Справа № 484/1933/19
Провадження № 1-кп/484/43/21 р.
Кримінальне провадження № 12019150110000412
11.06.2021 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яргорів, Монастирського району Тернопільської області, громадянина України, одруженого, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
10.08.2006 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 4 років п/в., на підставі ст. 75 звільнений від призначеного судом покарання з випробуванням та іспитовим строком, терміном 2 роки;
13.05.2008 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 грн.;
29.09.2009 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі;
27.12.2010 року Врадіївським районним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ст. 386, ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 308 ч. 3 ст. 187, ст. 70, 71 КК України 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 121 КК України, -
23.02.2019 близько 17:00 години ОСОБА_6 прийшов в гості до свого товариша ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , де вони почали вживати алкогольні напої. Так, в ході відпочинку, близько 23.50 год. ОСОБА_6 почув стукіт у вхідні двері кімнати, та пішов відчинити вхідні дерев'яні двері. Відчинивши двері кімнати ОСОБА_6 побачив свого, візуально знайомого ОСОБА_5 , який в своїх руках тримав металеву трубу, довжиною близько 1,5 метри.
Без будь-яких пояснень ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, розуміючи протиправний характер своїх дій, з метою спричинення тілесних ушкоджень, схопив обома руками частину металевої труби, та усвідомлюючи, що об'єктом його злочинного посягання є здоров'я ОСОБА_6 , діючи умисно, розуміючи наслідки, що можуть настати, почав наносити удари ОСОБА_6 металевою трубою по тулубу, голові та кінцівках спричинивши тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, після чого останній впав на підлогу, а ОСОБА_8 вийшовши з кімнати пішов у невідомому напрямку.
Згідно з висновком судово - медичної експертизи № 85-М від 14.03.2019 року у ОСОБА_6 виявлено: перелом правої тім'яної кістки справа, забійні рани волосяної частини голови, перелом 8-9 ребер справа, 8-го зліва, множинні синці та садна тулубу і кінцівок. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Нанесені ОСОБА_5 тілесні ушкодження ОСОБА_6 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з наслідками, що настали.
Таким чином ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину не визнав та просив його виправдати у зв'язку із тим, що він не будь яких злочинів не вчиняв. Обвинувачений відмовився надавати суду будь які пояснення, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України та ст. 42 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_6 в судові засіданні не з'являвся. Надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність у зв'язку із тим, що перебуває за межами Миколаївської області та працює.
Суд намагався розшукати потерпілого та забезпечити його явку в судове засідання, про що свідчать численні рапорти працівників поліції, проте розшукати та допитати потерпілого суду не вдалося.
Прокурор, діючи в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня» Первомайської міської ради, заявив до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди - витрат на лікування потерпілого в сумі 7731,45 грн., яка складається з вартості ліжко днів за час перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні з 24.02.2019 по 11.03.2019 року. Вказаний позов обвинувачений не визнав.
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України повністю підтверджується зібраними у справі доказами.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що 23.02.2019 ввечері до його місця проживання, за адресою: АДРЕСА_3 , прийшов його знайомий ОСОБА_6 , де вони вживали алкогольні напої. Близько 23 год. вони почули стукіт у вхідні двері кімнати. ОСОБА_6 пішов відчинити вхідні двері. За дверима ОСОБА_7 почув голос раніше знайомого йому ОСОБА_5 , який сказав, щоб йому відкрили двері. Після того, як ОСОБА_6 відчинив двері до кімнати зайшли декілька чоловіків, яких ОСОБА_7 не бачив, і які одразу вимкнули світло. Після цього хтось накинув на нього ковдру і наніс декілька ударів по голові та тілу. Через деякий час чоловіки пішли, він увімкнув світло та побачив, що у коридорі лежить ОСОБА_6 . Його голова була у крові. На голові ОСОБА_6 були тілесні ушкодження, але він був при свідомості. ОСОБА_7 спитав ОСОБА_6 хто це зробив? ОСОБА_6 сказав, що це був ОСОБА_9 , з чого ОСОБА_7 зрозумів, що побив ОСОБА_6 саме ОСОБА_8 , голос якого він чув серед нападників. Голоса інших нападників були з акцентом осіб «кавказької» національності. Пізніше ОСОБА_7 від інших осіб стало відомо, що ОСОБА_8 таким чином помстився ОСОБА_6 за образу знайомої ОСОБА_5 .
Пояснення свідка ОСОБА_7 узгоджуються з наданими стороною обвинувачення доказами, а саме протоколами проведення слідчих експериментів від 14.03.2019 року проведених за участі свідка ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_6 , який до речі показав як саме і чим обвинувачений наносив йому удари, та переконливо заявив, що саме ОСОБА_8 їх наніс.
