Справа № 456/3528/20 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.
Провадження № 22-ц/811/1070/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
10 червня 2021 року м.Львів
Справа № 456/3528/20
Провадження № 22ц/811/1070/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційні скарги ОСОБА_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро Українина рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухвалене у м. Стрию 12 лютого 2021 року у складі судді Саса С.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, -
встановив:
10 вересня 2020 року позивач звернувся з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що 27 липня 2014 року у с. Гірне Стрийського району Львівської області відбулося зіткнення мотоцикла «Honda GL 1800A», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , із велосипедистом ОСОБА_1 . Зазначає, що ОСОБА_1 у ДТП отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди. Постановою старшого слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України у Львівській області від 22 жовтня 2014 року кримінальне провадження №12014140000000437 закрито у зв'язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_2 складу кримінального правопрушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Транспортний засіб «Honda GL 1800A», забезпечений за страховим полісом Серії АІ №0681202, виданим ПрАТ «СК «Україна». Рішенням Господарського суду м. Києва від 17 липня 2019 року ПрАТ «СК «Україна» визнано банкрутом. Вказує, що 28 травня 2020 року на адресу МТСБУ надіслано заяву про виплату йому (позивачу) страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП. Стверджує, що загальна сума вимоги за шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_1 складає 19 488 грн., з яких: 4 872 грн. - моральна шкода (розрахунок: 1 218 грн.(мінімальна заробітна плата)*12/3 (кількість осіб, які мають право на отримання моральної шкоди), 14 616 грн. - витрати на поховання та встановлення пам'ятника -10 200 грн. Вказує, що 27 липня 2020 року відповідачем сплачено йому ( ОСОБА_1 ) моральну шкоду в розмірі 4 872 грн. Листом від 30 червня 2020 року МТСБУ повідомило, що для проведення виплати по витратах на поховання та встановлення пам'ятника необхідно надати до МТСБУ фіскальний чек або розрахункову квитанцію, що відповідають наказу МФУ №13 від 21 січня 2016 року «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми №ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)». Зазначає, що такі вимоги є необгрунтованими, оскільки до заяви про виплату страхового відшкодування долучені розрахункові документи: оригінал товарного чеку на суму 5 720 грн. від 28 липня 2014 року, а також оригінал товарного чеку на суму 10 200 грн. від 15 вересня 2015 року із заначенням переліку понесених ним ( ОСОБА_1 ) витрат на поховання та спорудження пам'ятника. Рішенням МТСБУ від 4 серпня 2020 року йому (позивачу) відмовлено у виплаті витрат на поховання та спорудження пам'ятника. Просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 14 616 грн. витрат на поховання та встановлення пам'ятника, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 412,12 грн., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 103,31 грн., (разом - 515,43 грн.) та понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 лютого 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 14 616 грн. страхового відшкодування, 412,12 грн. пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, 103,31 грн. три відсотки річних, всього - 15 131,43 грн.
В решті позову відмовлено.
Рішення суду оскаржили сторони.
ОСОБА_1 вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати в частині відмови в стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. та ухвалити нове рішення про задоволення вимоги про стягнення судових витрат. Вказує, що до позовної заяви ним долучено орієнтовний розрахунок витрат, які він (позивач) очікував понести у зв'язку із розглядом справи. Зазначає, що ним сплачено за надану адвокатом Ільківим М.М. правничу допомогу 9000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №21 від 17 грудня 2020 року. Посилається на п. 8 ст. 141 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
МТСБУ просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що порушує його інтереси. Вказує, що 9 липня 2020 року позивач звернувся із заявою про виплату відшкодування, до якої на підтвердження понесених витрат на поховання позивачем долучено два товаринх чеки від 28 липня 2014 року на суму 5 720 грн. і від 15 вересня 2015 року на 10 200 грн. 4 серпня 2020 року відповідачем відмовлено позивачу у виплаті відшкодування, так як зазначені товарні чеки не можуть прийматися як розрахункові документи, оскільки Положенням про форму та зміст розрахункових документів (електронних розрахункових документів), затверджених наказом МФУ 21 січня 2016 року №13, зареєстрованого в МЮУ 11 лютого 2016 року за №220/28350, такий розрахунковий документ як товарний чек не передбачений. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий. Даний наказ діяв на дату видачі товарних чеків, тому їх не можна вважати платіжними документами, оскільки відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункові документи, до яких відносяться товарні чеки, повинні відповідати вимогам п.п.3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року. Вважає вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн. необґрунтованою, оскільки договору про надання правничої допомоги до позовної заяви не долучено, розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, апеляційну скаргу МТСБУ належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Рішення суд першої інстанції мотивовано наступним.
Встановлено, що 27 липня 2014 року сталася ДТП за участі мотоцикла «Honda GL 1800A», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 і велосипедом «ММВЗ», яким керував ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали технічні пошкодження, велосипедист ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
Факт смерті ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , вданого 28 липня 2014 року Виконавчим комітетом Гірненської сільської ради Стрийського району Львівської області.
