65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"07" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/403/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача 1: адвокат Савицька О.М. - ордер,
від відповідача 2: адвокат Гусаров О.Л. - ордер,
розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни про скасування заходів забезпечення позову (вх. № 2-717/21 від 02.06.2021р.), вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2021р. по справі №916/403/21, -
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Санафарм» (просп. Гагаріна, № 16, корп.1, кв. 26, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 32224953)
про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості та виселення
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Санафарм», в якому просить суд:
- розірвати договір оренди нежилого приміщення № 01/12-18 від 01.12.2018р., що укладений між ФОП Зозулею Юрієм Миколайовичем та ФОП Кошель Оксаною Анатоліївною про оренду приміщення загальною площею 76,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- стягнути з ФОП Кошель Оксани Миколаївни на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в розмірі 950 666,50 грн., що включає заборгованість зі сплати оренди у розмірі 616 000,00 грн., 42 392,74 інфляційного збільшення, 258 300,94 пені та 33972,82 грн. 3% річних.
- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Санафарм» з нежитлового приміщення № 8, загальною площею 76,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , протягом 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили.
22.02.2021 року ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 420/21) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/403/21, постановлено справу № 916/403/21 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "16" березня 2021 р. об 11:40 год.
16.03.2021 року ОСОБА_1 в судовому засіданні було подано заяву про забезпечення позову, згідно якої заявник просив суд заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Санафарм» та будь-яким іншим особам користуватися нежитловим приміщенням АДРЕСА_3 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Санафарм» та бідь-яких інших осіб звільнити нежитлове приміщення № 8 по АДРЕСА_3 . Також, заявник просив накласти арешт на рахунки ФОП Кошель Оксани Анатоліївни в межах суми 616 000,00 грн., що є сумою заборгованості по Договору оренди №01/12-18 від 01.12.2018р.
16.03.2021р. ухвалою Господарського суду Одеської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 15.03.2021р. у справі № 916/403/21 задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни в межах суми заборгованості у розмірі 616 000 грн. 00 коп., що належать Фізичній особі-підприємцю Кошель Оксані Анатоліївні і знаходяться (обліковуються) на її банківських рахунках. В решті вимог заяви про забезпечення позову від 15.03.2021р. - відмовлено.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.05.2021р. у справі №916/403/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП Кошель Оксани Анатоліївни задоволено частково та стягнуто з ФОП Кошель Оксани Анатоліївни на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 588 000 грн. 00 коп. В решті позовних вимог - відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" відмовлено повністю. Стягнуто з ФОП Кошель Оксани Анатоліївни на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 8820,00 грн.
02.06.2021р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни (вх. №2-717/21) про скасування заходів забезпечення позову, в якому просить суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті судом 16 березня 2021 року у вигляді арешту на грошові кошти фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни в межах суми заборгованості у розмірі 616 000,00грн., що належать їй та знаходяться (обліковуються) на її банківських рахунках.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2021р. призначено клопотання Фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни (вх. №2-717/21 від 02.06.2021р.) про скасування заходів забезпечення позову по справі №916/403/21 до розгляду у судовому засіданні на 07.06.2021р. о 14:20 год.
В судове засідання 07.06.2021 для розгляду клопотання ФОП Кошель О.А. з'явились представники заявника та ТОВ «Санафарм», які підтримали зазначене клопотання, просили суд скасувати вжиті ухвалою господарського суду від 16.03.2021р у справі № 916/403/21 заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ФОП Кошель О.А. в межах заявленої у позовній заяві суми.
Позивач та його повноважний представник в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини не явки суду не повідомили.
Відтак, нез'явлення сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання ФОП Кошель Оксани Анатоліївни (вх. №2-717/21 від 02.06.2021р.) про скасування заходів забезпечення позову, враховуючи обмежений строк розгляду вищезазначеного клопотання в порядку ч.2 ст.145 ГПК України та те, що явка судом обв'язкою не визнавалась.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення заявник звертає увагу суду зазначивши про те, що, обраний судом захід до забезпечення привів до фактично повного блокування господарської діяльності відповідачки ФОП Кошель О.А.
Так, заявник зазначає, що для здійснення власної господарської діяльності нею було укладено низку договорів оренди (суборенди), за якими вона є зобов'язаною особою щодо сплати орендних платежів, проте через припинення усіх видаткових операцій за її банківськими рахунками, у тому числі як фізичної особи, вона позбавлена можливості здійснювати належні виплати, внаслідок чого у червні 2021 року з нею будуть припиненими, розірвані наступні правочини: Договір № 3 оренди частини нежитлового приміщення від 03.06.2019р.; Договір суборенди нежитлового приміщення № 1 К від 14.02.2020р.; Договір № 5 оренди нежитлового приміщення від 01.08.2019р.; Договір № 14/09 оренди нежитлового приміщення від 14.09.2020р.; Договір № 01/02-03/2020 від 02.03.2020р.
За твердженням заявника, розірвання вказаних договорів призведе по припинення господарської діяльності ФОП Кошель О.А., позбавить її можливості отримати будь-які доходи внаслідок користування орендованими об'єктами нерухомості.
Крім того, відповідач-1 зауважує, що самостійно обрала спрощену систему оподаткування та була зареєстрована платником єдиного податку 3 групи в порядку, визначеному законом, проте через знерухомлення всіх належних ФОП Кошель О.А. грошових коштів внаслідок накладення арешту ухвалою від 16.03.2021р. вона не змогла погасити свої податкові зобов'язання, про що була отримана відповідна інформація від повноважного органу ДПС України, тому, на її переконання, арешт грошових коштів ФОП Кошель О.А. не тільки завдає шкоди і збитки відповідачу-1, але й позбавляє його конституційного права на вільне здійснення підприємницької діяльності, на отримання доходів, сплату податків тощо.
