Справа № 191/1812/21
Провадження № 2-з/191/29/21
іменем України
10 червня 2021 року суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Прижигалінська Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, -
09.06.2021 року до суду з заявою про забезпечення позову звернулась ОСОБА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 09.03.2021 року за реєстровим номером 4944 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості, відкрито приватним виконавцем виконавче провадження та стягується сума заборгованості. З урахуванням положень ст. 149, 150, 152 ЦПК України та п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. 09.03.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4944 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» за несплачену в строк за кредитним договором 355/422DCLRKPT від 28.07.2014 року, заборгованості у розмірі 11861 грн. 45 коп. та зобов'язати приватного виконавця Мельник Юрія Анатолійовича зупинити виконавче провадження № 65095120 від 12.04.2021 року.
10.06.2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі № 191/1812/21, провадження 2/191/582/21, за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець Мельник Юрій Анатолійович про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. 09.03.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4944 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» за несплачену в строк за кредитним договором 355/422DCLRKPT від 28.07.2014 року, заборгованості у розмірі 11861 грн. 45 коп., таким, що не підлягає виконанню.
З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що 09.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис № 4944 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» несплаченої в строк за кредитним договором 355/422DCLRKPT від 28.07.2014 року заборгованості у розмірі 11861 грн. 45 коп. 12.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А. відкрито виконавче провадження № 65095120 про примусове виконання вказаного виконавчого напису. Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00030529113 від 26.04.2021 року та свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 06.02.2018 року, наданого приватному виконавцю для відома, боржник ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Згідно ч. 1 п. 6 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Дана норма повною мірою діє при вирішенні питання про забезпечення позову, тобто особа, яка просить про вжиття таких заходів, повинна додати докази на підтвердження необхідності вжиття певного виду забезпечення позову.
Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволенні позову; імовірності утруднення виконання або невиконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, окрім позивача.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Перевіривши матеріали позовної заяви, заяви про забезпечення позову та оцінивши надані позивачем докази, а також враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір щодо законності виконавчого напису приватного нотаріуса про стягнення заборгованості, який знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Ю.А., існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, існує зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи та вимоги заявника обґрунтовані і адекватні, необхідно задовольнити заяву про забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. 09.03.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4944 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» за несплачену в строк за кредитним договором 355/422DCLRKPT від 28.07.2014 року, заборгованості у розмірі 11861 грн. 45 коп.
Вимога позивача про зобов'язання приватного виконавця Мельник Юрія Анатолійовича зупинити виконавче провадження № 65095120 від 12.04.2021 року задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. За позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення)- сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно п. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням такої засади як обов'язковість виконання рішень. Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Отже, дана ухвала суду про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. 09.03.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4944 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» за несплачену в строк за кредитним договором 355/422DCLRKPT від 28.07.2014 року, заборгованість у розмірі 11861 грн. 45 коп., і є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню приватним виконавцем, а саме вчинення останнім дій по зупиненню стягнення на підставі виконавчого напису, що свідчить й про зупинення ним виконавчого провадження. У зв'язку з цим вимога позивача про зобов'язання приватного виконавця Мельник Ю.А. зупинити виконавче провадження № 65095120 від 12.04.2021 року є передчасною.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення її позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, задовольнити частково.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. 09.03.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4944, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» за несплачену в строк за кредитним договором 355/422DCLRKPT від 28.07.2014 року, заборгованість у розмірі 11861 грн. 45 коп.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.
Копію ухвали направити позивачеві ОСОБА_1 , відповідачеві ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Головкіній Я.В. для відома.
Копію ухвали направити приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Мельнику Ю.А. для відома та виконання.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.
Відповідно до вимог ч.10 ст.153 ЦПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: Т. В. Прижигалінська