01 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1992/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича,
до 1) Львівської міської ради,
2) Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) ОСОБА_1 ,
2) ОСОБА_2 ,
про скасування реєстраційних дій з реєстрації земельних ділянок,
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
У серпні 2020 року Фізична особа - підприємець Ящук Олексій Олександрович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради (далі - міськрада) та до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області) з вимогами скасувати: реєстраційні дії Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області 08.08.2019 з реєстрації земельної ділянки площею 0.2438 га на вул. Зеленій у м. Львові з присвоєнням кадастрового номера 4610136800:04:002:0113, здійсненої на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 27.09.2018 ФОП Лопатка О. І.; реєстраційної дії Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області 05.11.2019 з реєстрації земельної ділянки площею 0.0841 га на вул. Зеленій, 253 у м. Львові з присвоєнням кадастровою номера 4610136800:04:002:0115, здійсненої на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 07.08.2019 ФОП Лопатка О. І.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що намагається захистити свої права як орендаря земельної ділянки площею 0,2464 га за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 253 від порушень, які не пов'язані з позбавленням права володіння нею, а саме від обмеження (позбавлення) його можливості доїзду та проходу до орендованої ділянки, розміщених на ній об'єктів нерухомості, забезпечення їх належної експлуатації. Таке обмеження прав позивача буде зумовлене можливістю міськради розпоряджатися земельними ділянками з кадастровими номерами 4610136800:04:002:0113 та 4610136800:04:002:0115, які накладаються на дороги та проходи загального користування на території колишнього ВАТ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" по вул. Зеленій, 253 у м. Львові, в тому числі і на дороги і проходи до орендованої позивачем ділянки, як об'єктами цивільних прав і передавати їх у власність чи користування будь-яким особам внаслідок вчинення відповідних реєстраційних дій щодо цих ділянок ГУ Держгеокадастру у Львівській області.
У підготовчому засіданні 26.10.2020 представником третіх осіб подано заяву про закриття провадження у справі на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яку у подальшому підтримали представники відповідачів.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач визначив відповідачами міськраду та ГУ Держгеокадастру у Львівській області. Проте, орган місцевого самоврядування та орган державної виконавчої влади не вчиняли жодних реєстраційних дій з присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам площею 0.2438 га та 0.0841 га на вул. Зеленій, 253 у м. Львові. Реєстраційні дії з присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам площею 0.2438 га та 0.0841 га на вул. Зеленій, 253 у м. Львові були вчинені кадастровим реєстратором Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 (суддя Манюк П. Т.), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 (Дубник О. П. - головуючий, судді Зварич О. В., Матущак О. І.) провадження у справі № 914/1992/20 за позовом Фізичної особи - підприємця Ящука Олексія Олександровича до міськради та до ГУ Держгеокадастру у Львівській області про скасування реєстраційних дій з реєстрації земельних ділянок закрито, роз'яснено позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою місцевого господарського суду від 10.08.2020 у справі № 914/1992/20 - скасовано.
Суди дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства) зазначивши, що спір про скасування реєстраційних дій Відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з реєстрації земельних ділянок з присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів 4610136800:04:002:0113 площею 0.2438 га та 4610136800:04:002:0115 площею 0.0841 га на вул. Зеленій, 253 у м. Львові, відповідно до прямої вказівки в законі на вид судочинства, підлягає розгляду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Так, згідно положень частини 2 статті 39 Закону України "Про державний земельний кадастр", рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені, до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин на території дії повноважень відповідного державного кадастрового реєстратора, та до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України або до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 і постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі № 914/1992/20, Фізична особа-підприємець Ящука Олексій Олександрович звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, справу № 914/1992/20 передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник наголошує, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку саме органів державної влади, а пов'язаний із порушенням права позивача на земельну ділянку іншими особами. Відтак спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач приймаючи спірне рішення про держану реєстрацію земельних ділянок не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, що виключає розгляд цієї справи у порядку адміністративного судочинства.
Скаржник зазначає, що у цьому разі підставою касаційного оскарження є положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/3553/17 та від 13.10.2020 у справі № 620/1206/20.
Крім цього, скаржник акцентує на необхідності прийняття Верховним Судом постанови, в якій буде міститись роз'яснення (правовий висновок) щодо питання застосування положень частини 2 статті 39 Закону України "Про державний земельний кадастр".
