вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" травня 2021 р. м. Київ Справа № 910/14400/20
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»
про стягнення 537089,74 грн.
за участю представників:
позивача:Качкурова С.В. - адвокат, дов. від 05.10.2020 № 05/10/20-04
відповідача:не з'явились
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - відповідач) про стягнення 537089,74 грн., з яких 476351,64 грн. заборгованість, 38108,13 грн. інфляційні втрати, 22629,97 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за спожиту теплову енергію у період з грудня 2015 року по квітень 2018 року, право вимоги належного виконання яких (зобов'язань) передано первісним кредитором позивачу згідно договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601/18, укладеного між позивачем та ПАТ «Київенерго».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2020 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк до 24.11.2020 для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за спожиту теплову енергію у період з грудня 2015 року по квітень 2018 року, контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.
У встановлений судом строк на адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив від 20.11.2020, в якому він заперечує проти позовних вимог з підстав того, що відповідач користувався нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3 у період з 2013 року по 16.11.2016, а тому після 16.11.2016 фактично не міг отримувати теплову енергію, позаяк не орендував вказане приміщення. Жодних проектів договорів, рахунків на оплату, тощо, відповідачу не надсилались та відповідно договір з теплопостачання не був укладений. За період, за який стягується заборгованість послуги з постачання теплової енергії фактично не надавались, що також підтверджується відсутністю підписаних сторонами актів наданих послуг. Відповідачу не зрозуміло, яка саме методика нарахування боргу, яка саме вартість 1 кв.м в опалювальний період була і яка саме площа приміщення відповідача бралася для розрахунку. Позивач додає відомості обліку споживання теплової енергії для всього житлового будинку, а не здійснює розрахунок визначення споживання теплової енергії саме для нежитлового приміщення та саме для відповідача. Крім того, позивачем не додано жодних схем, проектів теплопостачання для житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3, де було б вказано, позначено, що опалюється й нежитлове приміщення, яким користувався відповідач. Також відповідач зазначає, що надані позивачем електронні докази не слід брати до уваги, оскільки позивач в позовній зяві зазначає, що ПАТ «Київенерго» передало носій/пристрій зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК «БІТек» та ПК «Уніван-Термал», разом з тим, позивач не надав доказів, які б підтверджували, що програмне забезпечення: білінгові системи ПК «БІТек» та ПК «Уніван-Термал» є «еталонними» та затвердженими програмними забезпеченнями, тобто такими, які є придатні до використання ПАТ «Київенерго» та самим позивачем. Не надано доказів, що житловий будинок та нежитлові приміщення, якими користувався відповідач були законно підключені до вказаних білінгових систем. На думку відповідача, зазначені носії зберігання інформації не передавалися позивачу, доказів законності використання та відповідність вимогам ДСТУ білінгових систем з ПК «БІТек» та ПК «Уніван-Термал» не надано, відповідно роздруковані з них довідки, які є нібито відображенням електронної бази на підтвердження позовних вимог не є належними та допустимими доказами. Крім того, вказані довідки не містять будь-яких електронних цифрових підписів або підписів, прирівняних до власноручного підпису згідно вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», які є обов'язковими реквізитами електронних документів, без яких електронні документи не мають юридичної сили. Також відповідач посилається на недоліки в доданих до позовної заяви документах.
Крім того, у відзиві відповідач посилається на те, що оскільки він користувався приміщенням у період з 01.09.2013 по 16.11.2016, то вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію заявлені з пропуском строку позовної давності. За вказаних обставин, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.