Крім наведеного, вина обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України об'єктивно підтверджується наданими суду прокурором письмовими доказами:
протоколом прийняття від ОСОБА_6 заяви про вчинене кримінального правопорушення від 24.02.2019 року, в графі 7 зазначено ОСОБА_10 , як особу, яку підозрює у вчиненні нападу потерпілий;
протоколом огляду місця події від 24.02.2019 року, кімнати гуртожитку розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , де було виявлено плями речовини бурого кольору;
висновком експерта № 85-М від 14.03.2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлено: перелом правої тім'яної кістки справа, забійні рани волосяної частини голови, перелом 8-9 ребер справа, 8-го зліва, множинні синці та садна тулубу і кінцівок. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Визначаючи характер нанесених тілесних ушкоджень та механізм їх завдання, суд виходить з показань потерпілого, наданих ним під час слідчого експерименту та висновку судово-медичної експертизи.
ОСОБА_8 також обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за наступних обставин.
В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_8 , будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову скоїв кримінальне правопорушення спрямоване на незаконне заволодіння чужим майном.
20 січня 2019 року, близько 00:30 год. ОСОБА_8 перебував на вулиці Молокова м. У м. Первомайську Миколаївської області, де на перехресті з вулицею Машинобудівною побачив ОСОБА_11 , котра йшла попереду нього по тротуару в бік автобусної зупинки.
В цей же час у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на незаконне заволодіння майном ОСОБА_11 . Користуючись тим, що жінка йде одна, ОСОБА_8 підійшов до неї ззаду та почав тягнути за лямку її жіночої сумки, котра була одягнена через плече. В результаті цього ОСОБА_11 розвернулась до ОСОБА_5 обличчям. Продовжуючи свої злочинні дії, розуміючи, що його дії носять відкритий характер та зрозумілі потерпілій, ОСОБА_8 продовжив тягнути за лямку сумки в результаті чого, від прикладених зусиль лямка сумки відірвалась, ОСОБА_8 схопив сумку та втік, при цьому відкрито заволодівши наступним майном потерпілої ОСОБА_11 , а саме: мобільним телефоном марки «Samsung» моделі «SМ-J400F/DS» золотистого кольору, ринкова вартість якого без включення до неї суму податку на додану вартість, станом на 20.01.2019, могла становити 2959,67 грн.; чохла-книжки золотистого кольору торгівельної марки «G-Саsе», ринкова вартість якого без включення до неї суму податку на додану вартість, станом на 20.01.2019, могла становити 103,33 грн.; жіночою сумкою бузкового кольору торгівельної марки «LOVE DREAM», ринкова вартість якої без включення до неї суму податку на додану вартість, станом на 20.01.2019, могла становити 36,67 грн., спричинивши тим самим матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_11 на загальну суму 3099,67 грн.
За вказаним фактом ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а його дії кваліфіковані як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
Суд вважає, що в цій частині обвинуваченого слід виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку із тим, що прокурором не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Дійсно у справі є протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.01.2019 року в якій потерпіла ОСОБА_11 повідомляє, що в цей день близько 00:30 години невідома особа відкрито заволоділа її сумкою з наведеними вище речами.
Потерпіла надала суду декілька заяв з проханням слухати справу у її відсутність. Суд намагався викликати потерпілу та допитати особисто в судовому засіданні, проте потерпіла не з'явилась, а тому допитана не була.
У якості доказів вчинення грабіжу обвинуваченим прокурор надав суду протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілій від 24 січня 2019 року, відповідно до якого потерпіла впізнала ОСОБА_5 , фото якого розташоване у протоколі під № 2, як особу яка відкрито заволоділа її майном.
Вказаний доказ викликає у суду сумнів через те, що як зазначено в протоколі, потерпіла впізнала обвинуваченого за його слов'янською національністю, худорлявим обличчям на вигляд 20-27 років зі світлою (блідою) шкірою.
Слід звернути увагу, що зовнішні ознаки, по яким потерпіла впізнала ОСОБА_5 , присутні всім особам, зображеним на фотографіях у протоколі і не є конкретними. На час пригоди, грабіжу ОСОБА_11 , ОСОБА_8 був у віці 41 рік, і не виглядав як особа у віці 20-27 років.
Отже суд не приймає наведений протокол як беззаперечний доказ вини обвинуваченого за цим епізодом.
