11.06.2021 Справа № 914/1554/21
Господарський суд Львівської області в складі судді Кітаєва С.Б., розглянувши заяву: Комунального Підприємства "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, 37, ідентифікаційний код 22362258)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Спільного Українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь» (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, 37, ідентифікаційний код 22361782), заборгованості в сумі 10351,70 грн. за послуги з утримання багатоквартирного будинку.
На розгляд Господарського суду Львівської області 03.06.2021 надійшла заява Комунального Підприємства "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Спільного Українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь» заборгованості в сумі 10351,70 грн. за послуги з утримання багатоквартирного будинку.
На підтвердження заявлених вимог долучено засвідчені копії непідписаного акту звірки взаєморозрахунків від 22.12.2020 року, супровідного листа №831 від 28.12.2020, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.01.2021, адресоване ОСОБА_1 на поштову адресу: АДРЕСА_1 ..
Розглянувши подану заяву, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку з таким.
Так, згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Однак, разом з цим, Господарським процесуальним кодексом України встановлено певні вимоги до заяви про видачу судового наказу. Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України підставою для відмови у видачі судового наказу може бути та обставина, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Крім цього, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Суд зазначає, що заявником не надано договору, укладеного у письмовій формі з боржником, і у заяві не наведено обгрунутвань та пояснень стосовно того, що заборгованість виникла на підставі конкретного договору. Більше того, приписами ст. 148 Господарського процесуального кодексу України визначено одну із основних умов видачі судового наказу - стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі. Проте, заявником не надано відповідних доказів укладення такого договору, що унеможливлює видачу судового наказу, що прямо передбачено ч. 3 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України.
Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції
В свою чергу, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ч. ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Згідно позиції, викладеної в постанові Верховного суду від 21.12.2020 у справі №916/499/20, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Однак на підтвердження факту надання послуг до заяви про видачу судового наказу заявником не надано жодних актів виконаних робіт, а лише подано непідписаний уповноваженими представниками сторін акт звірки розрахунків від 22.12.2020, що не є первинним документом та не може бути належним доказом факту надання послуг і виникнення заборгованості.
Жодних інших доказів, первинних документів на підтвердження виникнення у боржника заявленої до стягнення заборгованості стягувачем до заяви не додано.
Відтак у суду відсутні підстави стверджувати про виникнення у боржника заборгованості в сумі 10351,70 грн., а у заявника - права на отримання від визначеного ним боржником заявленої до стягнення суми.
За таких обставин, суд вважає, що заява Комунального Підприємства "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради задоволенню не підлягає.
Одночасно суд звертає увагу, що наслідки відмови у видачі судового наказу передбачені ст. 153 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 151, 152, 153 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Комунального Підприємства "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради у видачі судового наказу за заявою про видачу судового наказу про стягнення з Спільного Українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь» 10351,70 грн заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Суддя С.Б. Кітаєва