У встановлений судом строк на адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив від 07.12.2020 № 7/1-2881, в якій він зазначає, що відповідав підтверджує факт користування приміщеннями, а тому зобов'язаний здійснити оплату комунальних послуг, в тому числі опалення/теплопостачання. Щодо електронних доказів, наданих позивачем, які на думку відповідача не повинні братись судом до уваги, то позивач повідомляє, що нарахування та внесення до бази даних відомостей було здійснено ПАТ «Київенерго», а позивач лише сформував і роздрукував довідку про стан розрахунків за спожиту теплоенергію до 01.05.2018 та надав суду докази на підтвердження позовних вимог відповідно до внесених відомостей до цієї бази. Зазначена довідка є паперовим відображенням електронної бази даних. Щодо посилань відповідача на Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» та відсутність на наданих позивачем документах електронного підпису, то позивач зазначає, що ним надані належні та допустимі докази споживання відповідачем теплової енергії, а відповідачем не надано жодного доказу, який спростовує порядок визначення обсягів та вартості отриманої теплової енергії. Наявність електронного цифрового підпису на наданих позивачем документах, а саме: довідці про стан рахунків за спожиту теплоенергії до 01.05.2018, акту звіряння розрахунків за теплову енергію, облікових картках в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» не є обов'язковим. Позивач зазначає, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами як доказів, неодноразово вирішувалось в судовій практиці. Щодо недоліків в документах наданих до позовної заяви, то позивач зазначає, що відповідач вводить в оману суд, викладаючи у відзиві недостовірні відомості. Щодо застосування строку позовної даності, то позивач зазначає, що позов пред'явлено в межах строку позовної давності, позаяк позивач не знав про порушення свого права до жовтня 2018 року, тобто до укладення між позивачем та ПАТ «Київенерго» договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601/18, за яким позивач набув право вимоги до відповідача. За вказаних обставин, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Також на адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання від 07.12.2020 № 7/1-2882, в якому він просить суд залучити до участі в справі співвідповідача Приватне акціонерне товариство «Сільпо Рітейл» та солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» та Приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл» на користь позивача 476351,64 грн. заборгованості, 38108,13 грн. інфляційних втрат, 22629,97 грн. 3% річних. Вказане клопотання мотивоване тим, що позивачем заявлений період стягнення заборгованості з грудня 2015 року по квітень 2018 включно, а строк дії договору оренди, укладеного між відповідачем та власником приміщення закінчився 16.11.2016, у зв'язку з чим, позивач вважає за необхідне залучити до справи співвідповідача - власника приміщення, в якому надавались послуги з постачання теплової енергії.
У встановлений судом строк відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив від 28.01.2021, в яких він заперечує проти наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, аргументів, з підстав, які зводяться, зокрема, до того, що між сторонами не було укладено договір щодо постачання теплової енергії; ПАТ «Київенерго» не здійснювало поставку теплової енергії, а відповідач відповідно її не отримував; з 16.11.2019 відповідач не користувався нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3; не надано належних та допустимих доказів щодо заявлених обсягів нібито споживання теплової енергії, а ті що надані не слід брати до уваги; додані до позовної заяви довідка про стан рахунків за спожиту теплову енергію до 01.05.2018, акт звіряння розрахунків за теплову енергію за період з грудня 2015 року - квітень 2018 року, облікові картки за період з грудня 2015 року - квітень 2018 року, рахунки-фактури складені безпосередньо позивачем в односторонньому порядку та відповідачу не надсилались. Крім аналогічних заперечень проти позовних вимог викладених у відзиві, відповідач зазначає, що доданий до відповіді на відзив акт № 23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК «БІТек» та ПК «Уніван-Термал» від 11.10.2018 не може бути прийнятий до розгляду, оскільки вказаний акт не було додано до позову, неможливість його подання у встановлений строк позивачем не обґрунтовано, заяву про поновлення строків для подання доказів не надано.
На адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи від 16.02.2021.
В судовому засіданні призначеному на 16.02.2021 дослідивши клопотання позивача про залучення до участі в справі співвідповідача від 07.12.2020 № 7/1-2882, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в його задоволені, про що відображено в протоколі судового засідання від 16.02.2021, з мотивів відсутності правових підстав для його задоволення з огляду на таке.
За змістом ч. 3 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
У відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених положень господарського процесуального законодавства, слід дійти висновку, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, в той час як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Частиною 7 ст. 238 ГПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Заявляючи клопотання про залучення співвідповідача та вимогу про солідарне стягнення з боржників заборгованості за спожиту теплову енергії у період з грудня 2015 року по квітень 2018 року включно, позивач не зазначає та не надає доказів, які б підтверджувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» та Приватне акціонерне товариство «Сільпо Рітейл» несуть солідарну відповідальність перед позивачем за обов'язок здійснити розрахунок за спожиту теплову енергію у період з грудня 2015 року по квітень 2018 року включно.
За вказаних обставин, у суду відсутні правові підстави для залучення до участі в справі в якості співвідповідача - Приватне акціонерне товариство «Сільпо Рітейл».
На адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення від 03.03.2021 № 22 на клопотання про залучення документів до матеріалів справи від 16.02.2021, в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про залучення документів до матеріалів справи від 16.02.2021, а копії документів доданих до такого клопотання не приймати до уваги, з підстав їх подання не у строк встановлений законодавством.