На думку заявника вказані вище обставини є новими, судом раніше не досліджувалися, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову не могли бути враховані, а сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів, тому є нагальна необхідність скасувати арешт накладений на належні ФОП Кошель О.А. кошти за її клопотанням.
Оцінивши наведені заявником обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання Фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни про скасування заходів забезпечення позову відсутні, з огляду на наступне.
Завданням господарського судочинства, згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто положення вказаної статті пов'язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів даної справи, спір між сторонами у справі виник, зокрема, через не виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати орендної плати за відповідним договором. Отже, виконання судового рішення безпосередньо пов'язано із наявністю у боржника коштів у відповідній сумі.
Наразі, рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2021 року, яким, зокрема, позовні вимоги ОСОБА_1 ВОП Кошель Оксани Анатоліївни задоволено частково та стягнуто з ФОП Кошель Оксани Анатоліївни на його користь заборгованість з орендної плати в розмірі 588 000 грн. 00 коп., не набрало законної сили.
Застосування ухвалою суду від 16.03.2021р. заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язано із предметом позову і необхідність застосування такого заходу підтверджено належними і допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, на підставі яких суд дійшов відповідних висновків. Варто наголосити, що суд уже давав оцінку щодо пов'язаності заходу забезпечення позову з предметом спору, наявності обставин, які свідчать про реальну можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Приймаючи рішення про забезпечення позову господарський суд взяв до уваги, що предметом позовних вимог було стягнення значної суми коштів (616 000 грн.) та у зв'язку з задоволенням позовних вимог в розмірі 588000,00 грн., суд вважає, що рішення суду повинно бути виконаним, з огляду на положення пункту 1 статті 6 §1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, якою гарантується кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
Передбачене ст.145 ГПК України право суду скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи залежить виключно від встановлення судом після вжиття заходів забезпечення позову обставин, які свідчать про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Скасування заходів забезпечення позову у відповідності до ст.145 Господарського процесуального кодексу України може мати місце коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 у справі №15/155-б.
З огляду на те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Проте, обставини, якими ФОП Кошель О.А. обґрунтовано клопотання, не є новими та не вказують на нівелювання підстав для забезпечення позову, які було наведено в ухвалі суду від 16.03.2021р.
Натомість, у поданому клопотанні заявник посилається на зупинення його господарської діяльності.
Звертаючись з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 16.03.2021р., заявником не надано суду доказів того, що після вжиття судом відповідних заходів істотно змінились обставини, що спричинили їх застосування.
Наявність низки господарських договорів, які додані відповідачем д, свідчать лише про масштаби господарської діяльності відповідача-1, однак дана обставина не може достовірно свідчити, що останній (відповідач-1) в подальшому не буде ухилятись від виконання рішення суду в межах задоволених позовних вимог. При цьому, відповідач-1 не має обмежень щодо його господарської діяльності та кількості укладення правочинів з контрагентами.
Згідно з п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16 враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду. Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.
Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову, які застосовуються судом, не позбавляють ФОП Кошель О.А. її конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджатимуть відповідачу-1 займатись господарською діяльністю.
Відповідно до п. 1.17 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунком клієнта в разі накладення на кошти арешту відповідно до законодавства України. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без установлення суми.
Оскільки арешт на грошові кошти відповідача-1 накладено виключно в межах ціни позову, а чинним законодавством України чітко встановлено, що зупинення видаткових операцій здійснюється лише в межах суми, на яку накладено арешт, то відповідач-1 може безперешкодно здійснювати господарську діяльність з проведенням видаткових операцій на оплату рахунків виставлених контрагентами та виплату податків.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд зазначає, що заявником не подано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про необхідність скасування заходу забезпечення позову у даній справі.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Пунктом 1 частини першої 4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Зазначивши у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову про необхідність сплати податків, відповідач-1 не вказав в якому саме розмірі у нього виникли зобов'язання зі сплати податків, а також не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження вказаних обставин.
Крім того, відповідачем-1 не було заявлено вимогу про скасування заходів забезпечення позову в певній частині, тобто зняття арештів з коштів, розміщених на конкретному рахунку, з якого провадиться виплата податкових зобов'язань.
Відтак у господарського суду відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову в певній частині, тобто зняття арештів з коштів, розміщених на конкретному рахунку, з якого провадиться виплата податкових зобов'язань.
Так, з поданих відповідачем документів не вбачається дійсність його тверджень про неможливість виконання ним господарських зобов'язань та їх прострочення перед контрагентами, сплати податків, а також того факту, що така неможливість спричинена саме накладеним арештом на кошти ФОП Кошель О.А. за ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2021р.
Розглянувши клопотання, суд зазначає, що відповідачем-1 не надано належних доказів, які в свою чергу підтверджували б гарантоване виконання судового рішення в майбутньому, не надано доказів суттєвого перешкоджання її діяльності заходами забезпечення позову.
При цьому суд зазначає, що під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність та правомірність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з'ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Оскільки обґрунтовуючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову заявник посилається на обставини, які не вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або на те, що змінились обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або на те, що забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення, а застосований захід забезпечення позову спрямований на збереження грошових коштів відповідача-1 та забезпечує збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що на час розгляду вказаного клопотання, у суду відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову накладених ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2021р. у справі № 916/403/21.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 141, 142, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Кошель Оксани Анатоліївни про скасування заходів забезпечення позову (вх. № 2-717/21 від 02.06.2021р.), вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2021р. по справі №916/403/21 - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 07.06.2021р. та підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 14.06.2021р.
Суддя О.В. Цісельський