Прокурор також надав суду протокол огляду місця події від 24.01.2019 року відповідно до якого слідчим було проведено «огляд» домоволодіння, за адресою АДРЕСА_4 , належного ОСОБА_12 , де у кімнаті було виявлено та вилучено викрадені у ОСОБА_11 речі. Вказана слідча дія була проведена слідчим за згодою та участю власниці ОСОБА_12 , і як пояснив в судовому засіданні прокурор, була проведена через те, що за даними, якими володів слідчий, вказану кімнату орендував на той час ОСОБА_8 . Цю обставину також підтвердив захисник обвинуваченого.
Суд вважає, що вищенаведений огляд місця події, відповідно до ст.ст. 233, 234 КПК України, в силу проникнення до житла особи є обшуком, який не може бути проведений без дозволу слідчого судді.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У рішенні Конституційного суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/20011 зазначено наступне.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією (995_004), а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) (995_004) тощо.
Таким чином, даючи офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України (254к/96-ВР), Конституційний Суд України виходить з того, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України (254к/96-ВР) допускає такі обмеження.
Конституційний Суд України вважає, що положення частини третьої статті 62 Конституції України (254к/96-ВР), відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, безпосередньо пов'язане з положенням частини першої цієї статті, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Верховна Рада України відповідно до пункту 3 частини першої статті 85, пунктів 1, 14 частини першої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) законодавчо визначила повноваження органів дізнання і слідства щодо одержання фактичних даних, що можуть бути визнані доказами і які суд оцінює на предмет законності (допустимості), а також компетенцію органів прокуратури, які згідно з пунктом 3 статті 121Основного Закону України (254к/96-ВР) здійснюють нагляд за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
Збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 65 Кодексу (1001-05) доказами в кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша); ці дані встановлюються показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами (частина друга). Перелік суб'єктів, які можуть подавати докази, визначено у статті 66 Кодексу (1001-05).
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України (254к/96-ВР) "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
У ст. 233 КПК України зазначено наступне.
Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
В даному випадку на час проведення «огляду» місця події, який суд вважає фактичним обшуком, обвинувачений ОСОБА_8 вже був затриманий працівниками поліції, що вбачається з протоколу затримання від 24.01.2019 року. Отже будь яких підстав для невідкладного обшуку житла підозрюваного у слідчого не було, та в будь якому випадку проведений обшук не було в подальшому легалізовано слідчим в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.
Таким чином, виявлені працівниками поліції під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , належної ОСОБА_12 , речі викрадені у потерпілої ОСОБА_11 є доказами, одержаними з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, а тому суд визнає ці докази недопустимими.
Інших беззаперечних доказів вини обвинуваченого за цим епізодом стороною обвинувачення суду надано не було.
Отже, в частині обвинувачення по ст. 186 ч. 2 КК України ОСОБА_5 слід виправдати.
На підставі викладеного, оцінюючи докази в їх сукупності, суд знаходить доведеною вину підсудного ОСОБА_5 лише у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Його дії слід кваліфікувати, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.
Призначаючи покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним злочину, особу підсудного, який раніше неодноразово судимий, проте є особою, яка страждає на хронічні захворювання.
Слід звернути увагу на наступне.
Ухвалою від 12.09.2019 року у справі було призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу для визначення стану психічного здоров'я обвинуваченого.
Висновком судово-психіатричного експерта № 241, за наслідками експертизи проведеної КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, встановлено, що ОСОБА_8 страждає на тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності у формі органічного дисоціального розладу, стан декомпенсації. У зв'язку з тим, що іспитований виявляє тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, встановити діагноз та вирішити питання про його психічний стан у період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння, у теперішній час неможливо. За своїм психічним станом потребує застосування до нього примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом до виходу з вказаного хворобливого стану з наступним поверненням на експертизу для вирішення експертних питань.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.05.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_5 , застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом до виходу з вказаного у висновку експерта хворобливого стану.
Виконання ухвали було доручено Дніпровіській філії "Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги" Державної установи "Центр психічного здоров'я і моніторингу алкоголю та наркотиків МОЗ України".
12.05.2020 ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області до ОСОБА_5 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом до виходу з вказаного у висновку експерта хворобливого стану.
24.11.2020 ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області припинено застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 та обрано запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, в даному випадку до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 16 від 11.02.2021 року ОСОБА_8 у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь та на даний час міг та може усвідомлювати свої дії і керувати ними.