В судовому засіданні призначеному на 09.03.2021 дослідивши клопотання позивача про залучення документів до матеріалів справи від 16.02.2021, суд постановив протокольну ухвалу, якою поновив позивачу строк для подачі документів, задовольнив клопотання позивача про залучення документів до матеріалів справи від 16.02.2021 та залучив до матеріалів справи зазначені в ньому документи, з мотивів забезпечення судом надання учаснику справи можливості скористатись своїми правами щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України та доведення ним обставини, які мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для вирішення спору.
Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2021, яка відображена в протоколі судового засідання від 09.03.2021, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.04.2021 об 10:30. Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2021, яка відображена в протоколі судового засідання від 06.04.2021, судом у відповідності до положень ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні та повідомлено учасників справи, що розгляд справи по суті буде продовжено 18.05.2021 о 11:30.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між Приватним акціонерним товариством «Сільпо Рітейл» - орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - орендар було укладено договір оренди від 01.09.2013 № 107-А, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 22 (групи приміщень № 129), з № 1 по № 25 (групи приміщень № 130) у будівлі (в літ. А), загальною площею 1801,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3 (далі - майно) (п. 1.1 договору оренди від 01.09.2013 № 107-А).
Згідно п. 1.2 договору оренди від 01.09.2013 № 107-А майно, передане в оренду, є власністю орендодавця на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 .
У пункті 1.5 договору оренди від 01.09.2013 № 107-А вказано, що майно передається орендареві з метою розміщення торговельного об'єкта орендаря. До складу майна включаються внутрішні та й зовнішні інженерні мережі й устаткування, що забезпечує функціонування майна відповідно до цільового призначення.
Пунктом 3.1 договору оренди від 01.09.2013 № 107-А визначено строк оренди - 35 місяців. Договір є чинним до дня повернення орендарем майна за актом приймання-передачі (повернення) орендодавцеві.
У відповідності до п. 4.7 договору оренди від 01.09.2013 № 107-А витрати на оплату комунальних послуг (газо- та електропостачання, гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, опалення/теплопостачання) не включаються до складу орендної плати та підлягають відшкодуванню орендарем у порядку, передбаченому цим договором.
Згідно з п. 5.6 договору оренди від 01.09.2013 № 107-А орендар має право самостійно укладати договори з експлуатаційними й енергопостачальними організаціями на обслуговування майна й енергопостачання до нього. У випадку укладення зазначених договорів орендодавцем, орендар здійснює відшкодування (компенсує) орендодавцеві вартість таких послуг на підставі виставленого рахунку.
На виконання умов договору оренди від 01.09.2013 № 107 орендодавець - ПАТ «Сільпо Рітейл» передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 22 (групи приміщень № 129), з № 1 по № 25 (групи приміщень № 130) у будівлі (в літ. А), загальною площею 1801,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3, про що свідчить акт приймання-передачі від 01.09.2013 до договору оренди від 01.09.2013 № 107, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками орендодавця, орендаря та їх підписи скріплені печатками сторін договору, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Згідно акту приймання-передачі від 31.07.2016 до договору оренди від 01.09.2013 № 107, орендар передав, а орендодавець прийняв нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 22 (групи приміщень № 129), з № 1 по № 25 (групи приміщень № 130) у будівлі (в літ. А), загальною площею 1801,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3. Акт приймання-передачі від 31.07.2016 до договору оренди від 01.09.2013 № 107 підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками орендодавця, орендаря та їх підписи скріплені печатками сторін договору, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Між Приватним акціонерним товариством «Сільпо Рітейл» - орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - орендар було укладено договір оренди від 01.08.2016 № 245-А, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежилі приміщення з № 1 по № 22 (групи приміщень № 129), з № 1 по № 25 (групи приміщень № 130) у будівлі (в літ. А), загальною площею 1801,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3 (далі - майно) (п. 1.1 договору оренди від 01.08.2016 № 245-А).
Згідно п. 1.2 договору оренди від 01.08.2016 № 245-А майно, передане в оренду, є власністю орендодавця.
У пункті 1.4 договору оренди від 01.08.2016 № 245-А вказано, що майно передається орендареві з метою розміщення торговельного об'єкта орендаря. До складу майна включаються внутрішні та й зовнішні інженерні мережі й устаткування, що забезпечує функціонування майна відповідно до цільового призначення.
Пунктом 4.1 договору оренди від 01.08.2016 № 245-А в редакції договору про внесення змін від 01.11.2016 до договору визначено строк оренди розпочинається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі та діє до 16.11.2016 включно.
У відповідності до п. 5.7 договору оренди від 01.08.2016 № 245-А витрати на оплату комунальних послуг (газо- та електропостачання, гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, опалення/теплопостачання) не включаються до складу орендної плати та підлягають відшкодуванню орендарем у порядку, передбаченому цим договором.
Згідно з п. 6.6 договору оренди від 01.08.2016 № 245-А орендар має право самостійно укладати договори з експлуатаційними й енергопостачальними організаціями на обслуговування майна й енергопостачання до нього. У випадку укладення зазначених договорів орендодавцем, орендар здійснює відшкодування (компенсує) орендодавцеві вартість таких послуг на підставі виставленого рахунку.
На виконання умов договору оренди від 01.08.2016 № 245-А орендодавець - ПАТ «Сільпо Рітейл» передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення з № 1 по № 22 (групи приміщень № 129), з № 1 по № 25 (групи приміщень № 130) у будівлі (в літ. А), загальною площею 1801,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3, про що свідчить акт приймання-передачі від 01.08.2016 до договору оренди від 01.08.2016 № 245-А, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками орендодавця, орендаря та їх підписи скріплені печатками сторін договору, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Згідно акту приймання-передачі (повернення) від 16.11.2016 до договору оренди від 01.08.2016 № 245-А, орендар передав (повернув), а орендодавець прийняв нежилі приміщення загальною площею 1801,3 кв.м., що розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3. Акт приймання-передачі від 16.11.2016 до договору оренди від 01.08.2016 № 245-А підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками орендодавця, орендаря та їх підписи скріплені печатками сторін договору, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» - кредитор та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - новий кредитор укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601-18 (далі - договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн. станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів (п. 1.1 договору про відступлення права вимоги).
Згідно з п. 1.2 договору про відступлення права вимоги перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору.
За положеннями п. 1.3 договору про відступлення права вимоги з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
В пункті 2.1 договору про відступлення права вимоги зазначено, що в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497554936,91 грн., новий кредитор прийняв 497554936,91 грн. боргових зобов'язань кредитора перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що становить частину суми боргового зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18.
Згідно з додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 476351,64 грн.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу наведених норм слідує, що, за загальним правилом, відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі.
Отже, враховуючи вищевикладене, за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601-18 Публічне акціонерне товариство «Київенерго» відступило позивачу належні йому права вимоги до споживачів, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» щодо виконання ним грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.
Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за спожиту теплову енергії у період з грудня 2015 року по квітень 2018 року, право вимоги належного виконання яких (зобов'язань) передано первісним кредитором позивачу згідно договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601/18, укладеного між позивачем та ПАТ «Київенерго», позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно довідки про стан рахунків за теплову енергію, поставлену за період діяльності АТ «К.Енерго» (до 01.05.2018) до нежитлового приміщення ТОВ «Фоззі-Фуд» за адресою вул. Чорнобильська, 3, о/р № 1410395-01, нараховано: за грудень 2015 року - 21363,96 грн., за січень 2016 року - 61232,29 грн., за лютий 2016 року - 39871,87 грн., за березень 2016 року - 23867,03 грн., за квітень 2016 року - 6640,84 грн., за жовтень 2016 року - 14803,50 грн., листопад 2016 року - 12043,86 грн., за грудень 2016 року - 31442,45 грн., за січень 2017 року - 41133,49 грн., за лютий 2017 року - 34137,49 грн., за березень 2017 року - 28334,80 грн., за листопад 2017 року - 34856,86 грн., за грудень 2017 року - 31512,35 грн., за січень 2018 року - 49567,43 грн.,за лютий 2018 року - 9276,25 грн., за березень 2018 року - 33065,33 грн., за квітень 2018 року - 3201,84 грн. Всього за вказаний період нараховано 476351,64 грн.
На підтвердження факту надання послуг з теплопостачання позивач надав суду: корінці нарядів на включення та відключення будинку за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3 в період опалювального сезону; акт № 7-11-207 про прийняття теплового вузла обліку за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3; акт перевірки стану вузла обліку теплової енергії споживача № 702219; відомості обліку споживання теплової енергії, а також облікові картки за спірний період.
