Апеляційне провадження № 22-ц/824/8317/2021
справа № 761/4707/20
08 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі:
Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
Розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року, постановлене суддею Рибаком М.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення заробітної плати,
У лютому 2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення заробітної плати, обґрунтовуючи тим, що з 15.02.2016 року позивач працювала у відповідача на посаді юрисконсульта логістичного відділу управління врегулювання майнових збитків та ризик-аудиту. Під час роботи їй не було доплачено заробітну плату за листопад 2017 року в сумі 2670,82 грн., оскільки роботодавцем безпідставно не було нараховано щомісячну премію та інші обов'язкові виплати. Одностороннє зниження заробітної плати позбавленням премії заборонено законом, тому позивач просила суд стягнути з відповідача розраховану нею суму заробітної плати в розмірі 2670,82 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду, представник позивача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвали нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема зазначає, що позбавлення позивача преміальної частини заробітної плати незаконне, оскільки колективним договором або іншими нормативно-правовими актами не передбачено позбавлення премії через брак коштів.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За положенням ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не доведені.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач працювала на посаді юрисконсульта в ПрАТ Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» з 15.02.2016 року із посадовим окладом 6440,00 грн.
Наказом Голови правління №345/к від 06.11.2017 року позивача звільнено із займаної посади з 10.11.2017 року.
Позивач зазначає, що згідно із довідкою про розмір виплаченої заробітної плати від 12.12.2018 року № 12 в період з січня 2017 року по грудень 2017 року позивачу було нараховано 82844,49 грн. та виплачено 65660,41 грн.
При цьому, за вересень 2017 нараховано 7360,92 грн., за жовтень - 13369,74 грн., а за листопад 1278,78 грн.
Згідно із табелем № 928, позивач відпрацювала у вересні 2017 року 21 робочий день, в жовтні - 21 робочий день та в листопаді 8 робочих днів.
Разом із тим, у вересні та жовтні 2017 року позивачеві було нараховано щомісячну та у жовтні квартальну премію.
В листопаді 2017 року позивачеві не було нараховано премій або інших платежів та виплачено, за вирахуванням компенсації за невикористану відпустку, 1278,78 грн.
Згідно із наказом № 345/к від 06.11.2017 року, у позивача було відраховано із заробітної плати кошти за зайво використані 4 календарних дні щорічної відпустки.
Згідно із частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Аналогічні положення викладені у статті 15 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри надбавок, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника надбавок обов'язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено колективним договором.
Частина четверта статті 97 КЗпП України забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру надбавки, позбавлення працівників надбавок повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2790цс16.
З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, з урахування положень норм матеріального права, правильним є висновок суду про те, що з боку відповідача не мало місця погіршення умов праці позивача, оскільки п.6.2 трудового договору, укладеного між сторонами, передбачалася виплата премій за умови виконання планових показників згідно з Системою оплати праці відповідача, затвердженої на заказом Голови правління №1 від 04.01.2016 року. На підставі наказів Голови правління до позивачки застосовувались заходи заохочення та сплачувались премії за результатами роботи за відповідний період.
А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності доводів позивача щодо погіршення умов її праці.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2021 року.
Суддя - доповідач:
Судді: