Справа № 206/129/21
Провадження № 2/206/395/21
/заочне/
25 травня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої - судді Плінської А.В.
при секретарі Крижко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Горай Олег Станіславович, приватний виконавець Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис №16897, вчинений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикткапітал» заборгованості за кредитним договором №0988/01555-PR, укладеного між ОСОБА_1 та АТ«Укрсоцбанк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги від 28 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у розмірі 28 430,22 грн. таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Горай О.С., вчинено виконавчий напис №16897 про стягнення з нього на користь ТзОВ «Вердикт капітал» заборгованості за кредитним договором №/01555-PR, укладеним міжним та АТ «Укрсоцбанк» в розмірі 28 430 грн. 22 коп.,з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4 855.91 грн.; прострочена заборгованість за комісією -0,00грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом -14 956.65 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту 0,00 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом- 8 617.66грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенею 0 грн.та 650,00 грн. за вчинення виконавчого напису. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.01.2019 по 11.03.2020року.
На думку позивача даний виконавчий напис повинен бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки третьою особою (приватним нотаріусом) було порушено вимоги ст. ст. 47, 87-91 Закону України «Про нотаріат», напис було вчинено з недотриманням умов вчинення такого, оскільки для його вчинення не було надано нотаріально посвідчений договір. Крім того, не було встановлено безспірність заборгованості. Також позивач вказує, що про наявність заборгованості по кредиту не знав, як і про існування договору про відступлення права вимоги.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 8 838 грн. 20 коп., як такі, що безпідставно набуті.
Ухвалою від 29 січня 2021 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи в порядку загального провадження.
18 березня 2021 року відповідачем подано до суду відзив на позов в якому просять відмовити в задовленні позовних вимог з посиланням на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема вказують, що виконавчий напис було вчинено у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема встановлено безспірність заборгованості та напис вчинено на підставі документів, передбачених чинним законодавством.
Також 18 березня 2021 року представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
24 березня 2021 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив в якому при прийнятті рішення просять врахувати правові позиції Верховного суду та Рівненського апеляційного суду.
Ухвалою від 17 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з'явився, однак подали до суду заяву про розгляд за їх відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Горай Олег Станіславович, приватний виконавець Клименко Роман Васильович в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законом, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, вважає, що справу слід вирішити у відповідності до ст.223 ч.4 ЦПК на підставі наявних в ній даних та доказів - в порядку заочного розгляду.
Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України судрозглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.95 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст.81, ч.1 ст.89 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 30 липня 2012 року ОСОБА_1 подав ПАТ «Укрсоцбанк» анкету №098800005356 клієнта про приєднання до Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів -фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк» а також подано заяву про відкриття банківського поточного (карткового рахунку), відповідно до умов якої банком відкрито поточний картковий рахунок та встановлено кредитну лінію не більше 50 000 грн. строком на рік з можливістю автоматичного продовження. Сторони домовились (а.с. 11 розд 3), що цей договір є новою редакцією Договору про відкриття банківського (карткового) поточного рахунку та обслуговування платіжної картки №0988\00005356 від 12 липня 2012 року, укладеного між сторонами і подальше обслуговування клієнта здійснюється на умовах цього Договору.
14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Горай О.С. ,вчинено виконавчий напис №16897 про стягнення з ОСОБА_1 на користьТзОВ «Вердикткапітал» заборгованості за кредитним договором №/01555-PR, укладеним між ним та АТ «Укрсоцбанк» в розмірі 28 430 грн. 22 коп.,з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4 855.91 грн.; прострочена заборгованістьза комісією-0,00грн.;прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом -14 956.65 грн.;строкова заборгованість за сумою кредиту 0,00грн.;строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом- 8 617.66 грн.;строкова заборгованість за штрафами і пенею 0грн.та 650,00грн.за вчинення виконавчого напису. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.01.2019 по 11.03.2020року. Загальна сума, що підлягає стягненню - 29 080 грн. 22 коп.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. про відкриття виконавчого провадження від 9 вересня 2020 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №16897, виданого 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 29 080 грн. 22 коп.
За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст. 18 цього Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22 лютого 2012р. № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.
Статтею 88 цього Закону України визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999р. № 1172 (далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017р. у справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р., визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв'язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».
Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідача не було надано суду в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, належних і допустимість доказів в обґрунтування того, що третій особі, були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором. Як і відсутні відомості, що сума заборгованості утворилась у зазначений у виконавчому написі час, при цьому судом враховано термін кредитування, та відповідний ліміт тіла кредиту, який передбачили сторони. До того ж, згідно правових позицій Верховного Суду в постанові Великої Палати від 28 березня 2018р. по справі №444/9519/12, провадження №14-10 цс18, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007р. в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011р. в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010р. в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994р. в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003р. в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008р. в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Mesrop Movsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.
Таким чином, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню. Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача наголошувала, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не були враховані положення ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають частковому задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 8 838 грн. 20 коп. набутих без достатніх правових підстав, однак доказів в підтвердження тому суду надано не було, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на свою користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000 грн., в підтвердження чому надано опис наданих робіт та докази понесення таких витрат позивачем.
В свою чергу представником відповідача подано до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу в якому вказують, що позивачем не додано доказів понесення таких витрат позивачем та що розмір є завищеним та неспіврозмірним з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як слідує з наданих позивачем доказів, зокрема квитанцій від 7 травня (а.с.91-96) позивачем понесено витрати на оплату правової допомоги в розмірі 18 000 грн.
Також представником позивача надано розрахунок та опис робіт (а.с.89-90).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів тому, що розмір наданих послуг з професійної правничої допомоги є завищеним та неспіврозмірним з ринковими цінами адвокатських послуг, що є його обов'язком у відповідності до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, натомість позивачем надано докази їх понесення.
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 133 цього ж Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:на професійну правничу допомогу.
З урахування викладеного суд приходить до висновку, що судові витрати слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 133, 137,141,259, 263, 264, 265, 268, 272, 280 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Визнати виконавчий напис від 14 серпня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №16897 та вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт капітал» заборгованості за кредитним договором № 0988\01555-PR, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» та таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ТзОВ «Вердикт капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 908 грн. та 9 000 грн. витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 31 травня 2021 року.
Суддя А.В. Плінська