Третіми особами подано суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому вони зазначили про безпідставність касаційної скарги, адже у цій справі відсутні приватно-майновий спір.
Водночас треті особи вважають, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме описова та мотивувальна частина підлягають зміні, а резолютивна частина підлягає залишенню без змін, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено відсутність приватно-майнового спору, але в супереч вимогам статей 234, 237, 237 ГПК України не було викладено цього у мотивувальній та описовій частинах оскаржуваних судових рішень.
У відзиві на касаційну скаргу Львівська міська рада просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь головуючого судді, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи предметом касаційного розгляду є питання щодо визначення юрисдикції цього спору.
Відповідно до частини 6 статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
У процесі дослідження доводів касаційної скарги та матеріалів справи колегією суддів установлено, що Фізична особа-підприємець Ящук Олексій Олександрович, який оскаржує ухвалу та постанову господарських судів попередніх інстанцій, приймаючи участь у розгляді справи, неодноразово заявляв про порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції в судах першої та апеляційної інстанцій.
При цьому, обґрунтовуючи порушення суб'єктної юрисдикції при розгляді цього спору господарськими судами, скаржник посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.10.2020 у справі № 810/3553/17, відповідно до якої визнання противоправним та скасування рішення, запису щодо державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне (чи інше) право щодо того ж самого нерухомого майна, тобто є спором про цивільне право, має приватно правовий характер, тому з огляду на суб'єктний склад має вирішуватися судами за правилами господарського або цивільного судочинства.
Крім цього, обґрунтовуючи порушення суб'єктної юрисдикції при розгляді цього спору господарськими судами, скаржник посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13.10.2020 у справі № 620/1206/20, відповідно до якої розгляд позовної заяви щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за іншою особою є неможливим без вирішення питання щодо наявності у позивача права на звернення до суду із такою вимогою, тобто без вирішення питання про те, чи входить цей об'єкт цивільних прав до складу спадщини та без залучення до участі у справі інших осіб, які можуть набути право на спадщину, що відкрилася після смерті відповідної особи.
У цій же постанові Верховний Суд підтримав правову позицію стосовно того, що такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку, не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Колегія суддів звертає увагу, що за змістом норм статті 302 ГПК України учасник справи, який оскаржує судове рішення, повинен обґрунтовувати порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Разом з тим, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, як убачається з постанови Верховного Суду у справі №810/3553/17, предметом позову у зазначеній справі були вимоги про визнання противоправними дій державного кадастрового реєстратора щодо державної реєстрації земельної ділянки, зобов'язанням скасувати запис, визнати противоправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов'язання повторно розглянути заяву про внесення відомостей. При цьому, підставою звернення до суду стало порушення майнових прав позивача, оскільки такий вважає, що земельна ділянка, щодо якої він звернувся до Відділу Держгеокадастру з метою вчинення реєстраційних дій, належить йому на праві постійного користування.
Як убачається з постанови Верховного Суду у справі №620/1206/20, предметом позову у зазначеній справі були вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису право власності. Підставою звернення до суду стало порушення майнових прав позивачки, оскільки остання успадкувала житловий будинок з надвірними будівлями, але через те, що спадкодавець не набула за життя право власності на земельну ділянку, то вона не може бути предметом спадкування. Тобто, спір у справі виник у зв'язку з порушенням порядку реєстрації права власності на земельну ділянку.
Отже, правовідносини у справі № 914/1992/20, що переглядається, та у справах № 810/3553/17, № 620/1206/20 не є подібними, оскільки вони відрізняються за предметом, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє посилання скаржника на зазначені постанови Верховного Суду в якості обґрунтування порушення місцевим та апеляційним господарськими судами правил предметної та суб'єктної юрисдикції.
З огляду на зазначене, а також враховуючи відсутність висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання юрисдикції спору у правовідносинах, пов'язаних з скасуванням реєстраційних дій з реєстрації земельних ділянок та застосуванням положень частини 2 статті 39 Закону України "Про державний земельний кадастр" (у редакції, Закону України від 20.09.2019 №132-ІХ), Суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Справу № 914/1992/20 разом з касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді І. С. Міщенко
С. К. Могил