Постановою старшого слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України у Львівській області від 22 жовтня 2014 року кримінальне провадження №12014140000000437 закрито у зв'язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Встановлено, що відповідальність водія транспортного засобу - мотоцикла «Honda GL 1800A», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована згідно полісу №АІ 0681202 у ПрАТ «СК «Україна».
28 травня 2020 року на адресу МТСБУ ОСОБА_1 надіслав заяву про виплату страхового відшкодування.
Згідно відповіді МТСБУ від 11 червня 2020 року №3.1-02/17408, позивачу необхідно надати інформацію про всіх осіб, які мають право на отримання відшкодування моральної шкоди, а саме відомості про дружину та батьків загиблого.
23 червня 2020 року ОСОБА_1 направив на адресу МТСБУ заяву про долучення документів та просить здійснити страхове відшкодування для сина загиблого ОСОБА_1 .
Згідно відповіді МТСБУ від 30 червня 2020 року №3.1-02/19369, необхідно надати оригінали документів, що підтверджують витрати на поховання, а саме фіскальний касовий чек або розрахункова квитанція, що відповідають наказу МФУ №13 від 21 січня 2016 року «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, повязаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми №ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)».
Встановлено, що 9 липня 2020 року позивачем надано відповідачу копію свідоцтва про народження загиблого ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про смерть батька загиблого ОСОБА_3 , копію свідоцтва про смерть матері загиблого ОСОБА_4 , товарний чек від 28 липня 2014 року на суму 5 720 грн., копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_5 , товарний чек на пам'ятник від 15 вересня 2015 року на суму 10 200 грн., копію виписки з Єдиного державного реєстру ФОП ОСОБА_6
31 липня 2020 року позивачем скеровано відповідачу досудову вимогу про виплату страхового відшкодування у розмірі 14 616 грн. за шкоду, понесену у зв'язку із витратами на поховання та спорудження пам'ятника.
Згідно листа № 3.1-01-а/1371е від 4 серпня 2020 року відповідачем відмовлено позивачу у такій виплаті, оскільки немає правових підстав для виплат відшкодування з фонду захисту потерпілих. Відмова мотивована тим, що позивачем не підтверджено належними платіжними документами зазначених витрат, а товарні чеки у розумінні ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не є належним розрахунковим документом, який може підтверджувати понесені витрати.
Відповідно до п. 27.4. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
З товарного чеку від 28 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_5 придбав товари для поховання на суму 5 720 грн.
Згідно товарного чеку від 15 вересня 2015 року позивач у ФОП ОСОБА_6 придбав пам'ятник з гранітну в сумі 10 200 грн.
Відповідно до п. 15 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є правомірним. Водночас, якщо форму і зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов'язковим, визначено Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), то форму і зміст товарного чека на сьогодні законодавчо не визначено. Таким чином, суб'єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем підтверджено понесені ним витрати на поховання та на придбання пам'ятника належними доказами, а тому вказані витрати підлягають стягненню з Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Встановлено, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій особі, тому наявні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.992 цього Кодексу у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року № 4 при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Згідно п. 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з МТСБУ на користь позивача за період з 4 серпня до 28 жовтня 2020 року: 3% річних у розмірі 103,31 грн., пеню у розмірі 412,12 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом першої інстанції відмовлено у стягненні з відповідача витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.
Встановлено, що на підтвердження цих витрат та їх відшкодування позивачем надано: ордер про надання правової допомоги серії ВС №1035631 від 7 вересня 2020 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, попередній розрахунок суми судових витрат на загальну суму 12 000 грн., детальний опис наданих послуг на підставі договору про надання правової допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордера №21.
На підтвердження факту оплати гонорару адвоката у розмірі 9000 грн., позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера №21, у якій зазначено призначення платежу «договір про надання правової допомоги №б/н від 11 серпня 2020 року», однак до матеріалів справи не долучено даний договір, що не дає можливості встановити вид послуг та їх передбачену вартість.
На підставі цього, судом першої інстанції відмовлено позивачу у стягненні витрат на професійну правову допомогу в розмірі 9 000 грн.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у цій частині з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 цього Кодексу передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу складається з гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката; визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 48 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді адвокатом, регламентовано у ЦПК України.
Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі. Такі витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Є встановленим, що про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, було заявлено у позовній заяві 10 вересня 2020 року та надано попередній (орієнтовний) розрахунок.
17 грудня 2020 року позивачем надано суду детальний опис наданих послуг та квитанцію на суму 9 000 грн.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів прийшла до висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката. Розмір таких витрат підлягає зменшенню до 6 000 грн.
З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню судові витрати (витрати на правничу допомогу) в розмірі 6 000 грн.
Керуючись: ст. ст. 134, 141, п.1 ч.1 ч. 2 ст.374, ст.ст. 375, 376 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 лютого 2021 року скасувати в частині відмови у стягненні судових витрат та в цій частині прийняти нове рішення.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ-2, а/с 272, код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. (шість тисяч грн.).
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Постанову складено і підписано 10 червня 2021 року.
Головуючий
Судді