Відповідач заперечує проти вказаних вимог, зокрема, з підстав, які зводяться до того, що між сторонами не було укладено договір щодо постачання теплової енергії; ПАТ «Київенерго» не здійснювало поставку теплової енергії, а відповідач відповідно її не отримував; з 16.11.2019 відповідач не користувався нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3; не надано належних та допустимих доказів щодо заявлених обсягів нібито споживання теплової енергії, а ті що надані не слід брати до уваги; додані до позовної заяви довідка про стан рахунків за спожиту теплову енергію до 01.05.2018, акт звіряння розрахунків за теплову енергію за період з грудня 2015 року - квітень 2018 року, облікові картки за період з грудня 2015 року - квітень 2018 року, рахунки-фактури складені безпосередньо позивачем в односторонньому порядку та відповідачу не надсилались.
Крім того, відповідач посилається на те, що оскільки він користувався приміщенням у період з 01.09.2013 по 16.11.2016, то вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію заявлені з пропуском строку позовної давності.
З огляду на зазначені підстави вимог і заперечень суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Виконавцями послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
У відповідності до положень п. 1, 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Пунктом 2 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання комунальних послуг здійснюються безперервно, крім часу перерв на міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що надання житлово-комунальних послуг, до яких віднесено послуги з теплопостачання здійснюється виключно на договірних засадах, забезпечення надання послуг з постачання теплової енергії здійснюється виконавцем безперервно. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними у строки, встановлені договором або законом.
Відсутність укладеного договору про надання послуг з постачання теплової енергії не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг (аналогічний висновок викладено в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.08.2018 у справі № 750/12850/16-ц, постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, поставові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 справа № 910/6652/17, від 12.07.2018 справа № 910/6654/17, від 12.10.2018 справа № 910/30728/15).
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується того факту, що ТОВ «Фоззі-Фуд» у період з 01.09.2013 по 16.11.2016 згідно договорів оренди від 01.09.2013 № 107-А та від 01.08.2016 № 245-А, укладених між ПАТ «Сільпо Рітейл» та відповідачем, було орендарем нежитлового приміщення загальною площею 1801,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3.
На підтвердження факту надання послуг з теплопостачання позивачем надано перелічені вище документи.
Відсутність укладеного договору про надання послуг з постачання теплової енергії не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, відповідач, який був орендарем нежитлового приміщення загальною площею 1801,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 3, яке Публічним акціонерним товариством «Київенерго» було забезпечено тепловою енергією, не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з постачання теплової енергії у період в якому відповідач орендував вказане нежитлове приміщення з грудня 2015 року по 16.11.2016. Доказів сплати заборгованості за спожиту теплову енергію у період з грудня 2015 року по 16.11.2016 відповідач суду не надав.
Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016.
Що стосується заявленої до стягнення суми заборгованості за період з 17.11.2016 по квітень 2018 року включно, то позивач не надав суду належних та допустимих доказів надання послуг з постачання теплової енергії у вказаному періоді відповідачу та споживанням теплової енергії останнім, позаяк відповідач не орендував вказане вище нежитлове приміщення, доказів протилежного суду не надано, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у період з 17.11.2016 по квітень 2018 року включно, в зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за спожиту теплову енергії, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Оскільки споживач повинен здійснювати оплату послуг з постачання теплової енергії щомісячно, то відповідач, враховуючи, що інший строк сторонами у справі не визначено, повинен був у відповідності до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення здійснювати платіж за відповідний місяць в якому надавались такі послуги до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
Таким чином, з 21 числа місяця наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17.
Згідно з розрахунком позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 01.10.2018 по 31.05.2020 складають 38108,13 грн. грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 01.10.2018 по 31.05.2020 складають 22629,97 грн.
Як встановлено судом, матеріалами справи підтверджується надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016. За вказаний період існує прострочення виконання грошового зобов'язання.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на прострочені суми заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а відтак вимоги у вказаній частині є доведеними та обґрунтованими.
Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суми заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у період з 17.11.2016 по квітень 2018 року включно є недоведеними, необґрунтованими та безпідставними, позаяк позивачем не доведено надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з 17.11.2016 по квітень 2018 року включно та допущення відповідачем прострочення оплати послуг з постачання теплової енергії у вказаному періоді, а відтак суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.
Заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги при вирішені даного спору та відхиляються з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії в приміщення, яке орендував відповідач у період з грудня 2015 року по 16.11.2016, а відповідачем даного факту належними та допустимими доказами не спростовано.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що оскільки він користувався приміщенням у період з 01.09.2013 по 16.11.2016, то вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію заявлені з пропуском строку позовної давності. За вказаних обставин, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по квітень 2018 року, а також інфляційні втрати та 3% річні, нараховані на прострочені суми заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у вказаному періоді.
