Справа № 369/4759/21 Головуючий в суді І інстанції Перекупка Г.А.
Провадження № 33/824/2690/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
07 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Мельника Я.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2021 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, звільнено його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Суд першої інстанції виходив з того, що 13 лютого 2021року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 вчинив насильство в сім'ї, ображав дружину ОСОБА_2 нецензурною лайкою, змусив її піти з дому, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 252 КУпАП не забезпечив всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не надав належної оцінки усім наявним в матеріалах справи доказам, внаслідок чого необґрунтовано визнав його винним у скоєнні адміністративного правопорушення.
Вважає, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення ним насильства по відношенню до його дружини ОСОБА_2 , оскільки заяву від 23 лютого 2021 року ОСОБА_2 не подавала, жодних пояснень про те, що відбувалося 13 лютого 2021 року у нього працівники не відбирали, ні він, ні його дружина поліцейських не викликали, та на час прибуття співробітників поліції сімейний конфлікт було вичерпано. Також вказує, що протокол про адміністративне правопорушення був складений 16 березня 2021 року, тобто через 31 день після нібито вчиненого адміністративного правопорушення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаних правопорушень підтверджується належними доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 509373 від 16 березня 2021 року, рапортом інспектора з ювенальної превенції Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області від 13 лютого 2021 року, протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23 лютого 2021 року та поясненнями ОСОБА_2 від 13 лютого 2021 року, і зібрані у справі докази не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості та підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбачених ст. 173-2 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з протоколу серії АПР18 509373 від 16 березня 2021 року, складеного ст. ДОПВП № 5 Бучанського РУП ГУНП у Київській області командиром поліції Ягодовським Я.А., 13 лютого 2021 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 , вчиняючи насилля в сім'ї, ображаючи дружину ОСОБА_1 , нецензурною лайкою змусив її піти з дому з дітьми, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.1).
З рапорту інспектора з ювенальної превенції Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області від 13 лютого 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 буянить, знущається над своєю жінкою ОСОБА_2 та дитиною. З рапорта відділення поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області грпп ст. інспектора Маглича В.М. від 13 лютого 2021 року вбачається, що прибувши на місце виклику, чоловік заявниці зачинився в квартирі, не впускав їх до місця проживання, було відібрано пояснення та заяву у заявниці, остання поїхала до місця проживання своєї сестри (а.с.2).
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 13 лютого 2021 року вбачається, що інспектор СРПП ВП № 5 Бучанського ВП ГУНП в Київській області ст. лейтенант поліції Коваль О.М. прийняв усну заяву від ОСОБА_2 про насильство в сім'ї, та одночасно була попереджена про кримінальну відповідальність згідно з ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (а.с.3).
З вказаного протоколу і пояснень ОСОБА_2 до нього також вбачається, що 13 лютого 2021 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 вчинив насильство в сім'ї до своєї дружини ОСОБА_2 , яке виражалося у нецензурними словами в її бік та дітей, та погрожував фізичною розправою, ОСОБА_1 почав казати, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя та почав її безпричинно у всьому звинувачувати, бити посуд, після чого вигнав її з дітьми з дому, по приїзду працівників поліції чоловік забарикадував вхідні двері та не впускав, просила прийняти міри (а.с.4).
У подальшому, ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді подавала заяви із проханням закрити справу, оскільки вони з чоловіком знайшли спільну мову, примирились та порозумілись.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
За змістом п.15 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за наведених у постанові обставин, підтверджується належними і допустимими доказами, зокрема протоколами про адміністративне правопорушення серії АПР18 509373 від 16 березня 2021 року, рапортом інспектора з ювенальної превенції Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області від 13 лютого 2021 року, протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23 лютого 2021 року, поясненнями ОСОБА_2 від 13 лютого 2021 року, зміст яких беззаперечно свідчить про вчинення ним по відношенню до своєї дружини психологічного насильства, будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду обставин ОСОБА_1 не надав, через що місцевий суд прийняв законну і обґрунтовану постанову на підставі належних, достатніх і допустимих доказів.
Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б підтверджували вчинення ним психологічного насильства по відношенню до ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема і поясненнями самої ОСОБА_2 , а її посилання на те, що конфлікт вичерпаний і сторони примирилися, є також необґрунтованими, оскільки відсутність конфлікту на час розгляду справи не спростовує обставини вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства у вечір 13 лютого 2021 року, при цьому місцевим судом було звільнено його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Посилання апелянта на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог закону, суд також вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і будь-яких доказів про відсутність обставин, які були покладені у вказаний протокол, апелянтом надано не було.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевим судом були належним чином досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, суд повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду: Я.С. Мельник