№33/824/291/2021 Постанова винесена суддею Хрипун С.В.
Категорія: ст. 124 КУпАП
24 лютого 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 , його захисника Мартинюка С.М., другого учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 , його представника - адвоката Устенка І.О., розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого інженером в Клінічній лікарні «Феофанія», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2020 року,
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Згідно з постановою суду, 11 вересня 2020 року о 21 год. 20 хв. на 18 км а/д М05 Київ-Одеса, біля АЗС «Avantage7», в бік м. Києва ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», допустив зіткнення з транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_3 , який здійснював виїзд з АЗС «Avantage7», що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 8.4 (б), 12.1 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, згідно висновку експерта ОСОБА_3 щодо автотехнічного дослідження обставин та механізму даної дорожньо-транспортної пригоди, проведеного за його заявою: «В даній дорожнійобстановці в діях водія автомобіля «Audi» ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей технічного характеру вимогам п.п. 8.4. (б) та 12.1 Правил дорожнього руху, які б перебували у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки в даній дорожній обстановці вимоги п.п. 8.4. (б) та 12.1. Правил дорожнього руху на дії водія автомобіля «Audi» ОСОБА_1 не розповсюджуються». Однак судом першої інстанції не було взято до уваги даний висновок з посиланням на те, що у суду не було даних, які саме документи надавалися експерту та чи дотримано вимоги ЗУ «Про судову експертизу», а також було відмовлено і представнику іншого учасника ДТП у проведенні судової експертизи.
Разом з тим, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що у самому Висновку експерта наведено перелік документів, а по тексту наведено фото цих документів, які використовував судовий експерт під час складання Висновку, оцінка діям іншого учасника ДТП експертом не надавалася, тому обґрунтування суду про те, що у суду не було даних які саме документи надавалися експерту та чи дотримано вимоги ЗУ «Про судову експертизу» не можна вважати обґрунтованим,а відмова суду у проведенні судової експертизи за клопотанням іншого учасника ДТП, підтверджує лише той факт, що суд взагалі не виконав завдання судочинства в частині повного всебічного та і об'єктивного з'ясування обставин по справі, що є порушенням ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП.
В той же час зазначає, що він не порушував Правил дорожнього руху та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки, знаючи вимоги правил дорожнього руху, оцінюючи дорожню обстановку, що склалася, він вважав, що на перехресті відсутні транспортні засоби, а водій автомобіля «Daewoo Lanos»,знаходячись на прилеглій території, зобов'язаний виконати вимоги п. 10.2 ПДР, і після того, як призупинився перед знаком 2.1, розраховуючи на виконання іншими учасникам дорожнього руху вимог ПДР, відновив рух, що свідчить про те, що він ( ОСОБА_1 ) не порушував вимоги знаку 2.1, але в той же час водій автомобіля Daewoo Lanos теж відновив рух та виїхав з прилеглої території, що й призвело до зіткнення транспортних засобів.
Крім того, у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності вказано, що він порушив вимоги п. 8.4 (б), але вони є загальними та стосуються регулювання дорожнього руху, та які жодним чином не розповсюджуються на оцінку його дій у конкретній ситуації, а саме - не встановлюють конкретну вимогу його дій у конкретній дорожній ситуації, у зв'язку із чим відсутній факт порушення з його боку цього пункту ПДР.
З огляду на вищенаведене слідує, що в даній дорожній обстановці в його діях не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.1 ПДР, які б перебували в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, а висновки суду про те, що він не вибрав безпечну швидкість руху, не відповідають фактичним обставинам справи, що також підтверджується і Висновком експерта, який не був досліджений судом під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Також в адміністративних матеріалах відсутні докази того, що його автомобіль до моменту зіткнення рухався в стані заносу чи іншим чином був некерованим.
Окрім цього, суд залишив без задоволення клопотання про допит свідка ОСОБА_4 , яка могла підтвердити той факт, що інший учасник ДТП відновив рух саме з території АЗС, що й призвело до ДТП, а не стояв перед виїздом на а/д М-05, як про те він зазначив у своїх поясненнях.
За таких обставин, постанова суду є незаконною та необґрунтованою, і підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Мартинюка С.М. на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення другого учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 і його представника - адвоката Устенка І.О. проти її задоволення,та спеціаліста (судового експерта) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Юрченка О.О., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані.
Як убачається з провадження у справі про адміністративне правопорушення та постанови, суддя місцевого суду при розгляді даної справи дослідив її матеріали, проаналізував у постанові докази у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини, які вказують на порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , надав їм об'єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому судове рішення є належно обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства.
При цьому, висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.п. 8.4 (б) Правил дорожнього руху України, а саме - про не виконання ним вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» під час керування 11 вересня 2020 року о 21 год. 20 хв. на 18 км а/д М05 Київ - Одеса, біля АЗС «Avantage 7», в бік м. Києва автомобілем «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_3 , який здійснював виїзд з АЗС «Avantage 7», та отриманням внаслідок цього транспортними засобами механічних пошкоджень, відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами у справі.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП; у схемі дорожньо-транспортної пригоди, яка була підписана відповідною посадовою особою та учасниками пригоди без будь-яких заперечень; а також у поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо обставин події.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , наданих ним як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, під'їхавши до АЗС та знаку «Дати дорогу», він зупинився, та побачивши, що на перехресті інших автомобілів не було, а лише з прилеглої території АЗС виїжджає автомобіль «Daewoo», який зупинився перед пішохідним переходом, що при виїзді з території АЗС, вирішив, що цей автомобіль дає йому можливість проїхати, та продовжив рух, але в цей час автомобіль «Daewoo» також розпочав рух, в результаті чого відбулося зіткнення. Тому вважає, що винним у ДТП є водій автомобіля «Daewoo», який, виїжджаючи з прилеглої території та маючи перешкоду з правої сторони, повинен був діяти за правилом правої руки та пропустити його, так як він мав перевагу у русі, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Проте, такі пояснення ОСОБА_1 щодо його непричетності до дорожньо-транспортної пригоди спростовуються наявними у справі доказами, в тому числі й поясненнями іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , даними схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо розташування транспортних засобів на проїзній частині після зіткнення, а також наданими в суді апеляційної інстанції на підтвердження цих обставин данимивідеозапису та фотознімком пошкоджень транспортних засобів, які вони отримали в результаті дорожньо-транспортної пригоди, які повністю узгоджуються з поясненнями водія ОСОБА_2 .
Так, з пояснень іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , які він підтвердив і в суді апеляційної інстанції, вбачається, що, виїжджаючи із заправки на головну дорогу, він отримав удар від автомобіля «Audi», який рухався по прилеглій території з правого боку, та повинен був надати йому перевагу у русі, так як по напрямку його руху встановлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», що і призвело до зіткнення обох транспортних засобів. Також вказав й на те, що по напрямку руху його автомобіля знак «Дати дорогу» стоїть вже тільки при виїзді на трасу, іншого знаку там не було.
Саме такий механізм дорожньо-транспортної пригоди повністю відповідає об'єктивним даним, що зазначені у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, та підтверджений зібраними по справі доказами.
Зокрема, ці обставини підтверджуються і схемою дорожньо-транспортної пригоди, з якою погодились обоє учасників ДТП, підписавши її, та в якій зафіксовано місце зіткнення, положення транспортних засобів після зіткнення, а також даними відеозапису та фотокарткою пошкоджень автомобілів «Audi» та «Daewoo» після зіткнення, з яких вбачається, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася в районі виїзду з території АЗС «Avantage 7» на головну дорогу на 18 км а/д М05 Київ-Одеса, що перетинається другорядною дорогою, яка є паралельною головній дорозі, де рух регулюється дорожніми знаками. При цьому, дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» по напрямку руху автомобіля «Daewoo» встановлено перед виїздом безпосередньо на проїзну частину головної дороги на 18 км а/д М05 Київ-Одеса. В свою чергу, перед виїздом з другорядної дороги на виїзд з території АЗС «Avantage 7» на головну дорогу, по напрямку руху автомобіля «Audi», встановлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» та наказовий знак 4.4 «Рух прямо чи направо».
Отже, водій автомобіля «Audi» ОСОБА_1 мав повну інформацію про те, що він рухається по другорядній дорозі, а не на перехресті, де, з метою організації дорожнього руху щодо виїзду з АЗС, встановлено дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», а відтак, за будь-яких обставин не мав переваги в русі, тому повинен був дати дорогу автомобілю «Daewoo», що виїжджав з території АЗС «Avantage 7» на головну дорогу на 18 км а/д М05 Київ-Одеса. Саме невиконання водієм ОСОБА_1 дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» стало наслідком зіткнення транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження.
Такий механізм дорожньо-транспортної пригоди об'єктивно підтвердив і допитаний в суді апеляційної інстанції спеціаліст (судовий експерт) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 , який пояснив, що за обсягами матеріалів ДТП та фотознімків, в діях водія автомобіля «Audi» не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.1 ПДР, а щодо п. 8.4 (б) ПДР теж, бо він не регулює дорожній рух, а визначає встановлення пріоритету дорожніх знаків.
В той же час, зазначив, що дорожньо-транспортна пригода трапилась на території АЗС, а не на перехресті, оскільки наявний там дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» встановлений з метою організації дорожнього руху щодо виїзду з АЗС. Якщо водій виїжджає з прилеглої території, то він повинен керуватися п. 10.2 ПДР, але, якщо прийняти організацію дорожнього руху, яка там є, то це є територія АЗС, на якій стоять знаки пріоритету, тобто дорожній рух врегульовано, тому п. 10.2 ПДР не діє, і водій не повинен встановлювати чи інший автомобіль рухається по прилеглій території чи ні.
Якщо є дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», то водій повинен розраховувати, що і інший водій бачить цей знак та надасть йому дорогу, тому водій автомобіля «Daewoo» розраховував, що він має перевагу у русі перед автомобілем «Audi», по напрямку руху якого встановлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», та який бачив, що з території АЗС виїжджає автомобіль «Daewoo», і тому водій автомобіля «Audi» повинен був керуватися знаком 2.1 «Дати дорогу» та повинен був дати дорогу автомобілю «Daewoo», але він не виконав вимогу дорожнього знаку п. 2.1 «Дати дорогу», тому його дії знаходяться у причинному зв'язку з настанням ДТП.
З цих підстав, судом не приймається до уваги висновок експертного дослідження №2020-1611 від 12.11.2020 року судового експерта Автономова М.В., проведеного за заявою ОСОБА_1 про проведення автотехнічного дослідження, відповідно до якого - в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля AudiОСОБА_1 не вбачається невідповідностей технічного характеру вимогам п.п. 8.4 (б) та 12.1 ПДР, які б перебували в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки в даній дорожній обстановці вимоги п.п. 8.4 (б) та 12.1 ПДР на дії водія автомобіля AudiОСОБА_1 не розповсюджуються, оскільки експертом не було надано жодної оцінки факту виїзду водія автомобілем Audi ОСОБА_1 на проїзну частину дороги, що є виїздом з території АЗС на головну дорогу, по напрямку руху якого встановлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», з точки зору дотримання ним вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу».
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, термін «дати дорогу» - це вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. При цьому, цими ж Правилами визначено, що «перевага» - це право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху.
Таким чином, відповідно до вимог п. 1.4 ПДР, ОСОБА_2 , рухаючись на автомобілі «Daewoo» та виїжджаючи на дорогу з території АЗС «Avantage 7», розраховував, що інші учасники дорожнього руху виконуватимуть Правила дорожнього руху, він не знав та не міг знати, що в цей час ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Audi» тарухаючись по прилеглій до території АЗС дорозі, по напрямку руху якого, з метою організації дорожнього руху щодо виїзду з АЗС, встановлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», в порушення вимог даного дорожнього знаку, що, відповідно до п. 8.4 (б) ПДР України, відноситься до знаків пріоритету, не пропустить його та допустить зіткнення з його автомобілем, тому в причинному зв'язку із наслідками, що настали, перебувають лише дії водія автомобіля «Audi» ОСОБА_1 .
Отже, сукупністю досліджених судом доказів спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та його пояснення в апеляційному суді щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди та про винуватість водія автомобіля «Daewoo» ОСОБА_2 у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, оцінюючи, досліджені у судовому засіданні, докази, вважаю, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
При цьому, що стосується доводів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду про те, що він не вибрав безпечну швидкість руху, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в даній дорожній обстановці в його діях не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.1 ПДР, які б перебували в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, то дійсно суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, а саме - порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 8.4 (б) ПДР України, до якого віднесено знак пріоритету - 2.1 «Дати дорогу», та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, помилково зазначив у мотивувальній частині постанови про порушення ОСОБА_1 п. 12.1 ПДР України, у зв'язку з чим таке посилання з мотивувальної частини постанови суду підлягає виключенню.
Щодо стосується посилань ОСОБА_1 на залишення судом без задоволення його клопотання про допит свідка ОСОБА_4 по обставинам даної ДТП, та порушення у зв'язку із цим його прав на захист, то в даному випадку зазначені права ним в повній мірі реалізовані в суді апеляційної інстанції, проте, заявивши у судовому засідання клопотання про допит свідка ОСОБА_4 , яке судом апеляційної інстанції було задоволено, ОСОБА_1 та його захисник в подальшому зняли його з розгляду, у зв'язку з відмовою свідка ОСОБА_4 з'являтися до суду.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Накладаючи адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, яке передбачено санкцією ст. 124 КУпАП, суддя дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, і обґрунтовано визначив вид та розмір адміністративного стягнення, виходячи з конкретних обставин справи, характеру вчиненого правопорушення та особи порушника.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2020 року - зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2020 року, якоюОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, - змінити, виключивши з мотивувальної частини постанови суду посилання на порушення ОСОБА_1 п. 12.1 ПДР України.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.