Як встановлено судом матеріалами справи підтверджується надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016.
Надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з 17.11.2016 по квітень 2018 року включно та допущення відповідачем прострочення оплати послуг з постачання теплової енергії у вказаному періоді, позивачем не доведено, а тому судом відмовлено в задоволенні позовних вимог у вказаній частині з огляду на їх безпідставність.
Отже, вирішення питання щодо застосування строку позовної давності здійснюється судом лише до обґрунтованих вимог позивача про стягнення заборгованості за надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на прострочені суми заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 22.09.2020, про що свідчить штамп суду на позовній заяві від 21.09.2020 № 30/7/1/10057.
Як зазначено судом вище, враховуючи, що інший строк сторонами у справі не визначено, з 21 числа місяця наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії (п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення).
Отже, оплату отриманих послуг з постачання теплової енергії за грудень 2015 року відповідач повинен був оплатити до 20.01.2016, а відтак з 21.01.2016 починається відлік спливу трирічного строку перебігу позовної давності, який закінчується 21.01.2019; за січень 2016 року повинен був оплатити до 20.02.2016, а відтак з 21.02.2016 починається відлік спливу трирічного строку перебігу позовної давності, який закінчується 21.02.2019; за лютий 2016 року повинен був оплатити до 20.03.2016, а відтак з 21.03.2016 починається відлік спливу трирічного строку перебігу позовної давності, який закінчується 21.03.2019; за березень 2016 року повинен був оплатити до 20.04.2016, а відтак з 21.04.2016 починається відлік спливу трирічного строку перебігу позовної давності, який закінчується 21.04.2019; за квітень 2016 року повинен був оплатити до 20.05.2016, а відтак з 21.05.2016 починається відлік спливу трирічного строку перебігу позовної давності, який закінчується 21.05.2019; за жовтень 2016 року повинен був оплатити до 20.11.2016, а відтак з 21.11.2016 починається відлік спливу трирічного строку перебігу позовної давності, який закінчується 21.11.2019; за листопад 2016 року повинен був оплатити до 20.12.2016, а відтак з 21.12.2016 починається відлік спливу трирічного строку перебігу позовної давності, який закінчується 21.12.2019. Доказів протилежного сторони суду не надали.
З огляду на вказане позивач звернувся до суду 22.09.2020 з вимогами про стягнення заборгованості за надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016 з пропуском трирічного строку позовної давності.
Про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності відносно вказаних вимог відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.
Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб'єктивного права. Існування суб'єктивного права позивача за вказаний спірний період доведено матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016 заявлені з пропуском строку позовної давності, про що заявив відповідач, що в силу вказаних вимог Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові у вказаній частині, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.
Суд зазначає, що зі спливом строку позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й строк позовної давності за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу). Аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Отже, зі спливом позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016 сплинула й позовна давність за вимогами про сплату інфляційних втрат, процентів річних нарахованих на прострочену суму заборгованості за надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016, а відтак суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на прострочені платежі з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016, з огляду на сплив строку позовної давності, в межах якого позивач мав право звернутися до суду з вказаними позовними вимогами.
Щодо посилань позивача на те, що позов пред'явлено в межах строку позовної давності, позаяк позивач не знав про порушення свого права до жовтня 2018 року, тобто до укладення між позивачем та ПАТ «Київенерго» договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601/18, за яким позивач набув право вимоги до відповідача, то суд не приймає вказані посилання при вирішені даного спору та відхиляє їх з огляду на те, що укладення вказаного правочину та заміна кредитора у зобов'язанні не змінює строків у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016, інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на прострочені платежі з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії у період з грудня 2015 року по 16.11.2016 заявлені з пропуском строку позовної давності, про що заявив відповідач, що в силу вказаних вимог Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позовів, а вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у період з 17.11.2016 по квітень 2018 року включно, інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на прострочені платежі з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії у період з 17.11.2016 по квітень 2018 року включно є безпідставними, то суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про стягнення 537089,74 грн., з яких 476351,64 грн. заборгованість, 38108,13 грн. інфляційні втрати, 22629,97 грн. 3% річних.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача.
Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 202, 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
В позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про стягнення 537089,74 грн., з яких 476351,64 грн. заборгованість, 38108,13 грн. інфляційні втрати, 22629,97 грн. 3% річних, відмовити повністю.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 11.06.2021.
Суддя Ю.В. Подоляк