише частковою оплатою заборгованості.
Крім того, господарський суд критично оцінює доводи відповідача щодо неврахування позивачем п. 6.2.1 договору № 09/12/19 поставки продукції (щебню гранітного) від 09.12.2019 року, та невірності здійсненого розрахунку з 06.06.2020 року, а не з 11.06.2020 року /через 5 календарних днів після отримання товару/. Оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості з відповідача за період з 07.10.2020 року, тобто наступний день після періоду, за який заборгованість з відповідача стягнута рішенням Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 року у справі № 916/2510/20. Вказане рішення набрало законної сили та не оскаржувалося в апеляційному порядку.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність заперечень та відповідних доказів на їх підтвердження від відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 4038 від 02.04.2021 року.
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з виробничо-комерційної фірми "КВАРЦ" /ЄДРПОУ 21034486, адреса - 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, 11-а/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" /ЄДРПОУ 32954158, адреса - 26332, Кіровоградська обл., Гайворонський р., смт. Салькове, вул. Павлова, e-mail: kombinat@charnokit.com.ua/ грошові кошти у розмірі 73 015,41 грн. /сімдесят три тисячі п'ятнадцять гривень 41 копійку/ , з яких: 18 233,67 грн. - пеня, 10 061,66 грн. - 3 % річних, 44 720,08 грн. - інфляційні збитки.
3. Стягнути з виробничо-комерційної фірми "КВАРЦ" /ЄДРПОУ 21034486, адреса - 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, 11-а/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" /ЄДРПОУ 32954158, адреса - 26332, Кіровоградська обл., Гайворонський р., смт. Салькове, вул. Павлова, e-mail: kombinat@charnokit.com.ua/ судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. /дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11 червня 2021 р.
Суддя Н.Д. Петренко