Справа № 128/3574/20
Провадження №11-кп/801/625/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
07 червня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2021 року, якою відмовлено у задоволені клопотання засудженого ОСОБА_8 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання,
ОСОБА_8 засуджений вироком Калинівського районного суду Вінницької області за ч.2 ст.309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02.02.2018 року виконується самостійно.
22.12.2020 року до Вінницького районного суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_8 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, яке мотивовано тим, що він за час відбування покарання у ДУ «Стрижавська ВК №81» має два заохочення, має третю групу інвалідності, крім того, вдома у нього знаходиться психічнохвора дружина, яка потребує його допомоги.
Ухвало Вінницького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2021 року відмовлено у задоволені клопотання засудженого ОСОБА_8 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_8 неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, на виробництві установи не працевлаштований, про що свідчать довідки із ДУ «Стрижавська ВК №81», має одне, у встановленому законом порядку заохочення у 2020 році за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці, однак виконання таких обов'язків є обов'язком кожного засудженого та не може слугувати належним доказом того, що ОСОБА_8 саме своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці, доводить перед судом, що став на шлях виправлення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, задовольнити клопотання засудженого про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, мотивуючи свої вимоги тим, що засуджений є інвалідом ІІІ групи, має вади опорно-рухового апарату, а тому позбавлений можливості бути залученим до праці в умовах Стрижавської ВК №81. Засуджений перебуває у зареєстрованому шлюбі, дружина є інвалідом ІІ групи потребує стороннього догляду, оскільки не спроможна забезпечити свої потреби самостійно. Такий догляд до початку відбування покарання здійснював ОСОБА_8 , а на даний час відсутні інші близькі люди, що можуть піклуватись про дружину.
Засуджений ОСОБА_8 залучається до суспільно-корисної праці, зокрема проводить сезонний догляд за квітником на території Стрижавської ВК №81, виконує функції прислужника в капличці установи; підтримує соціальні зв'язки з братом та дружиною.
Заслухавши захисника ОСОБА_7 , засудженого ОСОБА_8 , які підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили їх задовольнити; прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши судові матеріали провадження обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, у відповідності до ст.81 КК України, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення в процесі відбування покарання. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі, а не за час, який безпосередньо передує розгляду подання. У п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року зазначено, що слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержанні ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці. Сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає у стримуванні від порушень режиму, а й активна форма його поведінки.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні клопотання начальника ДУ «Вінницька ВК №86» в умовно-достроковому звільненні засудженого ОСОБА_8 належним чином мотивував в оскаржуваній ухвалі своє рішення, яке базується на досліджених у судовому засіданні доказах.
З характеристики засудженого ОСОБА_8 вбачається, що він раніше неодноразово судимий (5 разів), до останнього двічі застосований інститут звільнення від відбування покарання (ст.75 КК України), тричі звільнявся по закінченню строку відбування покарання; неодноразово був засуджений за аналогічні злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. За час відбування покарання в ДУ «Стрижавська ВК №81 заохочувався 1 раз, на виробництві установи не працевлаштований за власним бажанням, підтримує зв'язки із братом.
Протоколом №23 від 22.07.2019 року відмовлено у застосуванні ст.101 КВК України не стає на шлях виправлення.
Протоколом №34 від 04.11.2019 року відмовлено в застосуванні ст.81 КК України не став на шлях виправлення.
Протоколом №19 від 19.06.2020 року відмовлено в застосуванні ст.81 КК України не довів свого виправлення.
Доводи сторони захисту про те, що засуджений не має дисциплінарних стягнень та має одне заохочення, в нього є міцні соціальні зв'язки дружина інвалід ІІ групи, а тому до нього слід застосувати вимоги ст.81 КК України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки до останнього двічі (2000, 2018 роки) вже був застосований інститут звільнення від відбування покарання (ст.75 КК України), тричі звільнявся по закінченню строку відбування покарання.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що засуджений ОСОБА_8 є інвалідом ІІІ групи, має вади опорно-рухового апарату, а тому позбавлений можливості бути залученим до праці в умовах ДУ «Стрижавської ВК №81», не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, тому задоволенню не підлягають.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам ст.81 КК України та роз'ясненням п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», відповідно до яких умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване лише в тому випадку, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Суд першої інстанції ретельно дослідив у судовому засіданні матеріали особової справи засудженого, перевірив його особу та дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_8 своєю поведінкою і ставленням до праці не довів свого виправлення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що засуджений що ОСОБА_8 лише стає на шлях виправлення і має до цього всі можливості однак, в розумінні ст.81 КК України, своєю поведінкою і ставленням до праці ще не довів свого виправлення, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2021 року, якою відмовлено у задоволені клопотання засудженого ОСОБА_8 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - залишити без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4