08.06.2021 Справа № 914/761/20
Розглянувши матеріали подання: Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича, м. Львів
про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України
у справі № 914/761/20
за позовом: Акціонерного товариства "ОКСІ БАНК", м. Львів
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Цар Павла Павловича, м. Львів
про стягнення 804784,76 грн
Суддя Мороз Н.В.
при секретарі Кравець О.І.
Представники:
Приватний виконавець: Білий А.М.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Акціонерного товариства "ОКСІ БАНК" до Фізичної особи - підприємця Цар Павла Павловича про стягнення 804784,76 грн.
04.06.2021, за вх.№2345/21, до Господарського суду Львівської області надійшло подання виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича, згідно якого останній просить тимчасово обмежити боржника, ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України, до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно наказу від 28.09.2020 № 914/761/20 Господарського суду Львівської області про стягнення з Фізичної особи - підприємця Цар Павла Павловича на користь Акціонерного товариства "ОКСІ БАНК" 644727, 00 грн - основного боргу, 90967,51 грн - заборгованості за відсотками, 65871,19 грн - пені та 12023,48 грн - судового збору.
Відповідно до ч.4 ст. 337 ГПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Ухвалою суду від 07.06.2021 призначено подання до розгляду в судовому засіданні на 08.06.2021.
У судове засідання 08.06.2021 з'явився приватний виконавець, підтримав заявлені у поданні вимоги.
Розглянувши матеріали подання, заслухавши пояснення приватного виконавця, суд встановив наступне:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.08.2020 у справі № 914/761/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Цар Павла Павловича на користь Акціонерного товариства "ОКСІ БАНК" 644727,00 грн - основного боргу, 90967,51 грн - заборгованості за відсотками, 65 871,19 грн - пені та 12023,48 грн - судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено. Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили. На виконання рішення 28.09.2020 господарським судом видано відповідний наказ.
17.02.2021 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64553770, яку скеровано рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу боржника (підтверджується копією конверта який повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання»).
Згідно з ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконаєш та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
17.02.2021 постановою виконавця накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно.
З метою виконання рішення суду виконавцем 17.02.2021 скеровано запити в реєструючі органи з метою перевірки майнового стану боржника.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.02.2021 за боржником не зареєстровано нерухоме майно.
Відповідно до відповідей Пенсійного фонду України від 17.02.2023, 21.04.2021 інформація відсутня стосовно отримання боржником пенсії та місця роботи.
Згідно відповідей Державної фіскальної служби України від 17.02.2021 та 21.04.2021, боржник на обліку в органах ДПС не перебуває та відкритих рахунків немає.
Відповідно відповіді МВС України від 17.02.2021, за боржником зареєстровано транспортний засіб: ТЗ марки ВМW Х6, (2013), синій, № куз. НОМЕР_2 , ДНЗ НОМЕР_3 , що згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, перебуває у заставі стягувача - АТ «ОКСІ БАНК».
17.02.2021 виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук транспортний засіб боржника, яку скеровано до поліції на виконання.
18.02.2021 виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та скеровано в банківські установи до виконання: АТ КБ «ПриватБанк», АТ АКБ «Львів», АТ «Кредобанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Ощадбанк», АТ “Універсал Банк”, АТ "Альфа-Банк”, АВ "Укргазбанк”, АТ “ПУМБ”, АТ "ПроКредит Банк”, АТ «Ідея Банк", АТ "Оксі Банк", АТ «Таскомбанк», ПАТ АКБ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток».
Згідно відповідей банківських установ, у боржника немає відкритих рахунків, окрім у АТ «ОКСІ БАНК» (залишок коштів на рахунках відсутній) і у АТ КБ «Приватбанк» (залишок коштів на депозитному рахунку (списання коштів неможливе до закінчення депозитного договору) 5547,98 грн.).
18.02.2021 виконавцем надіслано боржнику вимогу з'явитись до виконавця для дачі пояснень з приводу виконавчого документа.
24.02.2021 боржник з'явився до приватного виконавця, повідомив про те, що йому відомо про заборгованість та зобов'язався сплатити борг протягом 2-3 місяців, про що складено акт від 24.02.2021.
