Дата документу 02.06.2021 Справа № 333/2805/21
Єдиний унікальний № 333/2805/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/519/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 181 КПК України
2 червня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції з приміщенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя),
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 1 травня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 28 червня 2021 року включно, без застосуванням електронних засобів контролю, -
Старшим слідчим СВ відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
За матеріалами провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_7 в невстановлену для слідства точну дату та час, але не пізніше 30 квітня 2021 року, маючи прямий умисел на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини - АМФЕТАМІН на території м. Запоріжжя, в невстановленому місці, у невстановленої в ході досудового розслідування особи, незаконно придбав невстановлену кількість психотропної речовини - АМФЕТАМІН, яка перебувала у розфасованому вигляді у виді 5 шт. згортків перемотаних липкою стрічкою з вмістом речовини білого кольору, з метою її подальшого збуту у вигляді «закладок» по різним адресам м. Запоріжжя.
З метою реалізації злочинного наміру, направленого на збут особливо небезпечної психотропної речовини невстановленим в ході досудового слідства особам, проживаючим на території м. Запоріжжя, ОСОБА_7 незаконно, зберігаючи при собі 5 шт. згортків перемотаних липкою стрічкою з вмістом кристалічної речовини білого кольору, а саме психотропної речовини - АМФЕТАМІН, з метою подальшого збуту, переніс їх до будинку АДРЕСА_2 , де був затриманий працівниками поліції.
30 квітня 2021 року в період часу з 22 год. до 22 год. 43 хв. в ході проведення обшуку в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України у ОСОБА_7 виявлено і вилучено згорток з липкої стрічки в якому знаходилось 5 шт. згортків з липкої стрічки з вмістом кристалічної речовини. При цьому, один згорток з липкої стрічки з вмістом кристалічної речовини білого кольору було упаковано окремо для проведення прискореної судово-хімічної експертизи, згідно висновку якої №СЕ-19/108-21/5434-МРВ від 01.05.2021 року речовина, що знаходиться у вказаному згортку з липкої стрічки містить у своєму складі психотропну речовину - 1 - феніл -2 - піролі дин-1 -іл-пентан-1-он (PVP), загальною масою 0,16848 г (в перерахунку на основу), яка згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 р. віднесена до особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої обмежено (Таблиця І, Список №2).
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
30 квітня 2021 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082040000470 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (а.с. 5).
30 квітня 2021 року о 19 год. 30 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.с. 16-18).
1 травня 2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (а.с. 31-32).
Відмовляючи в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, проте вказав про недоведеність наявності достатніх підстав вважати, що існує декілька ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також зауважив, що не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.
В апеляційній скарзі прокурор просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 .
В обґрунтування своїх вимог вказує, що ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 307 КК України, який згідно ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.
Зазначає, що усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Звертає увагу, що ОСОБА_7 не має постійного джерела доходів, а також враховуючи специфіку вчинення злочину пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, нестійкі соціальні зв'язки та схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень дає підстави вважати, що він може продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримала подану нею апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Зазначила, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування від органу досудового розслідування та слідства та вчинення іншого кримінального правопорушення. Разом з тим вказала, що відомостей про порушення ОСОБА_7 умов перебування під домашнім арештом немає, останній раніше не судимий, інші кримінальні провадження відносно ОСОБА_7 відсутні.
Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 у судовому засідання апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що всі покладені обов'язки слідчим суддею, ОСОБА_7 виконує, раніше не судимий, мешкає разом зі своїми матір'ю та братом та навчається.
У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що наразі навчається та готує дипломну роботу.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, підозрюваного та його захисника, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Так, як вбачається з наданих матеріалів та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зроблено з посиланням на матеріали провадження, що їх підтверджують, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Разом з тим, врахувавши зазначені вище вимоги закону, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність даних, які б давали йому підстави обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, що враховуються при обрані запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення, встановивши обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та вірно зазначив про відсутність обставин, які б свідчили про застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на переконання колегії суддів, слідчий суддя невірно встановив їх відсутність.
Так, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення, а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 10 років з конфіскацією майна, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який заявлений слідчим у своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає не доведеним, оскільки ОСОБА_7 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки у вигляді матері та брата, які проживають разом з ним, при цьому слід врахувати відсутність на розгляді відносно нього інших кримінальних проваджень, що свідчить про відсутність його наміру вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду.
Проте, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, де за останнім позитивно характеризується (а.с. 30), є студентом денної форми Економіко-правничого коледжу Запорізького національного університету (а.с. 27-29), має міцні соціальні зв'язки, матір та брата, з якими проживає, апеляційний суд вважає можливим застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, як того вимагає слідчий у своєму клопотанні та прокурор в апеляційній скарзі.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги в частині посилання щодо тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, оскільки необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може обґрунтовуватись виключно тяжкістю злочину та суворістю передбаченого за нього покарання, оскільки тримання під вартою є заходом забезпечення виконання особою процесуальних обов'язків, а не покаранням за вчинений злочин.
Посилання в апеляційній скарзі про те, що підозрюваний ОСОБА_7 не має постійного джерела доходу також не можуть взятись до уваги з боку апеляційного суду та не можуть бути підставою для застосування відносно нього найсуворішого запобіжного заходу, оскільки як вище зазначалось, підозрюваний ОСОБА_11 є студентом денної форми навчання.
Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції не надано даних на підтвердження порушення підозрюваним умов перебування під домашнім арештом.
Колегія суддів також враховує фактичну поведінку підозрюваного після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який від органу досудового розслідування не переховувався, на виклики слідчого з'являвся, не чинив перешкод кримінальному провадженню, за викликом апеляційного суду самостійно з'явився для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилось питання про застосування у відношенні нього найсуворішого запобіжного заходу.
З огляду на зазначене, фактична поведінка підозрюваного на час розгляду апеляційної скарги свідчить, що заявлені в клопотанні слідчого ризики є мінімальними.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 176-178 КПК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачення буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що підстави для застосування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні в судовому засіданні свого об'єктивного підтвердження не знайшли, а прокурором не доведено неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177-178, 181, 407, 422, 492 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 1 травня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, залишити без змін.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4