просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
08 червня 2021 року м. Харків Справа № 905/617/21
Провадження № 14/913/278/21
Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.,
при секретарі судового засідання Славгородській К.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області
до відповідача фізичної особи - підприємця Прийменко Ірини Олександрівни, м.Краматорськ Донецької області
про стягнення 91828,52 грн.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи - підприємця Прийменко Ірини Олександрівни безпідставно збереженні кошти у вигляді не сплаченої орендної плати за користування 65/100 частками земельної ділянки загальною площею 0,0944 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 91828,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безоплатне використання відповідачем 65/100 частини земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим позивачу завдано збитки у вигляді несплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 91828,52 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.04.2021 № 905/617/21 передано матеріали позовної заяви Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до фізичної особи - підприємця Прийменко Ірини Олександрівни про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати в розмірі 91828,52 грн на розгляд Господарському суду Луганської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.
Частиною 6 статті 31 ГПК України визначено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються.
У відповідності до ч. 7 ст. 31 ГПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/617/21. Суд ухвалив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Також вказаною ухвалою суд повідомив учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 08.06.2021.
Сторони правом на участь в судовому засіданні 08.06.2021 своїх повноважних сторін не скористались.
07.06.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 01.06.2021, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на те, що у нього не було правових підстав вносити орендну плату за землю. Крім того, на думку відповідача до спірних відносин положення статей 1212-1214 ЦК України не застосовуються, а застосуванню підлягають положення закону щодо відшкодування збитків, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту.
Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
На підставі договору купівлі-продажу частини будівлі магазину промтоварів від 23.04.2010, посвідченого приватним нотаріусом Лисичанського нотаріального округу Луганської області Жихар Н.П., зареєстрованого в реєстрі за № 1414, від колишнього власника - фізичної особи - підприємця Руднєвої Л.І. до відповідача - фізичної особи - підприємця Прийменко І.О. перейшло право власності на 65/100 частин будівлі магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Будівля магазину знаходиться на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,0944 га, кадастровий номер земельної ділянки 4411800000:17:006:0302.
Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Лисичанської міської ради від 30.03.2011 № 10/138 було надано фізичній особі - підприємцю Руднєвій Л.І. в оренду строком на 5 (п'ять) років земельну ділянку загальною площею 0,0944 га для експлуатації та обслуговування будівлі магазину промтоварів за адресою: АДРЕСА_1 .
18.04.2011 між Лисичанською міською радою, як орендодавцем - власником землі, та фізичною особою - підприємцем Руднєвою Л.І., орендарем, укладено договір оренди землі, за яким орендодавець, на підставі рішення № 10/138 від 30.03.2011 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0944 га для експлуатації та обслуговування будівлі магазину промтоварів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір оренди було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Лисичанськ про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 441180004000041 від 25.10.2011.
Рішенням Лисичанської міської ради від 19.09.2014 № 72/1167 припинено фізичній особі - підприємцю Руднєвій Л.І., у зв'язку з переходом права власності на частину нерухомого майна, право оренди земельної ділянки площею 0,0944 га, наданої для експлуатації та обслуговування будівлі магазину промтоварів за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4411800000:17:006:0302. Договір оренди землі № 441180004000041 від 25.10.2011 визнано таким що втратив чинність. Зобов'язано ФОП Руднєву Л.І. в місячний термін після прийняття даного рішення укласти угоду про розірвання договору оренди землі. Зареєструвати право припинення оренди земельної ділянки у встановленому законодавством порядку.
30.09.2014 між Лисичанською міською радою та фізичною особою - підприємцем Руднєвою Л.І. було укладено Угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки № 441180004000041 від 25 жовтня 2011 року. Сторони домовились розірвати достроково Договір оренди земельної ділянки № 441180004000041 від 25.10.2011, наданої для експлуатації та обслуговування будівлі магазину промтоварів за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0944 га, відповідно до рішення Лисичанської міської ради від 19.09.2014 № 72/1167 «Про припинення права оренди земельної ділянки». Державна реєстрація припинення права оренди земельної ділянки відбулася 05.11.2014 р.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, договір оренди землі щодо земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно відповідача - 65/100 частин будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, між відповідачем та позивачем не було укладено.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.
Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
У відповідності до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України).
Підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України).
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
З огляду на те, що відповідач набув право власності на частину будівлі, розміщеної на вищевказаній земельній ділянці, що перебувала у користуванні у фізичної особи - підприємця Руднєвої Л.І., то до нього відповідно до положень ст. 120 Земельного кодексу України перейшло право користування земельною ділянкою, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача за договором оренди.
Разом з тим, стаття 125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З наведеного вбачається, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права оренди земельної ділянки, оскільки останнє виникає лише з моменту його державної реєстрації.
Таким чином, новий власник нерухомого майна не звільняється від необхідності оформлення права оренди земельної ділянки, на якій таке майно розташоване.
З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Матеріалів справи свідчать про те, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на вищевказаній земельній ділянці, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою. У зв'язку з чим, починаючі з 06.11.2014 (Державна реєстрація припинення права оренди) відповідачем безпідставно, і як наслідок безоплатно використовується 65/100 частин земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач зазначає, що 11.12.2018 Лисичанська міська рада звернулася до Господарського суду з позовною заявою про стягнення з ФОП Прийменко І.О. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 90395,95 грн.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 13.03.2019 у справі № 905/2341/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Прийменко Ірини Олександрівни на користь Лисичанської міської ради Луганської області безпідставно збережені кошти в сумі 90395,95 грн (за період з 08.06.2016 по 01.12.2018).
Наразі з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді не сплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 91828,52 грн (за період з 01.12.2018 до 01.04.2021) звернулась Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, яка була утворена Указом Президента України від 19.02.2021 № 62/2021 та згідно приписів ст. 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» виступає тимчасовим державним органом, що здійснює повноваження Лисичанської міської ради Луганської області - представницького органу територіальної громади міста Лисичанськ.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач правомірно володіючи частиною будівлі магазину, розташованої на території земельної ділянки, яка знаходиться у АДРЕСА_1, користується земельною ділянкою на якій вона розташована. При цьому відповідач належним чином не оформив права власності або права на постійне землекористування зазначеною ділянкою, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункти 14.1.72, 14.1.73 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України).
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Цього обов'язку відповідач не виконав, і як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що до спірних відносин положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України не застосовуються, а повинні застосовуватися положення закону щодо відшкодування збитків.
Згідно розрахунку позивача сума безпідставно збережених відповідачем коштів, у вигляді несплаченої орендної плати за користування 65/100 частками земельної ділянки загальною площею 0,0944 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01.12.2018 по 01.04.2021 складає 91828,52 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Враховуючи викладене, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Прийменко Ірини Олександрівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (93100, Луганська обл., місто Лисичанськ, вул. ім. М. Грушевського, буд. 7, ідентифікаційний код 44044068) безпідставно збережені кошти в сумі 91828,52 грн та перерахувати їх на р/р UA738999980314080544000012491, отримувач: ГУК у Луганській області/МТГ м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ: 37991110, банк отримувача: Казначейство України (електронний адміністративний податок), код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Прийменко Ірини Олександрівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління власності Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (93100, Луганська обл., місто Лисичанськ, вул. Штейгерська, буд. 31, ідентифікаційний код 33537796) витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн та перерахувати їх на р/р UA678201720344210005000027161, отримувач: Управління власності Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ: 33537796, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено - 14.06.2021.
Суддя Є.А. Лісовицький