Згідно відповіді Головного управління держпраці у Львівській області від 23.02.2021, за боржником не зареєстровано великотоннажних та інших транспортних засобів.
Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 25.02.2021, земельних ділянок у власності за боржником не зареєстровано.
Згідно відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації на запит виконавця про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області від 22.02.2021, боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповіді Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області від 25.02.2021 зазначено, що боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданий 21.12.2012, органом - 4601 та серії НОМЕР_5 , виданий 08.07.2008, органом - 4601.
12.03.2021 виконавцем надіслано боржнику вимогу з'явитись до виконавця та пред'явити для опису транспортний засіб боржника (лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання»). Боржник не з'явився на виклик приватного виконавця.
24.03.2021 виконавцем, здійснено вихід за адресою проживання боржника, проте двері у квартиру ніхто не відчинив, на прилеглій території транспортного засобу належного боржнику, не виявлено.
07.04.2021 виконавцем надіслано боржнику вимогу з'явитись до виконавця та пред'явити для опису транспортний засіб боржника.
На неодноразові вимоги виконавця у телефонному режимі з'явитись до виконавця, боржник не реагує, на вимогу пред'явити для опису транспортний засіб, повідомляє (усно), що транспортний засіб знаходиться за кордоном.
Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13.05.2021 та надання інформації, боржник регулярно перетинає державний кордон.
На думку приватного виконавця, про ухилення від виконання рішення суду свідчить те, що після набрання чинності рішення суду, з 28.09.2020 боржник: не здійснив жодної оплати коштів стягувану протягом тривалого часу; не з'являється на вимоги до приватного виконавця; приховує від виконавця рухоме майно, шо перебуває у заставі стягувача, згідно відомостей Державної прикордонної служби України постійно перетинає державний кордон України, тобто здійснює поїздки за кордон, на які відповідно витрачає кошти, які можна було б спрямувати на погашення заборгованості.
Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. З мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 -рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 № 15729/07, п. 1 ст.6 Конвенції, іnter аlіа (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі “Шмалько проти України” зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина “судового розгляду”.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 у справі “Чіжов проти України” зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі “Агрокомплекс проти України” (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для “законного сподівання” на виплату такої заборгованості і становить “майно” цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі “Бурдов проти Росії”, заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа “Юрій Миколайович Іванов проти України”, заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.
Статтею 338 ГПК України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Відповідно до ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права па пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває па території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України від 21.01.1994 року “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Згідно з ч.2, ч. 4 ст.6 Закону “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п.1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено. Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.
Крім того, слід зазначити, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного (приватного) виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Згідно доказів що містяться у матеріалах виконавчого провадження встановлено, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання, покладеного на нього рішенням суду, зобов'язання.
Виходячи зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року, права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс.
З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 не виконано зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, з виконання якого відкрито відповідне виконавче провадження №64553770, боржник ухиляється від виконання зобов'язання вказаного вище, права стягувача АТ «Оксі Банк» залишаються порушеними, що є підставою для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, до сплати ним заборгованості.
Таким чином, на даний час рішення суду не виконано, не дивлячись на те, що приватним виконавцем вжито передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень. Згідно доказів, що містяться у матеріалах подання встановлено, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Господарського суду Львівської області. Станом на сьогоднішній день боржником заборгованість не погашена, жодних дій спрямованих на виконання рішення суду боржником не вчинено.
Таким чином, враховуючи вжиті приватним виконавцем заходи з метою примусового виконання рішення та факт ухилення боржника - ОСОБА_1 від виконання рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання.
Керуючись ст. 234, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України у справі №914/761/20 - задоволити.
2 Тимчасово обмежити боржника - ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України, до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно наказу від 28.09.2020 № 914/761/20 Господарського суду Львівської області про стягнення з Фізичної особи - підприємця Цар Павла Павловича на користь Акціонерного товариства "ОКСІ БАНК" 644727, 00 грн - основного боргу, 90 967,51 грн - заборгованості за відсотками, 65871,19 грн - пені та 12023,48 грн - судового збору.
3. Виконання ухвали покласти на Державну прикордонну службу України.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 ГПК України.
Суддя Н.В. Мороз