Справа № 299/1307/21
Закарпатський апеляційний суд
09.06.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Дидинської Б.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/280/21, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24. 03. 2021.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №394395 від 05. 02. 2021 та постанови судді від 24. 03. 2021 вбачається, що 05. 02. 2021 близько 00 год. 30 хв., між с. Тисобикень та смт. Вилок, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ауді 80», р. н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24. 03. 2021 скасувати та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог, ОСОБА_1 вказує про незаконність постанови суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам та неналежним дослідженням дійсних обставин справи. Зазначає, що був зупинений працівниками поліції та йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер», на що він погодився та пройшов тест з негативним результатом, при цьому жодних свідків не було на місці зупинки. Після цього працівники поліції запропонували залишити автомобіль та проїхати до закладу охорони здоров'я, він погодився, однак по дорозі вони зупинились біля таксистів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та
-2-
надали їм завчасно заготовлені бланки пояснень для підпису. Також ОСОБА_1 зазначає про недотримання працівниками поліції вимог ст. ст. 256, 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09. 11. 2015, оскільки його огляд на стан сп'яніння у медичному закладі не проводився, що підтверджує відсутність належних і допустимих доказів його перебування в стані алкогольного сп'яніння. Про вказані порушення на його думку, свідчить і відсутність в матеріалах справи направлення на огляд до відповідного закладу охорони здоров'я. Звертає увагу на те, що письмові показання свідків, викладені на друкованих та завчасно виготовлених бланках, а відеозапис із нагрудних камер поліцейських взагалі відсутній. Також вказує на недотримання судом першої інстанції постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23. 12. 2005 «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» щодо неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, положень ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того, апеляційний суд враховує думку захисника - адвоката Дидинської Б.М., яка просила розглянути апеляційну скаргу у відсутності ОСОБА_1 , який обізнаний про день, місце та час розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення захисника - адвоката Дидинської Б.М., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
-3-
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09. 11. 2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 05. 02. 2021 близько 00 год. 30 хв., між с. Тисобикень та смт. Вилок, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ауді 80», р. н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №394395 від 05. 02. 2021, яким зафіксовано обставини вчиненого адміністративного правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 05. 02. 2021, які підтвердили факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, так і огляду у лікаря-нарколога в медичному закладі.
Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський - інспектор відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Четнекі Ж.Й. був упереджений при складанні протоколу, що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв в межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог
-4-
Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07. 11. 2015 та згідно вимог ст. 256 КУпАП.
Не встановлено під час розгляду справи і те, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були свідками відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння, були підстави для його обмови, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Крім того, вказані показання свідків є узгодженими не тільки між собою, а й з даними, що об'єктивно зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення.
З указаних підстав, є необґрунтованими і такими що спростовуються матеріалами справи твердження ОСОБА_1 про відсутність свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час його розмови з поліцейськими та упереджене ставлення до нього поліцейського, який складав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо незаконності висновку суду першої інстанції про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки з установлених апеляційним обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і не використав надане йому право на проходження медичного огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, за наявності підстав не довіряти технічним приладам, наявним у працівників поліції.
При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09. 09. 2009 № 400/666, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого правопорушник відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09. 11. 2015 щодо не забезпечення працівниками поліції огляду його на стан сп'яніння у медичному закладі, є не обгрунтованими, оскільки ОСОБА_1 сам відмовилася, у присутності двох свідків, від проходження будь-яких оглядів на виявлення у нього стану алкогольного сп'яніння.
На переконання апеляційного суду є безпідставним також і посилання ОСОБА_1 на відсутність в матеріалах справи направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки як уже зазначалось, він відмовився від проходження такого огляду. У відповідності до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09. 11. 2015, на підставі оформленого співробітниками поліції направлення на огляд водія
-5-
транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, проводиться у закладі охорони здоров'я.
Оскільки водій ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, відсутність такого направлення в матеріалах справи, не свідчить про недотримання співробітниками поліції вимог вказаної Інструкції.
Доводи апеляційної скарги про допущення працівниками поліції при оформленні матеріалів ряду порушень також, є безпідставними.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №394395 від 05. 02. 2021зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; дані про свідків; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. У протоколі містяться підписи поліцейського, який склав протокол, та свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 також зазначив власні пояснення по суті порушення та підписав складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення.
Таким чином протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не викликав і не допитав усіх свідків у справі, апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не спростовують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відсутність в матеріалах справи даних відеофіксації з боді-камер поліцейських, не ставить під сумнів законність і обґрунтованість висновку суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки правопорушником жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги щодо порушення поліцейським порядку проведення огляду на стан сп'яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП, апеляційному суду надано не було.
Також, не можуть бути задоволені доводи ОСОБА_1 про визнання неналежними доказами письмових пояснень свідків з підстав того, що інспектором поліції були використані надруковані заздалегідь заготовлені бланки пояснень, в яких вже було надруковано текст, з якого витікає, що той чи інший водій відмовився від проходження освідування на предмет алкогольного сп'яніння, адже пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення свідками підписано, відповідно до вказаних пояснень, ОСОБА_1 було запропоновано в установленому законом порядку пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції.
До того ж вказані пояснення не є єдиними доказам та відповідають обставинам, що зафіксовані у протоколі є послідовними та узгоджуються між собою та фактичним обставинами справи. В той же час, необхідно зазначити про те, що ОСОБА_1 не надано доказу, який би ставив під сумнів пояснення зазначених свідків та обставини викладені у протоколі.
При цьому апеляційний суд не може погодитись з твердженням ОСОБА_1 про недоведеність стану алкогольного сп'яніння, як підстави для закриття провадження у справі.
-6-
Так, за змістом частини 1 статті 266 КУпАП та пункту 2 Інструкції №1452 для проведення огляду водія на стан сп'яніння достатнім є наявність ознак, що притаманні стану алкогольного сп'яніння.
Склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, як то зазначено вище, утворює факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Про наявність таких ознак у ОСОБА_1 зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджено письмовими поясненнями свідків. Зауважень до змісту протоколу та суті викладеного у ньому правопорушення ОСОБА_1 не мав.
Доводи апеляційної скарги про те, що письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідають тим обставинам, свідками яких вони були, будь-якими доказами не підтверджено.
Водночас, зі змісту норм законодавства щодо адміністративних правопорушень (стаття 266 КУпАП, розділ Х Інструкції №1395) вбачається, що свідки залучаються у разі проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або у разі відмови від проходження огляду у передбаченому законом порядку. Обов'язкової умови засвідчення свідками факту керування транспортом та нетверезого стану водія закон не передбачає.
Твердження ОСОБА_1 про порушення поліцейськими Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», оскільки йому не пропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, а протокол складено не за місцем зупинки транспортного засобу, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що стосовно ОСОБА_1 складений протокол за відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння у тому числі і в медичному закладі, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що працівники поліції після його зупинки шукали свідків, щоб зафіксувати його відмову від проходження медичного огляду і знайшли їх на території супермаркету на вул. Миру в м. Виноградові, що не являється порушенням вимог КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 394395 від 05. 02. 2021 за формою та змістом, а також строками його складання, відповідає вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Інші доводи, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено, а цитування положень КУпАП та Інструкцій не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
-7-
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24. 03. 2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя