10 червня 2021 року № 320/4225/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції містобудування України до Козинської селищної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватного акціонерного товариства "Тіз-Топаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос", про визнання незаконними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції містобудування України, з позовом до Козинської селищної ради, у якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 29.06.2016 №5 "Про затвердження Детального плану території житлової забудови північної частини селища Козин Обухівського району Київської області";
- визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 20.02.2018 №19, на підставі якого ТОВ "Інститут моделювання розвитку територій" розроблено проектну документацію "Внесення змін до детального плану території житлової забудови Північної частини смт.Козин Обухівського району Київської області".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання по справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватне акціонерне товариство "Тіз-Топаз" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос".
У підготовче засідання, призначене на 10.06.2021, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що дана справа стосується оскарження нормативно-правового акта.
Так, статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2021 у справі №296/10605/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 97494866) зазначив, що юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.
Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб'єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 522/22780/16-а, від 26.11.2019 у справах № 826/4630/18 та № 183/6195/17, від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а, від 21.12.2019 у справі № 826/14366/15, від 04.03.2020 № 450/1236/17.
Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).
У вищевказані постанові від 07.06.2021 у справі №296/10605/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 97494866) Верховний Суд зазначив, що аналіз положень статті 19 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” дає можливість стверджувати, що детальний план у межах населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це, зокрема, сукупність обов'язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання певної території населеного пункту. Затверджуючи своїм рішенням детальний план у межах населеного пункту, місцева рада визначає стратегію планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.
Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб'єктів впливу є їхнє коло, адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб'єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установлюються права та обов'язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб'єктів, для яких він може мати юридичне значення).
Рішення місцевої ради щодо затвердження детального плану у межах населеного пункту стосується неперсоніфікованих осіб: органів державної влади та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб є ознакою нормативності.
Зважаючи на викладене, оскаржуване у цій справі рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 29.06.2016 №5 "Про затвердження Детального плану території житлової забудови північної частини селища Козин Обухівського району Київської області" є нормативно-правовим актом.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №826/16737/18, від 29.07.2020 у справі № 826/11226/16, від 09.12.2020 у справі № 813/746/18 та від 26.03.2021 у справі № 522/5362/17.
Суд зауважує, що особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень врегульовано статтею 264 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Згідно з положеннями частин четвертої-десятої цієї статті у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що інші нормативно-правові акти, прийняті відповідачем, чи їх окремі положення, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, безпосередньо впливають на прийняття рішення у справі і без визнання таких нормативно-правових актів протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такі акти чи їх окремі положення протиправними в порядку, визначеному цією статтею.
Зважаючи на вищевикладене, суд зауважує, що для оскарження нормативно-правових актів місцевого органу виконавчої влади передбачена інша процедура, ніж та, що передбачена для оскарження актів індивідуальної дії. Зважаючи на можливість багаторазового застосування нормативно-правового акта та поширення відповідних вимог на невизначене коло осіб, у випадку відкриття провадження у справі щодо оскарження нормативно-правового акта відповідач повинен виконати покладений на нього судом обов'язок опублікувати оголошення про це у виданні, в якому вказаний акт був або мав бути офіційно оприлюднений з урахуванням правил Указів Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ним чинності” від 10.06.1997 № 503/97, “Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені “Офіційний вісник України” від 13.12.1996 № 1207/96.
Недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правого акта є істотним порушенням процесуального права, який впливає на права та інтереси інших осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне зобов'язати Козинську селищну раду опублікувати оголошення про оскарження рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 29.06.2016 №5 "Про затвердження Детального плану території житлової забудови північної частини селища Козин Обухівського району Київської області" у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, докази чого надати суду.
Крім того, суд зазначає, що учасниками процесу не були виконані вимоги суду, викладені в ухвалі про відкриття провадження у цій справі, в частині надання витребуваних доказів, що потребує їх повторного витребування.
Згідно з частиною третьою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому, відповідно до частини восьмої статті 80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, накладення штрафу.
Частиною першою статті 149 КАС України закріплено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне витребувати від учасників процесу докази по справі та попередити їх про можливість застосування судом заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу за неподання доказів, необхідних для вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі невиконання учасником справи вимог ухвали про відкриття провадження у справі у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню підготовчого провадження.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне оголосити у підготовчому засіданні перерву.
Керуючись статтями 80, 181, 243, 248, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Зобов'язати Козинську селищну раду опублікувати оголошення про оскарження рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 29.06.2016 №5 "Про затвердження Детального плану території житлової забудови північної частини селища Козин Обухівського району Київської області" у друкованому виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, докази чого надати суду.
2. Витребувати від Державної інспекції містобудування України:
- документально підтверджені письмові пояснення про те, чи отримувала Державна інспекція містобудування України від Київської обласної прокуратури лист від 17.11.2020 №15/3-224вих20.
3. Витребувати від Козинської селищної ради:
- копію Детального плану території житлової забудови північної частини селища Козин Обухівського району Київської області, який був розроблений у 2013-2016 роках Державним підприємством “Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва “УКРНДПІЦИВІЛЬБУД” та затверджений рішенням Козинської селищної ради від 29.06.2016 №5, з усіма додатками;
- копію рішення Козинської селищної ради від 29.06.2016 №5;
- копію протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради при відділі містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації від 25.10.2015 №1;
- докази схвалення на громадських слуханнях проекту Детального плану території житлової забудови північної частини селища Козин Обухівського району Київської області, який був розроблений у 2013-2016 роках Державним підприємством “Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва “УКРНДПІЦИВІЛЬБУД” та затверджений рішенням Козинської селищної ради від 29.06.2016 №5;
- копію Генерального плану селища Козин, розробленого інститутом УДНДІПМ “Діпромісто” у 1998 році, з доказами його затвердження;
- копію Генерального плану селища Козин, розробленого інститутом ДП “УКРНДПІЦИВІЛЬСІЛЬБУД” у 2009 році, з доказами його затвердження;
- копію містобудівного обґрунтування зміни меж селища Козин, розробленого інститутом УДНДІПМ “Діпромісто” у 2001 році, з доказами його затвердження;
- копію проекту формування території та встановлення меж селищної ради і населених пунктів, розробленого інститутом землеустрою УААН в 1995 році, з доказами його затвердження;
- копії робочих проектів впорядкування прибережно-захисних зон та берегоукріплення прибережних смуг, з доказами їх затвердження;
- копію рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2014 у справі №911/1562/14 з доказами набрання цим рішенням законної сили;
- копію рішення Козинської селищної ради від 20.02.2018 №19 та всіх матеріалів, на підставі яких ТОВ “Інститут моделювання розвитку територій” розроблено проектну документацію “Внесення змін до Детального плану території житлової забудови північної частини смт.Козин Обухівського району Київської області”.
4. Витребувані докази надати суду до 25.06.2021.
5. Роз'яснити, що відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України за неподання без поважних причин доказів, витребуваних судом, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, штраф або тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
6. Роз'яснити, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
7. Оголосити перерву у підготовчому засіданні до 01.07.2021 до 14 год. 30 хв.
8. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудін С.О.