У мотивувальній частині висновку судово-психіатричного експерта, у розділі «психічний стан», звертається увага на те, що під час клінічного дослідження ОСОБА_5 , він визнавав вчинення злочину передбаченого ст. 121 КК України, що по суті доказом вчинення злочину не є, проте переконує суд у правильності вищевикладених висновків.
Отже, переконавшись в осудності обвинуваченого, але враховуючи стан його фізичного та психічного здоров'я, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання з вчинений ним злочин у вигляді позбавлення волі на строк передбачений нижньою межею санкції ч. 1 ст. 121 КК України.
У строк відбуття покарання обвинуваченому слід зарахувати весь час перебування під вартою та госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
Також слід задовольнити цивільний позов прокурора в інтересах лікарні на підставі ст. 1166 ЦК України.
Сдід також скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.01.2019 р., провадження № 1-кс/484/201/19.
Речові докази - викрадене у потерпілої ОСОБА_11 майно слід повернути останній.
Речові докази - мобільний телефон марки Xiaomi моделі M1805D1SG в корпусі блакитного кольору, моноблок в чохлі силіконовому; мобільний телефон марки "Samsung" SM-J730FM/DS 16 Gb в корпусі золотистого кольору IMEI №1: НОМЕР_1 , IMEI №2: НОМЕР_2 в чохлі книжці рожевого кольору; мобільний телефон марки "Samsung" SM-J330F/DS 16 Gb в корпусі чорного кольору IMEI №1: НОМЕР_3 , IMEI №2: НОМЕР_4 з сім карткою мобільного оператора "Київстар" в пластиковому чохлі чорного кольору, вилучені за місцем проживання ОСОБА_5 під час огляду місця події слід повернути обвинуваченому.
Речові докази - фрагмент шпалер зі слідами речовини бурого кольору, змиви речовини бурого кольору з місця події та одяг потерпілого, поміщені до камери зберігання речових доказів Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області за квитанцією № 58, слід знищити.
Враховуючи призначене судом покарання, до набрання вироком законної сили слід залишити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Судові витрати з проведення товарознавчої експертизи по епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_11 слід віднести на рахунок держави через виправдання ОСОБА_5 за цим обвинуваченням.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
Зарахувати обвинуваченому в строк відбуття покарання час затримання, перебування під вартою та госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з 24 січня 2019 року по 27 січня 2019 року та з 13 березня 2019 року по 11 червня 2021 року, на підставі ст. 72, 84 КК Уркаїни.
До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 7731 (сім тисяч сімсот тридцять одну) грн. 45 коп. вартості ліжко днів за час перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.01.2019 р., провадження № 1-кс/484/201/19.
В частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку із тим, що прокурором не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Судові витрати з проведення товарознавчої експертизи по епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_11 - віднести на рахунок держави через виправдання ОСОБА_5 за цим обвинуваченням.
На підставі ст. 100 КПК України:
речові докази - викрадене у потерпілої ОСОБА_11 майно: мобільний телефон марки "Samsung SM-J400F/DS, IMEI №1: НОМЕР_5 , IMEI №2: НОМЕР_6 в чохлі книжці золотистого кольору; пенсійне посвідчення № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_8 ; посвідчення інваліда війни ІІІ гр. на ім'я ОСОБА_11 № НОМЕР_9 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_10 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль Renault Duster, державний номер НОМЕР_11 на ім'я ОСОБА_11 , ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_11 , НОМЕР_7 ; гаманець сірого кольору схожий на шкіряний фірми "Baellerry"; жіночу сумочку бузкового кольору, виготовленої з матеріалу схожого на шкіру фірми "Love dream". - повернути потерпілій;
речові докази - фрагмент шпалер зі слідами речовини бурого кольору, змиви речовини бурого кольору з місця події та одяг потерпілого, поміщені до камери зберігання речових доказів Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області за квитанцією № 58 - знищити;
речові докази - мобільний телефон марки Xiaomi моделі M1805D1SG в корпусі блакитного кольору, моноблок в чохлі силіконовому; мобільний телефон марки "Samsung" SM-J730FM/DS 16 Gb в корпусі золотистого кольору IMEI №1: НОМЕР_1 , IMEI №2: НОМЕР_2 в чохлі книжці рожевого кольору; мобільний телефон марки "Samsung" SM-J330F/DS 16 Gb в корпусі чорного кольору IMEI №1: НОМЕР_3 , IMEI №2: НОМЕР_4 з сім карткою мобільного оператора "Київстар" в пластиковому чохлі чорного кольору - повернути обвинуваченому.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі оскарження, після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо вирок не буде скасовано.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з моменту отримання копії.
Копія вироку може бути отримана всіма учасниками судового провадження в Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: